Справа № 286/3689/24
30 вересня 2024 року м. Овруч
Слідчий суддя Овруцького районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ,
з секретарем ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Драбів Драбівського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України , -
30 вересня 2024 року старший слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, без передбаченого законом дозволу, в порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №637/3077 від 07.10.2017, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, в невстановленому досудовим розслідуванням місці незаконно привласнив 41 корпус гранати Ф-1 та 40 підривачів УЗРГМ, які при невстановлених обставинах перевіз при собі до с. Ігнатпіль Овруцької територіальної громади Коростенського району, де зберігав за місцем тимчасового проживання.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконний збут бойових припасів, 17 травня 2024 року о 20 годині 10 хвилин в с. Васьковичі Коростенської територіальної громади на відкритій ділянці вулиці Комплексна Телепа ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок незаконного збуту бойових припасів, під час проведення оперативної закупки продав за 15000 грн. ОСОБА_7 (особі зі зміненими анкетними даними) двадцять один корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та двадцять підривачів - уніфіковані запали ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ (УЗРГМ-2), які при конструктивному поєднанні придатні до вибуху, тим самим незаконно їх збув.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у незаконному зберіганні, придбанні, та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
В подальшому, ОСОБА_4 продовжуючи злочинну діяльність, 31 травня 2024 року о 13 годині 20 хвилин в АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок незаконного збуту вибухівки, повторно, під час проведення оперативної закупки продав за 15000 грн. ОСОБА_7 (особі зі зміненими анкетними даними) ящик військового комплектування зі двадцятьма корпусами оборонних осколкових ручних гранат Ф-1 та двадцятьма підривачами - уніфікованими запалами ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, які при конструктивному поєднанні придатні до вибуху, тим самим незаконно їх збув.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у незаконному зберіганні, придбанні, та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Враховуючи вищевикладене, 30 вересня 2024 року ОСОБА_4 досудовим слідством було повідомлено про підозру в скоєнні незаконного зберігання, придбання, та збуту бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, наявний реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а саме позбавлення волі строком від 3 до 7 років. При цьому, ОСОБА_4 систематично вчиняв дані кримінальні правопорушення, усвідомлює рівень протиправності вчинених ним дій.
Крім того, наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що свідки кримінального правопорушення підозрюваному ОСОБА_4 добре відомі, що не виключає можливості впливати на їх свідчення з приводу скоєного злочину.
Так, існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки військовослужбовець ОСОБА_4 продовжує проходити військову службу, має вільний доступ до бойових припасів, а тому може продовжувати вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.
Враховуючи викладене сторона обвинувачення вважає, що обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не є достатнім для здійснення контролю за ним з боку слідчого та прокурора.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просить його задовольнити, з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний свою вину в судовому засіданні визнав повністю. Щодо задоволення клопотання заперечує і просить обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши пояснення та думки учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
При обранні запобіжного заходу повинні враховуватись одночасно його мета (ч.1 ст.177 КПК), підстави (ч.2 ст.177 КПК) та інші передбачені законом обставини (ст.178 КПК).
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченог ч. 1 ст. 263 КК України, якеі відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
30.09.2023 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру в скоєнні незаконного зберігання, придбання, та збуту бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Слідчий суддя, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 263 КК України, враховує положення ст.ст. 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що слідчий суддя на даній стадії не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин"(рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, n. 34).
На думку слідчого судді, відомості, наведені в клопотанні, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу з огляду потреб судового розслідування.
Як зазначено в ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчий суддя враховує не лише наявність у кримінальному провадженні вагомих доказів обгрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, а також враховує особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків та відмічає, що він має постійне місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку, має матір - ОСОБА_8 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, хворіє, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Таким чином, за встановлених обставин, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого та доведеність того, що до ОСОБА_4 на даному етапі досудового розслідування доцільно застосувати саме виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Частиною 5 ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн..
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у якому обвинувачується підозрювана особа, а також його майновий та сімейний стан, дані про його особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і визначає заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 грн..
Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 181,183, 184, 186, 193, 194, 196, 205, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Вказані обов'язки покладаються на підозрюваного строком на два місяці з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави.
У разі невиконання підозрюваним зазначених Клопотання задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і закінчується 28 листопада 2024 року.
Визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, яка може бути внесена у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок суду у будь-який момент строку тримання під вартою.
У разі внесення застави підозрювана особа звільняється з-під варти і на неї покладаються наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за їх вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1