Справа № 120/18162/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
02 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у грудні 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника, звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та з 04 травня 2018 року перебуває у шлюбі з громадянином України ОСОБА_2 .
24 червня 2021 року позивачці видано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , термін дії якої до 24 червня 2022 року.
У зв'язку із закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачка звернулася до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою, у якій просила продовжити строк дії посвідки на тимчасове проживання.
Проте листом від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті документів на обмін посвідки на тимчасове проживання з посиланням на положення постанови Кабінету міністрів України № 232 від 01 листопада 2022 року «Деякі питання надання Державною міграційною службою України адміністративних послуг в умовах воєнного стану» та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322.
Представник позивачки з таким рішенням міграційного органу не погоджується, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 27 вересня 2023 року про відмову у прийнятті документів на обмін посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , а також зобов'язати відповідача прийняти заяву з долученими до неї документами на оформлення посвідки на тимчасове проживання.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо відмови в прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні від 27 вересня 2023 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 24 червня 2021 року Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області видало ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 терміном дії до 24 червня 2022 року. Водночас позивачка у встановлений законодавством термін до закінчення строку дії посвідки з будь-якими заявами щодо легалізації на території України до відповідача не зверталася. Лише 27 вересня 2023 року на адресу Управління Державної міграційної служби надійшло звернення ОСОБА_1 , у якому просила обміняти посвідку на тимчасове проживання в Україні.
При цьому 01 листопада 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою України адміністративних послуг в умовах воєнного стану" (набрала законної сили 09 листопада 2022 року), відповідно до якої встановлено особливості надання територіальними органами та підрозділами ДМС адміністративних послуг громадянам Російської Федерації у період дії воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування.
Вказує, що відповідно до приписів згадуваної постанови строк звернення за обміном посвідки на тимчасове проживання тривав з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності цією постановою, тобто до 09 грудня 2022 року. Водночас позивачка не зверталася із будь-якими заявами в цей період щодо обміну її посвідки.
Зазначає, що лист Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 03 жовтня 2023 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
12 вересня 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 . У поданому відзиві представник позивачки заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 травня 2018 року між громадянином України ОСОБА_2 та громадянкою російської федерації ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , що видане Солом'янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 04 травня 2018 року.
24 червня 2021 року ОСОБА_1 видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , строк дії якої до 24 червня 2022 року.
27 вересня 2023 року позивачка звернулася до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою, у якій просила обміняти посвідку на тимчасове проживання.
Листом відповідача від 03 жовтня 2023 року вих. № Ш-142/6/0501-23/0501.5/297-23 заявницю повідомлено про те, що 01 листопада 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою України адміністративних послуг в умовах воєнного стану", якою визначено особливості надання територіальними органами та підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування. Так, передбачено, що:
- розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором;
- у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Водночас згідно з абзацом 3 пункту 2 згадуваної вище постанови вказані обмеження не поширюються зокрема на осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із возз'єднанням сім'ї з громадянами України.
При цьому пунктом 19 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, передбачено, що у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж протягом останнього дня строку її дії.
На підставі зазначеного Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті документів на обмін посвідки на тимчасове проживання.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області не розглянуто по суті подану заяву про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні та безпідставно відмовлено у прийнятті таких документів з посиланнями як на приписи Постанови № 1232, так і приписи Порядку № 322, а тому слід зобов'язати прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про обмін посвідки на тимчасове проживання на території України.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України (частина 14 статті 4 Закону № 3773-VI).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI возз'єднання сім'ї - в'їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім'ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім'ї в Україні, з метою спільного проживання сім'ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України.
Згідно з абзацом 6 частини 1 статті 15 Закону № 3773-VI в'їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, здійснюється за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання.
Отже, Закон № 3773-VI передбачає право для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України з метою возз'єднання сім'ї за наявності укладеного шлюбу з громадянином/громадянкою України та посвідки на тимчасове проживання.
Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства у випадку, визначеному частиною 15 статті 4 Закону № 3773-VI (возз'єднання сім'ї з громадянами України), становить один рік (пункт 5 частини 1 статті 5-1 Закону № 3773-VI).
Водночас у зв'язку з веденням на території України воєнного стану 01 листопада 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану" (надалі - Постанова № 1232), якою врегульовано питання надання ДМС адміністративних послуг громадянам Російської Федерації в умовах воєнного стану.
Відповідно до пункту 1 цієї Постанови (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:
розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором;
у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Водночас зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються зокрема на осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, чотирнадцятою, п'ятнадцятою статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб (абзац 3 пункту 2 Постанови № 1232).
Згідно з частиною 14 статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
З матеріалів справи встановлено, що 03 липня 2020 року позивачка отримала посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_3 терміном дії до 02 липня 2021 року, а 24 червня 2021 року ОСОБА_1 видано іншу посвідку з терміном дії до 24 червня 2022 року.
27 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою, у якій просила обміняти посвідку на тимчасове проживання в Україні.
В той же час, як слідує із поданих представником відповідача документів, у міграційного органу на час подання позивачкою заяви про обмін посвідки були наявні такі документи: заява-анкета № 105096631 від 17 червня 2021 року; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 ; паспорт громадянина України ОСОБА_2 ; довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 від 18 липня 2019 року № 2730; посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 03 липня 2020 року; паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_5 .
Із згадуваного вище свідоцтва про шлюб слідує, що такий між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено ще 04 травня 2018 року.
Отже, оскільки позивачка уклала шлюб з громадянином України та прибула до України з метою возз'єднання сім'ї, отримавши посвідку на тимчасове проживання, тому в силу приписів частини чотирнадцятої статті 4 Закону № 3773-VI до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані обмеження, передбачені пунктом 1 Постанови № 1232.
Таким чином посилання відповідача у листі від 03 жовтня 2023 року на неможливість прийняття поданої позивачкою заяви про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні з посиланням на приписи Постанови № 1232 є безпідставними.
Механізм оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання визначено Порядком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 (далі - Порядок № 322).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Порядку № 322 встановлено, що посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.
Згідно з підпунктом 3 пункту 7 Порядку № 322 у разі закінчення строку дії посвідки здійснюється її обмін.
У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж протягом останнього дня строку її дії. Якщо до закінчення строку дії посвідки лишилося менш як 15 робочих днів, подання документів для її обміну здійснюється лише до територіального органу/територіального підрозділу ДМС. При цьому територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС здійснюється в установленому законодавством порядку продовження строку тимчасового проживання іноземця або особи без громадянства на період, необхідний для розгляду такої заяви. Посвідка, що підлягає обміну, після приймання документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки (пункт 19 Порядку № 322).
Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку, що після закінчення строку дії посвідка на тимчасове проживання в Україні підлягає обміну, для чого іноземцю необхідно подати до територіального органу ДМС відповідну заяву та документи у строк не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку дії посвідки.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 322 передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
Таким чином підставою для відмови у прийнятті документів може бути або подання заявником документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства.
Судом встановлено, що у листі відповідача, яким позивачці відмовлено в прийнятті поданої заяви про обмін посвідки на тимчасове проживання, міститься посилання на пункт 19 Порядку № 322, яким визначено строк для подання документів щодо обміну посвідки на тимчасове проживання.
В той же час, Порядком № 322 не передбачено підстав для відмови у прийнятті поданих документів для обміну посвідки на тимчасове проживання на підставі пункту 19 Порядку № 322.
Так, в силу приписів підпункту 6 пункту 61 Порядку № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки.
Отже, у разі отримання від іноземця заяви з відповідними документами з порушенням строку, визначеного пунктом 19 Порядку № 322, орган міграційної служби все ж розглядає документи заявника по суті, проте не відмовляє у прийнятті документів до розгляду.
Крім того, пунктом 39 Порядку № 322 передбачено, що для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) дійсний паспортний документ іноземця (або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3 і 4 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником); 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати; 7) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності).
Відповідно до пунктів 40, 41, 42, 45 Порядку № 322 у разі коли обмін посвідки здійснюється у зв'язку із закінченням строку її дії, додатково подаються документи, зазначені у пункті 33 цього Порядку.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 35 і 36 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Системний аналіз наведених вище приписів Порядку № 322 свідчить про те, що після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця керівник територіального органу міграційного органу має прийняти рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Так, відповідачем не заперечується той факт, що до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надійшла заява позивачки щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання на території України. При цьому відомостей щодо невідповідності долучених до заяви документів матеріали справи не містять.
Водночас, як встановлено судом, Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області не розглянуто по суті подану заяву про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні та безпідставно відмовлено у прийнятті таких документів з посиланнями як на приписи Постанови № 1232, так і приписи Порядку № 322.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області протиправно відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті документів на обмін посвідки на тимчасове проживання, чим допущено протиправні дії.
В той же час відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 03 жовтня 2023 року, адже органом міграційної служби відмовлено у прийнятті документів листом вих. № Ш-142/6/0501-23/0501.5/297-23, який не є рішенням в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, в контексті вищезазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті поданих позивачкою документів, тому Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, а тому слід зобов'язати відповідача прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про обмін посвідки на тимчасове проживання на території України.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.