Справа № 560/6323/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
02 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування постанови про накладення штрафу від 09.04.2024 ВП№74192817 в розмірі 10200 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а також відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участі, апеляційний розгляд справи здійснюється в прядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження ВП№74192817 (з урахуванням постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 05.03.2024) з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду, виданого 26 січня 2024 у справі №560/18687/23, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Головного управління Служби безпеки України в Хмельницькій області №117 від 04.09.2023, з урахуванням виплачених сум, та про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром відповідно до довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 22.07.2020 №20 враховуючи 83%, з урахуванням раніше проведених виплат.
На підставі заяви стягувача державним виконавцем 19.02.2024 відкрите виконавче провадження ВП№74192817, зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Як достеменно встановлено судом першої інстанції та не спростовано пенсійним органом, відомості про виконання рішення суду у 10-денний строк, встановлений державним виконавцем, матеріали виконавчого провадження не містять.
У подальшому, стягувачем подано заяву, з якої вбачається, що боржник продовжує нарахування і виплату пенсії із обмеженням її розміру.
18.03.2024 державним виконавцем складений акт, у якому зазначається про те, що рішення суду не виконане у спосіб та порядок, передбачений виконавчим документом ( пенсія виплачується в обмеженому розмірі).
Постановою державного виконавця від 19.03.2024 на боржника накладений штраф 5100 грн. та встановлено новий строк для надання доказів виконання рішення.
У листі від 25.03.2024 пенсійний орган повідомив про те, що виконавчий документ виконаний, оскільки рішенням суду від 22.11.2023 не покладено зобов'язань щодо проведення виплати пенсії згідно з довідкою Головного управління Служби безпеки України в Хмельницькій області №117 від 04.09.2023 з 01.02.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Пенсійний орган оскаржив постанову про накладення штрафу до суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 у справі №560/5135/24, яке набрало законної сили 07.05.2024 на підставі ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду, підтверджено факт невиконання Головним управлінням рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом. У цьому рішенні суд зазначив про те, що при подальших перерахунках позивачу було здійснено перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розмірів доплат та надбавок, проведенням індексації пенсії, проте виплата нарахованої пенсії здійснюється з її обмеженням максимальним розміром. Так як боржник не виконав рішення суду, орган ДВС правомірно притягнув його до відповідальності, передбаченої Законом №1404-VІІІ.
У подальшому 09.04.2024 державним виконавцем складений акт, у якому зазначається, що рішення суду не виконане, оскільки пенсія виплачується стягувачу у обмеженому розмірі.
09.04.2024 року державним виконавцем прийнята постанова ВП№74192817 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу у подвійному розмірі.
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами 2 та 3 ст.14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону №1404 визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 закріплено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 статті 63 Закону №1404передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч. 3 ст. 63 Закону №1404).
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону №1404).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону №1404).
З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Таким чином, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, якщо судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, відповідач виходив з того, що позивачем не виконано у повному обсязі рішення суду зобов'язального характеру.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №560/18687/23, яке набрало законної сили зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Головного управління Служби безпеки України в Хмельницькій області №117 від 04.09.2023, з урахуванням виплачених сум.
Також, вказаним судовим рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром відповідно до довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 22.07.2020 №20, враховуючи 83%, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №560/18687/23 ГУ ПФУ в Хмельницькій області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням перерахованих та виплачених сум пенсій:
- з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром у розмірі 83% суми грошового забезпечення відповідно до довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 22.07.2020 №20;
- з 01.02.2023 відповідно до довідки Головного управління Служби безпеки України в Хмельницькій області №117 від 04.09.2023 за чинною редакцією статті 13 Закону у розмірі 70% суми грошового забезпечення.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в даній справі, дійшов висновку, що відповідач протиправно обмежив пенсію ОСОБА_1 максимальним розміром, та не виконав рішення суду від 22.11.2023 у справі №560/18687/23, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії останнього без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, однак жодних дій, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду боржником по вказаному виконавчому провадженні у даній справі не вчинено та рішення суду не виконане.
Протилежного апелянтом не доведено.
Натомість, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати з урахуванням норм статті 43 Закону в подальшому становить: з 01.07.2021 - 18540,00 грн, з 01.12.2021 - 19340,00 грн, з 01.07.2022 - 20270,00 грн, з 01.12.2022 - 20930,00 грн.
В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 склав 33120,99 грн, з 01.03.2023 - 34620,99 грн, з 01.03.2024 - 36120,99 грн.
Враховуючи те, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №560/18687/23 не покладено зобов'язань щодо проведення виплати пенсії згідно довідки Головного управління Служби безпеки України в Хмельницькій області №117 від 04.09.2023 з 01.02.2023 без обмеження максимальним розміром, тому розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати з урахуванням норм статті 43 Закону вирахуваний пенсійним органом в наступному розмірі: з 01.02.2023 - 20930,00 грн, з 01.03.2024 - 23610,00 гр
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що боржником рішення суду не виконано в повному обсязі, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаного заходу примусового виконання у вигляді накладення штрафу.
Судова колегія наголошує на обов'язковості висновків суду у справі щодо перерахунку пенсії для пенсійного органу не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням ОСОБА_1 , включаючи подальші перерахунки пенсії (до виникнення передбачених законом підстав для застосування обмеження).
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність застосування пенсійним органом обмеження максимального розміру пенсії стягувача з тих підстав, яким вже надавалася оцінка у судовому рішення, що набрало законної сили.
В контексті наведеного, варто наголосити на тому, що з часу прийняття судом рішення у справі № 560/18687/23 пенсійне законодавство в частині, що стосується застосування обмеження пенсій максимальним розміром будь-яких змін не зазнало, що спростовує наведені у позовній заяві доводи пенсійного фонду щодо наявності підстав для застосування обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
У цій справі доводи позивача фактично зводяться до незгоди з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року по справі №560/18687/23, що не є предметом цього судового розгляду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.