Справа № 168/895/24
Провадження № 2-а/168/5/24
02 жовтня 2024 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області
в складі:
головуючогосудді Сухоручко Ю.О.,
секретар судового засідання Таксюк О.С.,
за участю:
позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Стара Вижівка в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа: інспектор ВПД №1 (смт. Стара Вижівка) Кісілінський Роман Анатолійович до Головного управління національної поліції у Волинській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позов обґрунтовано тим, що 21.08.2024 року інспектором ВПД №1 (смт. Стара Вижівка) Кісілінським Романом Анатолійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 2883776 від 21.08.2024 року, якою позивачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 21.08.2024 року о 18 год. 42 хв. в сел. Стара Вижівка, вул. Незалежності, 68, керувала транспортним засобом марки Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , із обладнаними засобами пасивної безпеки та була не пристебнута ременем безпеки, чим порушила п. 2.3 (в) ПДР України.
Зазначає, що оскаржувана постанова не містить жодного посилання на докази вчинення позивачкою інкримінованого їй адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. З наданих працівниками поліції матеріалів справи, зокрема відеозапису події правопорушення, не видно, що позивачка не пристебнута ременем безпеки, а слова поліцейського є його припущеннями, які не підтверджені доказами.
Також вказує, що поліцейський ОСОБА_2 не роз'яснив їй прав та обов'язків ні в усній, ні в письмовій формі, пам'ятки про права й обов'язки не вручав, чим позбавив права на користування правовою допомогою.
З огляду на викладене вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною із грубим порушенням законодавства України та об'єктивною відсутністю будь-яких доказів події правопорушень, а тому повинна бути скасована, а провадження у справі закрито.
Рух справи в суді.
Ухвалою судді від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
26.09.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що твердження позивача викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Зі змісту відзиву вбачається, що представник відповідача не визнає та заперечує проти нього, оскільки візуальна інформація відеофіксації відображає факт вчинення адміністративного правопорушення позивачкою, а також місце вчинення такого правопорушення. Крім цього вказує, що з відеозапису вбачається той факт, що ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу не була пристебнутою ременем безпеки, після зупинки автомобіля зазначила працівникам поліції, що користується ременем безпеки лише поза населеним пунктом.
Також зазначає, що доводи позивачки про те, що вона відстебнула ремінь безпеки після зупинки автомобіля не узгоджується із відеозаписом події правопорушення. Крім того, працівником поліції були роз'ясненні права й обов'язки та зміст постанови, однак ОСОБА_1 заяв чи клопотань під час розгляду справи поліцейським не заявляла, оскільки постійно перебивала інспектора.
Позиція учасників провадження.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у ньому, просила позовні вимоги задовольнити.
Також пояснила, що 24.08.2024 року під'їхала до відділення «Нової пошти», почула гучний звук на поліцейській автівці, однак зупинилася у зв'язку з необхідністю отримання посилки. Коли зупинила автомобіль вже відстібнулася. Після виходу із приміщення відділення «Нової пошти» інспектором ОСОБА_2 виносилась постанова про притягнення її до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. Прав та обов'язків роз'яснено не було, лише роз'яснено порядок оскарження постанови.
На запитання головуючого судді щодо керування транспортним засобом без використання ременя безпеки в населеному пункті пояснила, що у момент притягнення до відповідальності була знервована, а тому наговорила зайвого, однак її пояснення, зафіксовані на нагрудну камеру поліцейського не підтверджують зафіксованого факту керування автомобілем будучи не пристебнутою ременем безпеки.
Крім того працівники поліції не надали їй та не продемонстрували відео доказ фіксації керування транспортним засобом без ременя безпеки.
Представник відповідача Сметюх М.П. в судове засідання не з'явилась, у поданому до суду відзиві просила розглядати справу у її відсутності за наявними у матеріалах справи доказами.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД
Суд, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Судом встановлені наступні обставини.
Постановою інспектора ВПД №1 (смт. Стара Вижівка) Кісілінського Романа Анатолійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2883776 від 21.08.2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.
Пункт 2.3 (в) Правил дорожнього руху передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020).
Диспозицією ч.5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення правил користування ременями безпеки.
Із змісту вказаних норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Разом з тим, відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надано суду жодних доказів якими підтверджувались обставини щодо вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Наданий відповідачем відеозапис із нагрудної камери поліцейського не підтверджує факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскільки не фіксує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом із не пристебнутим ременем безпеки. Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису видно рух автомобіля марки Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , вул. Незалежності в с-щі Стара Вижівка (вид ззаду) та зупинку транспортного засобу біля відділення «Нової пошти №1». Даний факт не оспорюється позивачкою.
При цьому із вказаного відеозапису не можливо встановити чи була позивачка пристебнутою ременем пасивної безпеки чи ні. З відео вбачається, що працівники поліції їдуть позаду за автомобілем марки Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , з якого достовірно не вбачається відсутність пристебнутого ременя безпеки, а тоді зафіксовано вже зупинений автомобіль, в якому позивачка перебувала уже без пристебнутого ременя безпеки. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що під'їхавши до відділення «Нової пошти» вже відстебнула ремінь безпеки, але на відео наданому відповідачем не зафіксовано її дії одразу після зупинки транспортного засобу.
Факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами
Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Вказана позиція відповідає Постанові Верховного суду від 13 лютого 2020 року в справі № 524/9716/16-а
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.
Отже, суд вважає, що відповідач не довів належними доказами факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 з не пристебнутим ременем безпеки та порушення нею п. 2.3.в Правил дорожнього руху.
Згідно Постанови Верховного суду від 15 травня 2019 в справі № 537/2088/17 факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачці поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх аспектах.
За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача суб'єкта владних повноважень під час накладення адміністративного стягнення щодо позивача прийнято в порушення вимог ст. 2 КАС України, що в свою чергу є підставою для скасування рішення відповідача і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.
Інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Отже, суд вважає, що відповідач не надав доказів вчинення позивачкою адміністративного правопорушення і не довів факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Це свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого цією статтею.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки у судовому засіданні не доведено наявність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, тому постанова ОСОБА_2 серії ЕНА № 2883776 від 21.08.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня становить 3028 грн. Таким чином у 2024 році судовий збір розраховується від суми 3028 грн.
Згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду України від 18.03.2020 року №543/775/17, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, становить 605,60 (3028* 0,2) гривень.
Згідно з квитанцією від 01.09.2024 року позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення позивачка сплатила судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме на 605,60 гривень.
Відповідно до вимог ст.ст.139,143 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Водночас суд роз'яснює, що згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 7, 9, ч.5 ст. 121, 222, 250, 251, 280, 283, 283, 284 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 77, 139, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , третя особа: інспектор ВПД №1 (смт. Стара Вижівка) Кісілінський Роман Анатолійович до Головного управління національної поліції у Волинській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову інспектора Відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Кісілінського Романа Анатолійовича серії ЕНА № 2883776 від 21.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП - скасувати.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн(шістсот п'ять гривень) 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Головне управління національної поліції у Волинській області: вулиця Винниченка, 11, Луцьк, Волинська область, 43000
Третя особа: інспектор ВПД №1 (смт. Стара Вижівка) Кісілінський Роман Анатолійович, адреса для листування: с-ще Стара Вижівка, вул. Соборності, 18.
Суддя Старовижівського районного суду
Волинської області Ю.О. Сухоручко