Справа № 240/35958/23
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
02 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернуся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за 266 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 31.03.2023 року по 21.12.2023 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 13.05.2024 позов задовольнив частково, визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виплати індексації грошового забезпечення в сумі 144498,85 грн. на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 року у справі №240/11609/23, яке набрало законної сили 10.10.2023.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 11.10.2023 року по 21.12.2023 року.
Судове рішення мотивоване тим, що при звільненні 30.03.2023 позивача зі служби спору щодо права позивача на донарахування певної частини грошового забезпечення не існувало. Такий спір виник лише в 2023 році за зверненням позивача до суду щодо донарахування та виплати частини грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 30.03.2023. Наявність права позивача на отримання грошового забезпечення в сумі 144498,85 грн. встановлено лише судовим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №240/11609/23, яке набрало законної сили 10.10.2023.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вважає, що він має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2023 по 22.12.2023, оскільки належне позивачу грошове забезпечення в розмірі 144498,85 грн. було виплачено лише 22.12.2023, тобто з порушенням строків, встановлених статтею 116 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а скарга позивача частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у Відповідача, та з 30.03.2023 року був звільнений з військової служби у запас, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у травні 2023 року звернувся до суду з позовом щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення у повному обсязі за період з 24.02.2022 по 30.03.2023, яке не було виплачено при звільненні зі служби.
Вказаний спір між цими ж сторонами був предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/11609/23. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 30.03.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане судове рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 року.
На виконання вказаного судового рішення Відповідачем 22.12.2023 року позивачу перераховано грошове забезпечення в сумі 144498,85 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно з якою при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 у справі №910/4518/16 стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності, який застосовується у розмірі середнього заробітку, спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює порядок проходження військової служби, чітко не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату всіх належних сум звільненим військовим, з метою забезпечення принципу рівності прав та недискримінації у трудових відносинах Верховний Суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними, відтак поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби та пов'язані з обов'язком провести виплату усіх належних працівнику коштів при звільненні з роботи (зі служби).
Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби (такий висновок Верховного Суду викладений також у постановах від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17)
Крім того, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, де Велика Палата зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Зазначено також, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Як наслідок, бездіяльність відповідача щодо проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною. Тому позовні вимоги у цій частині підлягали задоволенню.
При цьому, колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції, що оскільки відповідачем 22.12.2023 було виплачено грошове забезпечення (рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №240/11609/23, яке набрало законної сили 10.10.2023), тому затримка у виплаті таких коштів мала місце в період з 11.10.2023 по 21.12.2023, оскільки приписи ст. 116 КЗпП України вказують на інше, а саме, що в день звільнення провадиться виплата всіх сум, що належать працівнику. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що період затримки повного розрахунку при звільненні позивача становить з 31.03.2023 по 21.12.2023.
Однак з 19.07.2022 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму ст. 117 КЗпП України, а саме, встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Отже, з 19.07.2022 за затримку виплати належних сум при звільненні звільнений працівник має право на отримання середнього заробітку за весь час затpимки по день фактичного розpахунку але не більше ніж за шість місяців.
З матеріалів справи встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 664,63 грн. (а.с. 32).
За період з період з 31.03.2023 до 21.12.2023 розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить 122291,92 грн (664,63 грн *184 дні - шість місяців (з 31.03.2023 по 30.09.2023).
При цьому, зазначена сума є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
в задоволенні апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) середнє грошове забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 31.03.2023 по 21.12.2023 (в межах шести місяців) в розмірі 122291 (сто двадцять дві тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 92 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів".
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.