19 вересня 2024 рокуСправа №160/19986/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.03.2024 року призначеної пенсії максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії з 01.03.2024 року ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням індексації (підвищення на коефіцієнт збільшення), установленої постановою Кабінету міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою Кабінету міністрів України від 24.02.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що пенсійний орган протиправно обмежив пенсію максимальним розміром.
Ухвалою від 26.07.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
16.09.2024 року на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Позивач 07.02.2024 року звернувся до пенсійного органу з заявою щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.03.2023 року без обмеження максимальним розміром.
Відповідач листом №6890-5399/Р-02/8-2600/24 від 26.02.2024 року повідомив позивача, що розмір його пенсії становить 20930 грн (2093 (розмір прожиткового мінумуму з 01.12.2022 року) * 10).
Позивачу проведено індексацію з 01.03.2023 року відповідно до ПКМУ №168 в розмірі 1500 грн в межах розміру пенсії 20930 грн.
З матеріалів пенсійної справи, судом встановлено що пенсія ОСОБА_1 з 01.02.2024 року обмежена максимальним розміром та виплачується в розмірі 20930 грн.
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до положень статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі- Закон №3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, ;Про прокуратуру, ;Про статус народного депутата України, ;Про Національний банк України, ;Про Кабінет Міністрів України, ;Про дипломатичну службу, ;Про службу в органах місцевого самоврядування, ;Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, ;Про наукову і науково-технічну діяльність, ;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, ;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ;Про пенсійне забезпечення, ;Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, внаслідок внесення змін Законом №3668-VI до статті 43 Закону №2262-XII, частина 7 вказаної статті (в редакції від 06.05.2016 року) передбачала, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20.12.2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 року №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 року №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2093 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2361 грн.
Отже, станом на 01.03.2024 року максимальний розмір пенсії становив 20930,00 грн., а станом на 01.03.2024 року 23610,00 грн.
У свою чергу, судом встановлено, що розмір пенсії позивача станом на 01.02.2024 року становив 20930,00 грн.
Позивач, заявляючи даний позов, просив суд визнати протиправним обмеження максимальним розміром пенсії з 01.03.2024 року, проте з матеріалів справи судом не встановлено, що пенсія позивача обмежена максимальним розміром саме з 01.03.2024 року розміром 23610,00 грн.
Так, матеріали справи містять інформацію виключно щодо розрахунку пенсії позивача станом на 01.02.2024 року, з якого вбачається, що розмір пенсії позивача обмежений розміром 20930 грн, проте дане обмеження як встановлено вище застосовувалось з 01.03.2023 року, а не з 01.03.2024 року, так як з 01.03.2024 року такою сумою є 23610 грн.
Крім цього, по тексту позовної заяви і позивач вказав, що пенсія станом на 01.02.2024 року становить 20930,00 грн, однак предметом оскарження у даній справі є обмеження пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, саме з 01.03.2024 року.
Водночас, матеріали справи містять виключно звернення позивача до пенсійного органу 07.02.2024 року щодо перерахунку пенсії з 01.03.2023 року без обмеження максимальним розміром відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №06/5966 від 12.04.2023 року з урахуванням індексації, установленої ПКМУ №118 та №168. Проте у позовних вимогах позивач просить здійснити перерахунок з 01.03.2024 року без обмеження максимальним розміром з урахуванням, окрім зазначених Постанов КМУ, і ПКМУ №185 від 23.02.2024 року, яка передбачає здійснення індексації пенсії саме з 01.03.2024 року.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №824/399/17-а).
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко