02 жовтня 2024 рокуСправа №160/16855/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 160/16855/24 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/16855/24 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
За наслідками розгляду зазначеної справи судом було прийнято рішення від 18.09.2024 року, яким у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відмовлено.
25.09.2024 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява від відповідача, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі №160/16855/24, яким стягнути з Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
В обгрунтування вимог викладених у заяві заявник зазначає, що на виконання вимог КАС України відповідач зазначав у відзиві на позовну заяву попередній рахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Для отримання кваліфікованої правничої допомоги відповідач уклав договір про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро «Олега Попкова». Договір про надання правничої допомоги містить детальний опис послуг із зазначенням розміру винагороди. Витрати на правничу допомогу адвоката, згідно договору про надання правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн., а саме: 1000,00 грн. - вивчення документів щодо суті спору; 2 000,00 грн. - складання відзиву на позовну заяву. Однак, у даній справі не було вирішено питання розподілу судових витрат, а саме витрат відповідача на правничу допомогу адвоката. З огляду на викладене, просить суд задовольнити вимоги викладені у заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року призначено до розгляду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами 02.10.2024 року.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною четвертою статті 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою вказаної статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 вказаного Кодексу (частина п'ята статті 143 КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).
У постанові від 27.05.2021 року по справі №580/3241/20, адміністративне провадження №К/9901/32044/20, Верховний Суд звернув увагу, що у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Так, 30.07.2024 року відповідачем до суду подано письмовий відзив на позов, в якому він зазначив орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката, згідно договору про надання правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн., а саме: 1000,00 грн. - вивчення документів щодо суті спору; 2 000,00 грн. - складання відзиву на позовну заяву.
Отже, до початку розгляду справи по суті (судові дебати у справах, що слухаються у спрощеному позовному провадженні не проводяться) з дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України відповідачем повідомлено про наявність витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
Вирішуючи питання стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 року у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 рок №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Так, 24.06.2024 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Олега Попкова» в особі керуючого, ОСОБА_2 , що діє на підставі статуту укладено договір б/н про надання правничої допомоги.
Згідно пп. 1.1 вказаного договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: вивчення документів щодо суті спору та складання відзиву по справі №160/16855/24 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до п. 4.1 та 4.2 вказаного договору правову допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях. Вартість винагороди (гонорар) складає загалом 3000,00 грн., а саме:. 1000,00 грн. - вивчення документів щодо суті спору; 2000,00 грн. - складання відзиву на позовну заяву. Оплата за даним договором (гонорар) в розмірі 3000,00 грн. здійснюється протягом 5 - ти календарних днів 3 моменту підписання договору.
За результатами надання правових послуг сторонами підписано акт №ОУ-000019 здачі-приймання робіт (надання послуг), за яким загальна сума, що підлягає оплаті за надані послуги складає 3000 грн.
Судові витрати на професійну правничу допомогу складаються з:
- вивчення документів щодо суті спору - 1 шт. - 1000 грн.;
- складання відзиву на позовну заяву - 1 шт. - 2000 грн.
22.07.2024 року ФОП ОСОБА_1 здійснено оплату послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 24.06.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією №693 від 22.07.2024 року.
Крім вищевказаних доказів в матеріалах даної справи міститься також копія ордеру на надання правової допомоги серія АЕ №1282285 від 28.07.2024 року, копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №3877 від 14.09.2018 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 , копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що відповідачем не було подано до суду заперечення проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Суд вважає, що наведений у акті приймання-передачі перелік витрат на професійну правничу допомогу, та подані документи, не у повній мірі відповідають критерію розумності та необхідності у цій справі.
Враховуючи викладене, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до приписів абз. 1 ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, враховуючи те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - відмовлено, а питання розподілу судових витрат вирішено не у повній мірі, то суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю підлягають стягненню на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 160/16855/24 - задовольнити частково.
Стягнути з Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Старокозацька, буд. 52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 1000 грн.
В задоволенні решти заявлених вимог на суму 2000 грн. відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна