Справа №295/12295/24
Категорія 156
3/295/3189/24
02.10.2024 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Костенко С.М. розглянув матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, інваліда ІІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 , -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 07.08.2024 о 00 год. 20 хв. в м. Житомирі, пр-кт Незалежності, 29, водій ОСОБА_1 керував т/зPeugeot д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавоством порядку відмовився. Від керування т/з відсторонено шляхом зупинки в дозволеному місці.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 07.08.2024 керував т/з в комендантську годину, підвозив свого колегу та приїхав на заправку, не бачив щоб його зупиняли працівники поліції. Вже на території заправки його наздогнав поліцейський. Перелякався, що порушив комендантську годину, почав хвилюватися. Поліцейські висловили підозру, про те, що він перебуває у стані сп'яніння і запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці, на що погодився, але потім відмовився проходити огляд на місці, а пропозицію проїхати до закладу охорони здоров'я не висловлювали. При цьому поліцейські чітко не проговорювали, які саме ознаки сп'яніння у нього виявлено. Ствердив, що не вживає взагалі алкоголь, як і не вживав того дня, оскільки переніс складну операцію на мозку, у зв'язку з чим має певні вади мовлення та рухові. Зазначив, що поліцейські викликали у нього недовіру через свою поведінку, а тому відмовився проходити огляд на місці, а у випадку якби працівниками поліції було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, то він би погодився.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 думку захисника, дослідивши матеріали справи, відеозапис з боді-камери поліцейського, додатково надані документ, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке.
Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.
Відповідно звернуто увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.
У справах проти України ЄСПЛ розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації статті 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
Інструкцією «Про виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом від 09.11.2015 року № 1452/735 МВС України та МОЗ України, зареєстрованого в МЮУ 11.11.2015 року № 1413/27858, чинного на час розгляду справи, визначено процедуру проведення такого огляду.
Зокрема, п. 7 розділу 1 Інструкції зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатом огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Відповідно до вимог ч.3 ст.266 КУпАП лише у разі незгоди водія на проведення поліцейським огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних засобів або в разі незгоди з його результатами - огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З дослідженого в судовому засіданні відео з боді-камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 , який рухаєтьмя пішим по території автозаправки зупинили працівники поліції і з'ясовували, чому він не виконав вимогу про зпинку на дорозі. Бабич повідомив, що не бачив патрульний автомобіль. Під час спілкування і перевірки документів йому було висловлено підозру про те, що він має ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на місці, на що водій погодився. В послідуючому між водієм і поліцейськими виникла словесна суперечка, у зв'язку з цим водій висловив недовіру поліцейським та відмовився пройти огляд на місці за допомогою технічного приладу. При цьому, після відмови пройти огляд на місці з невідомих причин поліцейські не запропонували ОСОБА_1 пройти освідування в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 повідомив поліцейських про те, що є інвалідом і має вади мовлення та руху, внаслідок перенесення тяжкої травми голови, заперечував факт вживання алкоголю. У свою чергу поліцейський наголосив, що водій відмовився від проходження огляду та на нього буде складено протокол.
Отже судом встановлено, що працівниками поліції не було дотримано вимог Інструкції «Про виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та ч.3 ст. 266 КУпАП, зокрема не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
Крім того, з дослідженої в судовому засіданні довідки МСЕК, індивідуальної програми реабілітації, виписки епікризу стаціонарного хворого, встановлено що ОСОБА_1 являється інвалідом ІІІ-ї групи, має обмеження мовлення та руху.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно с п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведені обставини, матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, що виключає провадження у справі та підлягає закриттю.
Керуючись ст. 247,283, 284, КУпАП суд, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП - закрити за відсутністю складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її прийняття.
Суддя С.М.Костенко