Справа № 120/7575/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
02 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року (ухвалена в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2022 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
24.01.2024 на адресу суду першої інстанції надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст. 382 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 серпня 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені положеннями ст. 382 КАС України, ч. 1 якої визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема, ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
В обґрунтування вимог заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, позивач посилався на те, що рішення суду не виконано, а саме, не виплачено нараховані кошти в сумі 11566 грн.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2022 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
05.10.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 120/7575/22.
27.11.2023 відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 73440384 по виконавчому листу № 12/7575/22 виданому Вінницьким окружним адміністративним судом 05.10.2023.
В свою чергу, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було подано до суду пояснення щодо виконання рішення суду вих. № 2000-0902-7/19739 від 27.02.2024, в яких останній зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2022 по справі № 120/7575/22 Головним управлінням ПФУ проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 і нараховано разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги в сумі 11566 грн. та включено до Реєстру судових рішень.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2022 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми, відповідач зазначив, що кошти Державного бюджету, які передбачені на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, з бюджету Пенсійного фонду України, затверджується щорічно Кабінетом Міністрів України. Так, Урядом України 14.10.2022 прийнято постанову №1167 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2022 рік», згідно якої, Головним управлінням з бюджету Фонду області 09 листопада 2022 року виплачено 11,9 млн. грн заборгованості за судовими рішеннями що набули законної сили за період з 11.11.2019 по 08.07.2020.
В свою чергу, бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 року №631 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2023 рік».
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням виділених коштів, Головним управлінням проведено виплату громадянам-пенсіонерам заборгованості за судовими рішеннями в сумі 12,5 млн. грн., і які набули законної сили за період з 09.07.2020 по 20.09.2020.
Так, в Головному управлінні ПФУ, станом на 17.02.2024 року, обліковується 22200 судових рішень на суму 2455228253,55 грн, що підлягають виплаті за окремою бюджетною програмою.
Крім того, Головним управлінням ПФУ сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Як передбачено положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Так, відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постановах від 28.02.2019 по справі № 822/1080/17, від 13.06.2018 по справі № 757/29541/14-а, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Таким чином, невиконання відповідачем судового рішення у даній справі в частині виплати грошових коштів, а саме: нарахованої ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 11566 грн. за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Окрім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, фактичною підставою для звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі № 120/7575/22 є незгода щодо термінів виплати нарахованої ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги, яка виникла після її перерахунку та становить 11566 грн.
Разом з тим, порядок виплати недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком не був предметом судового розгляду у справі № 120/7575/22.
Одночасно слід враховувати, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.
Разом з тим, із матеріалів справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не заперечує свого обов'язку виплатити суму щорічної разової грошової допомоги, яка виникла після її перерахунку позивачу, а лише вказує на те, що вказана виплата буде здійснена після надходження фінансування на рахунок Пенсійного фонду для здійснення відповідних виплат.
Більше того, з системного аналізу правових норм слідує, що статтею 382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу.
Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18.
При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що приписами статті 382 КАС України не передбачено право позивача на звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю з виконанням рішення, зазначене повноваження є правом суду та вирішується на його розсуд на стадії прийняття рішення.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині вказується про порядок і строк виконання рішення.
Відтак, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - суд може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - суд може лише під час прийняття рішення у справі.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
У даному випадку при ухваленні рішення судом судовий контроль не встановлювався та в рішенні суду від 22.11.2022 було зазначено, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов'язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
За таких обставин суд вказує на відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, оскільки ним вчинені залежні від нього дії по виконанню рішення суду.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.