Справа № 202/13393/23
№ 1-кп/202/253/2024
Іменем України
02 жовтня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 12023052420000055 від 15.01.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Середа, Шебекінського району, Бєлгородської області, російської федерації, громадянин України, українець, не одружений, з середньою освітою, раніше не судимий, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який проходить військову службу на посаді водія відділення снайперів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , солдат, зареєстрований та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15 п.5 ч.2 ст. 115 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_5
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування та судового розгляду до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на безпідставне обвинувачення, на незаконність затримання, що прокурором у своєму клопотанні не було обґрунтовано ризиків на які він посилається як на підставу застосування найсуворішого запобіжного заходу, а перелічені ризики мають характер припущень, тому просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання, обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або встановити мінімальний розмір застави.
Обвинувачений підтримав свого захисника.
Суд, заслухав думку учасників судового провадження і наголошує на тому, що під час розгляду клопотання судом враховується особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Право на свободу є основним правом людини. Конституція України, загальновизнані принципи та норми міжнародного права та міжнародних договорів України допускають можливість обмеження права на свободу лише тією мірою, якою воно необхідне у визначених законом цілях та у встановленому законом порядку.
Обмеження прав і свобод можуть бути виправдані громадськими інтересами, якщо такі обмеження відповідають вимогам справедливості, є пропорційними, пропорційними та необхідними для захисту конституційно значущих цінностей. При вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про запобіжні заходи, суд виходячи з презумпції невинності дотримується балансу між публічними інтересами, пов'язаними із застосуванням заходів процесуального примусу, та важливістю права на свободу особистості.
З урахуванням цього, запобіжний захід, що обмежує свободу, - взяття під варту - застосовується виключно в тому випадку, коли застосування більш м'якого запобіжного заходу неможливе.
Вирішуючи питання про продовження терміну дії обраного запобіжного заходу, суд пам'ятає про необхідність забезпечення дотримання прав обвинуваченого, гарантованих Конституцією України та випливають зі статті 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
При цьому, обговорюючи можливість застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, суд розуміє, що санкція статі кримінального кодексу, за якою він обвинувачуються, передбачає покарання до 15 років позбавлення волі, або довічне позбавлення волі, тому тяжкість пред'явленого звинувачення та можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін або довічного позбавлення дають підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду. У той же час обраний запобіжний захід є гарантією виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Суд, зважуючи ризики, що стали підставою для обрання обвинуваченому саме такого запобіжного заходу, вважає, що вони не відпали і продовжують діяти як в частині переховування від суду так і в частині вчинення кримінальних правопорушень, з огляду на те, що обвинувачений проходить службу в ВСУ і у разі зміни запобіжного заходу повернеться до військової частини, отримає зброю, що посилює ризик вчинення аналогічного кримінального правопорушення, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом продовжується виходячи з неможливості застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Суд розуміє, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою і у справі ще не прийнято рішення, проте розумні строки розгляду справи судом не порушені.
Доводи сторони захисту про безпідставність обвинувачення потребують правової оцінки разом з наданими сторонами кримінального провадження доказам, на стадії розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу суд не може вдаватись до оцінки доказів, це є неприпустимим й істотно порушує вимоги кримінального процесуального закону, так як такі дії перешкодили б суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому оцінка доводам захисника буде надана в нарадчій кімнати під час ухвалення вироку.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст.15 п.5 ч.2 ст. 115 КК України, суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
Керуючись ст.ст. 331, 350 КПК України, суд, -
Постановив :
Клопотання прокурора - задовольнити.
ОСОБА_5 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 30.11.2024 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Головуючий: ОСОБА_8
Судді
ОСОБА_9