21 травня 2024 рокуСправа №160/6830/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що діють у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
14.01.2024 року ОСОБА_1 , що діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , що діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якій просять:
- визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з 01.10.2023 року;
- зобов'язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради поновити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01.10.2023 року.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказує на про протиправність дій відповідача щодо саме «припинення» виплати допомоги на проживання, а не «призупинення» як зазначає відповідач, оскільки Порядок №332 не містить такого терміну та не передбачає такої компетенції відповідача. Підставою для припинення такої виплати відповідач визначив таке: за результати верифікації Міністерством фінансів України та у зв'язку з тим, що остання має у власності житлове приміщення, що розташоване на території, не включеній до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф; крім того, за даними Міністерства юстиції, після набрання чинності ПКМУ №709 від 11.07.2023 року, станом на 01.08.2023 року у позивача-2 виявлено на правів власності частину житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70.8 кв.м., що, на думку відповідача, позивачу 2 і її малолітній донці належить житлове приміщення площею більше 13,65 кв.м. на одного члена сім'ї.
Однак, позивач не згоден з таким рішенням відповідача. Так, житлове приміщення було придбане за договором купівлі-продажу 16.01.2023 року та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачам на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частки. Житлова площа придбаної позивачами квартири становить менше 13.65 кв.м. на особу, а саме: 13,43 кв.м. Разом з тим, Постанова КМУ №790 від 11.07.2023 року набрала законної сили 15.07.2023 року, тобто після купівлі квартири, а тому дія закону або іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас, позивачами зазначено, що квартира придбана за рахунок коштів, виділених покупцю згідно Рішення №85 комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації Маріупольської міської ради від 27.09.2021 року, відповідно до п. 17 Порядку №280 від 18.04.2018 року.
Ухвалою від 19.03.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6830/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до довідок №1205-5002002120 від 15.08.2022 року, №1205-5001263596 від 22.04.2022 року, №1205-5001323668 від 25.04.202 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані внутрішньо переміщеними особами. Фактичне місце проживання / перебування: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до відповідача з приводу призупинення виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідач листом №К-203/0-1/09-23 від 13.11.2023 року повідомив позивача про таке. На підставі інформації Міністерства фінансів України за результатами проведеної верифікації даних щодо одержувачів допомоги, інформацію про яких надано Міністерством соціальної політики України з урахуванням даних, що обробляються стосовно них на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, з 01.10.2023 року призупинено виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з п. 2 підпункту 5 ПКМУ №709 від 11.07.2023 року виплата допомоги припиняється, якщо за результатами верифікації встановлено, що внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї).
За даними Міністерства юстиції, після набрання чинності ПКМУ №709 від 11.07.2023 року, станом на 01.08.2023 року, ОСОБА_2 має у власності частину житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною-площею - 70,8 кв.м. Тобто, ОСОБА_2 та її донці належить житлове приміщення площею більше 13,65 кв.м. на одного члена сім'ї.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року №309 (зі змінами) Київська область, м. Ірпінь, в переліку відсутня.
Зважаючи на вищевикладене, право на отримання допомоги внутрішньо переміщеним особам у ОСОБА_2 та її доньки відсутнє.
Окрім зазначеного у листі №К-203/0-1/09-23 від 13.11.2023 року, відповідач листом №7/6-663 від 26.12.2023 року проінформував ОСОБА_2 і про таке. ОСОБА_2 надано 14.11.2023 року до управління копію договору купівлі-продажу від 16.01.2023 року. Загальна площа квартири - 70,8 кв.м. Право власності на кожного члена сім'ї в рівних частках.
На звернення ОСОБА_1 відповідач сформував лист №К-4/4-1/09-24 від 16.01.2024 року «Про розгляд звернення», яким надав відповідь позивачу щодо поновлення виплат внутрішньо переміщеним особам, зміст якого аналогічний листам №К-203/0-1/09-23 від 13.11.2023 року та №К-203/0-1/09-23 від 13.11.2023 року.
Вважаючи дії відповідача з приводу припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2023 року такими, що не відповідають положенням чинного законодавства, позивачі звернулися до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
У силу абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (надалі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою статті 4 Закону №1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (далі - Постанова №505).
У зв'язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою був затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332), Постанова №505 втратила чинність.
Пунктами 2, 3 Порядку №332 (в первісній редакції) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).
Допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 №457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" пункт 3 Порядку №332 було доповнено абзацами такого змісту:
"Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.
Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій".
15.07.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб", пунктом 1 якої визначено, що з 1 серпня 2023 р. виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", продовжується автоматично на один шестимісячний період.
У силу підпункту 5 пункту 2 згаданої постанови з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї).
Таким чином, відповідач вважав, що позивачі з 01.10.2023 не мають права на отримання допомоги на проживання відповідно до Порядку №322, оскільки ОСОБА_2 має у власності частину житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною-площею - 70,8 кв.м. Тобто, ОСОБА_2 та її донці належить житлове приміщення площею більше 13,65 кв.м. на одного члена сім'ї.
Позивач не заперечує факт придбання квартири, а також те, що зазначений населений пункт не відноситься до районів ведення бойових дій та/або окупованих територій.
Натомість позивач зауважив, що житлова площа придбаного ним будинку складає 40,30 кв.м. кв.м., а в будинку фактично проживають три особи, які є сім'єю, тож на кожного члена сім'ї житлова площа складає менше 13,65 кв. м, а саме: 13,43 кв.м.
Зі змісту вищенаведеного припису підпункту 5 пункту 2 Постанови №709 слід дійти висновку, що з 01.09.2023 права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам не мають особи, у власності яких перебуває житлове приміщення/частина житлового приміщення, площею понад 13,65 кв.м. на одного члена сім'ї.
У силу статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Суд враховує, що позивачі є сім'єю, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 .
Усі члени сім'ї як внутрішньо переміщені особи зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно зі статтею 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Тож, на трьох осіб норма житлової площі складає 40,95 кв.м., тоді як житлова площа будинку позивача становить 40,3 кв.м. Вказане підтверджено Технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_3 .
Так, у даній квартирі житлова площа на кожного з трьох осіб складає 13,43 кв.м.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку про безпідставність припинення виплати позивачу з 01.10.2023 року допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач у ході розгляду справи не довів правомірність своїх дій щодо припинення виплати позивачу допомоги на проживання, тоді як позивач спростував доводи Управління щодо необхідності застосування у спірних відносинах приписів підпункту 5 пункту 2 Постанови №709.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), які діють у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 8, код ЄДРПОУ 42788389) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з 01.10.2023 року.
Зобов'язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради поновити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01.10.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,6 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,6 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко