17 травня 2024 рокуСправа №160/7225/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
19.03.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1221638-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.12.2023.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було розраховано податок на об'єкт нерухомого майна, якими володіє позивач, а саме на автостоянку. Позивач є фізичною особою-підприємцем з основним видом економічної діяльності 52.21 - Допоміжне обслуговування наземного транспорту, та платником єдиного податку. Позивач вказує, що зазначена вище автостоянка, яка належать йому на праві приватної власності, використовується ним у власній господарській діяльності, в оренду чи інше право користування третім особам не передавалась. На підставі приписів підпункту "е)" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 відкрито провадження у справі № 160/7225/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
05.04.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкт нежитлової нерухомості (автостоянка) не відноситься до тимчасових споруд чи малих архітектурних форм, натомість відповідно до підпункту «г» підпункту 14.1.129 прим. 1 підпункту 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 ПК України криті автомобільні стоянки віднесено до категорії: гаражі. Отже, відсутні підстави для застосування підпункту «е» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на зазначений вище об'єкт нерухомого майна. Таким чином, податкове повідомлення-рішення №1221638-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.12.2023 є правомірним та таким, що прийнято відповідно вимог чинного законодавства.
06.05.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований 27.07.2005 та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 здійснює такі види економічної діяльності: 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту (основний), 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у., 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у., 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №364350810 позивач є власником нежитлового приміщення - автостоянка, яка складається з: літ. А-1 - будівля охорони, загальною площею 16,2 кв.м; літ. В-1 - будівля охорони, загальною площею 5,5 кв.м; літ. Б - ангар, загальною площею кв.м; літ. Г - нежитлове приміщення, загальною площею 21,1 кв.м; літ. Д - нежитлове приміщення, загальною площею 21,1 кв.м; літ. Е - нежитлове приміщення, загальною площею 21,1 кв.м; літ. Ж - нежитлове приміщення, загальною площею 21,1 кв.м; літ. З - нежитлове приміщення, загальною площею 23,9 кв.м; літ. К - навіс; літ. Л - навіс; літ. М - навіс; літ. Н - навіс; літ. О - навіс; №1-3 - огорожа; І - замощення.
На підставі даних інформаційної системи 28.12.2023 ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення-рішення №1221638-2411-0465-UA12020010000033698, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами-підприємцями, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 4225,00 грн за 2022 рік.
02.02.2024 позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Рішенням ДПС України від 20.02.2024 №4500/6/99-00-06-01-03-06 у задоволенні скарги відмовлено з тих підстав, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкт нежитлової нерухомості (автостоянка) не відноситься до тимчасових споруд чи малих архітектурних форм, натомість відповідно до підпункту «г» підпункту 14.1.129 прим. 1 підпункту 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 ПК України криті автомобільні стоянки віднесено до категорії: гаражі. Отже, відсутні підстави для застосування підпункту «е» пп. 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на зазначений вище об'єкт нерухомого майна.
Позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, набрав чинності з 01.01.2015, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 Податкового кодексу. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.
Водночас, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об'єктів, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема віднесено:
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;
Таким чином, застосування підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу можливе у разі дотримання таких обов'язкових умов:
- Об'єктний склад: об'єкти нежитлової нерухомості.
- Суб'єктній склад: суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу.
- Місце проведення діяльності: у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
Суд зазначає, що приписи підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчать про те, що законодавець у кожному підпункті (від «а» до «л») передбачив чіткі умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.
Аналіз пункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить, що однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно на підставі цього пункту є ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна - в малій архітектурній формі та на ринку.
Саме така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі №520/4333/2020.
Як вже було зазначено вище, позивач є власником нежитлової нерухомості - автостоянка.
Так, у підпункті 14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки.
Аналізуючи вищевикладене слід дійти висновку, що автостоянка є об'єктом нежитлової нерухомості, а отже є об'єктом оподаткування в розумінні норм ПК України. Суд погоджується з контролюючим органом у висновку про те, що в даному випадку підстави для застосування підпункту «е» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відсутні.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №1221638-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.12.2023 прийняте за наявності передбачених законом підстав, в порядку та у спосіб, визначений законом.
За вищенаведених обставин суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко