Справа № 184/1535/24
Номер провадження 2/184/1257/24
30 вересня 2024 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаша В.І.,
за участю секретаря судових засідань - Попівніч Н.І.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Покров Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
Позивач звернувся до Орджонікідзевського міського суду із позовною заявою до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач свідомо ухиляється від виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Життям дитини та здоров'ям не цікавиться, участі у вихованні та розвитку не бере, що є підставою для позбавлення останньої батьківських прав. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь на утримання дитини аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказані вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не надає у добровільному порядку матеріальної допомоги на виховання сина.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання відповідач не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала заяву, згідно якої підтвердила те, що вона більше ніж пів року не проживає разом із позивачем та їхнім сином, мешкає окремо в іншому населеному пункті, налагоджує своє особисте життя. Малолітній син лишається проживати разом із батьком, просить справу розглянути на розсуд суду та за її відсутності.
Повноважний представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за їхньою відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2020 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, про що Покровським міським відділом державної реєстрації цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 86, видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 . Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 .
В шлюбі у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .
Шлюб між сторонами розірвано відповідно до рішення Орджонікідзевського міського суду від 24 травня 2024 року по справі 184/919/24.
Як вказує позивач, у жовтні 2023 року дружина його та малолітнього сина покинула, за інформацією, яку вдалося дізнатися від її друзів, ОСОБА_2 виїхала на захід України і повертатися найближчим часом наміру не має. Неповнолітній син фактично проживає з батьком. Відповідач не виявляє бажання спілкуватися з колишнім чоловіком та дитиною, заблокувала телефонний контакт, не цікавиться подальшою долею сім'ї та малолітнім сином. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток сина , зокрема: не спілкується з ним взагалі, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини; не створює умов для отримання дитиною належної освіти. Протягом майже року дитина для відповідача не існує. Відповідач не має наміру змінювати свого відношення відносно сина і на теперішній час ухиляється від його виховання та утримання. Враховуючи відсутність зв'язку між матір'ю та сином, тривале невиконання матір'ю своїх батьківських обов'язків, позивач вважає, що в якнайкращих інтересах дитини буде припинення юридичного зв'язку і позбавлення матері батьківських прав відносно малолітнього сина.
Відповідачка, згідно наданої до суду заяви, підтвердила відомості зазначені в позовній заяві.
Крім того, як вбачається із висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків, що виражається, зокрема, у тому що вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, а саме: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується із сином взагалі.
Дитина проживає разом з позивачем який увесь цей час виховує сина самостійно, створює йому належні умови виховання, утримує, купує одяг, взуття та інші речі, необхідні для нормального розвитку дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача.
Нормами Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ч.2 ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.2 ст.157 СК України).
Згідно ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, установленої законом.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до п.16 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із ст.3 "Конвенції про права дитини", прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 р.), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частина 2 статті 171 СК України визначає, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та ухиляється від виховання сина, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже вважає, що позов ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь на утримання дитини аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
На підставі ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до п.17 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
В ч.1 статті 183 СК зазначено, що частка заробітку, яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом.
Позивач просить суд стягувати з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), що в свою чергу не суперечить нормам чинного законодавства.
На підставі викладеного, беручи до уваги норми чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідач позовні вимоги визнала, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення аліментів.
Згідно ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів -у межах стягнення суми платежу за один місяць.
Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 247, 258, 263- 265, 273 ЦПК України ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 31.07.2024р. до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір в сумі 1211,20 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.09.2024р.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш