179/1422/24
2/179/582/24
10 вересня 2024 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Хорольській І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Позивач в позові посилається на те, що у грудні 1993 року йому було передано в приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства, згідно рішення виконавчого комітету Шевченківської сільської ради народних депутатів № 1 від 10.12.1993 року. Збудував будинок з господарськими будівлями та спорудами на цій землі.
Право власності на нерухоме майно розташоване за адресою АДРЕСА_1 , не зареєстроване.
З метою реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, позивачеві пояснили, що інформація вноситься на підставі правовстановлюючого документа на нерухоме майно.
Особливістю виникнення права власності на нерухоме майно є обов'язкова державна реєстрація такого права. Однак, на сьогодні, непоодиноким випадком є відсутність оформленого права власності на об'єкти нерухомого майна збудовані ще у попередній період. А відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно являється ознакою відсутності самого права на це майно.
Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами позивач збудував самостійно після отримання рішення про передачу в приватну власність земельних ділянок. Має справу по наданню земельної ділянки, акт встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність, план земельної ділянки.
Позивач зазначає, що чинне законодавство не встановлює обов'язку вводити в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року.
На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, представником позивача до суду надано заяву в якій вона прохає розглянути справу без їхньої участі, підтримує позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву в якій прохав розглянути справу без його участі.
Дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.
З виписки з погосподарської книги № 3 вбачається, що головою домогосподарства житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а. с. 18).
Рішенням виконавчого комітету Шевченківської сільської ради народних депутатів № 1 від 10.12.1993 року ОСОБА_1 передано в приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку - 0.25 га та для ведення особистого підсобного господарства - 0,10 га (а. с. 15).
Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:
1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Виходячи з матеріалів справи, зокрема з технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що житловий будинок, який належить позивачеві побудовано до 5 серпня 1992 року, рішенням органу місцевого самоврядування позивачеві передано у власність земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна, однак в матеріалах справи відсутні відомості щодо неможливості реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за умови подання позивачем державному реєстратору документів, які визначені ч. 1 ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Позивачем не наведено обставин і доказів, які б свідчили про порушення його матеріального права відповідачем у справі, у зв'язку із чим право вимоги щодо визнання права власності заявлено необґрунтовано. Таким чином суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 вересня 2023 року.
Суддя Т.А.Ковальчук