Справа № 212/1290/24
2/212/1383/24
23 вересня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Зіміна М.В., з участю секретаря судового засідання Пелешенко К.В.,
за участі: представника позивача адвоката Козаченко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -
встановив:
05 лютого 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Козаченко Д.І. звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів, яка була уточнена позивачем 12 лютого 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 03 лютого 2011 року, згідно якої було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 46 000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2023 року у справі № 201/4059/23 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 лютого 2011 року у розмірі 41 071 грн. 04 коп., відмовлено у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 2 976,03 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.10.2023 у справі № 201/4059/23 рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.07.2023 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 лютого 2011 року у розмірі 41071,04 грн. Позивач вважає, що оскільки у Постанові Дніпровського апеляційного суду від 11.10.2023 у справі № 201/4059/23 встановлено, що ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» і те, що розмір відсотків не був погоджений між сторонами, Банк не мав правових підстав для нарахування та стягнення відсотків, тому відповідач безпідставно примусово списав грошові кошти належні ОСОБА_1 на погашення відсотків за користування кредитом, які, на думку позивача, підлягають поверненню Банком. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 181870,35 грн.
Ухвалою суду від 13 лютого 2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 28 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено страву до судового розгляду по суті.
23 травня 2024 року від представника відповідача надійшов до суду відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту в якому зазначені всі умови користування кредитними коштами, порядок погашення, відсоткові ставки тощо. Вважає, що нарахування Банком відсотків після закінчення строку виконання зобов'язання є цілком законним та узгоджується з Умовами надання споживчого кредиту. Вказує, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором перед АТ КБ «ПриватБанк», Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.10.2023 у справі № 201/4059/23 не припинено дію кредитного договору, а також не визнано його недійсним.
27 травня 2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що предметом позову є стягнення грошових коштів, а саме відсотків, які були фактично сплачені на погашення заборгованості в розмірі 76583,36 грн, а також 105286,96 грн., сума, яку позивач вніс більшу ніж витратив. Вказує, що ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк». Окрім цього зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» при укладенні договору з позивачем не дотрималось вимог діючого законодавства про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме таких умов, про які вважав угодженими банк. Враховуючи наведене вимога про повернення безпідставно списаних банком коштів є такою, що відповідає ст. 1212 ЦК України, оскільки підстава, на якій відповідач стягнув з позивача грошові кошти відсутня і всі дії по примусовому списанню банком грошових коштів, належних позивачу на погашення відсотків за кредитним договором є незаконними та підлягають грошові кошти поверненню.
Представник позивача адвокат Козаченко Д.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві. В подальшому до судового засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Заяв про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 03 лютого 2011 року. (а.с. 74)
З наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки вбачається, що Банком були надані ОСОБА_1 три кредитні картки «Універсальна GOLD», а саме: НОМЕР_1 з датою відкриття 30.12.2014 терміном дії по вересень 2018 року; НОМЕР_2 з датою відкриття 22.02.2017 терміном дії по листопад 2020 року; НОМЕР_3 з датою відкриття 19.10.2020 терміном дії по травень 2024 року. (а.с. 106)
З наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації вбачається, що договір відкритий 30.12.2014, картка «Універсальна GOLD» клієнту ОСОБА_1 розірваний, закритий. (а.с. 105)
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 181870,35 грн. посилаючись на обставини встановлені у цивільній справі № 201/4059/23.
Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2023 року у справі № 201/4059/23 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 лютого 2011 року у розмірі 41 071 грн. 04 коп., відмовлено у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 2 976,03 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 201/4059/23 вказане рішення суду скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 лютого 2011 року у розмірі 41071,04 грн. (а.с. 30-34)
З мотивувальної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 201/4059/23 убачається, що судом надано оцінку правомірності нарахування АТ КБ «ПриватБанк» відсотків ОСОБА_1 за користування кредитом з 01 серпня 2019 року по 01 лютого 2023 року в розмірі 41 071,04 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що не є встановленим судом фактом нікчемності укладеного між сторонами кредитного договору про здійснення кредитування, оскільки він не покладений в основу рішення у справі № 201/4059/23, у мотивувальній частині якого судом досліджувались і встановлювались підстави виключно щодо стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 , а тому відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовими рішеннями Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2023 року та Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 201/4059/23, не мають преюдиційного значення для розгляду цієї справи.
Також, суд зазначає, що стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню інший стороні на підстави статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі, й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 607/3864/17 (провадження № 61-30080св18).
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З позовними вимогами про застосування наслідків недійсності кредитного договору в частині встановлення відсотків ОСОБА_1 не звертався та вказані вимоги не були предметом розгляду у суді, а тому суд доходить переконання про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів, оскільки правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позові вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів залишити без задоволення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2024 року.
Суддя: М. В. Зімін