Справа № 353/932/24
Провадження № 2/353/413/24
02 жовтня 2024 рокум.Тлумач
Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І. ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Перевіривши матеріали справи, суддя дійшла висновку про необхідність її передачі за підсудністю до іншого суду з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Таку позицію висловила Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.
Частиною 6 статті 187 ЦПК України передбачено, що суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно з ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру № 801698 від 23.09.2024 року відповідач ОСОБА_2 з 28.03.2003 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).
Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру № 801778 від 23.09.2024 року дані щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не знайдено (а.с. 17).
Відповідно до повідомлення Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, наданої на запит суду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.02.1992 року зареєстрована в с. Уторопи Косівського району Івано-Франківської області.
В позовній заяві позивач вказує адресу свого фактичного проживання: АДРЕСА_2 , однак вказані відомості не підтверджені жодними доказами. З долученої до позовної заяви копії паспорта позивача ОСОБА_1 видно, що у відомостях про місце проживання наявний штамп про зареєстроване місце проживання останньої: с. Уторопи, Івано-Франківська область. Крім того, позивач вказує адресу реєстрації та проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
Жодних підстав щодо розгляду даної справи Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області позивач не зазначила.
Положеннями частини першої статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
При цьому недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що відповідно до норм ст.ст. 27, 28 ЦПК України дана справа не підсудна Тлумацькому районному суду Івано-Франківської області, тому її слід передати до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 187, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суддя,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передати до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області для розгляду по суті.
Копію ухвали направити позивачу ОСОБА_1 для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, що є датою її ухвалення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
ГоловуючийН. І. ЛУЩАК