іменем України
Справа № 210/5664/24
Провадження № 1-кс/210/1454/24
27 вересня 2024 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні в м. Кривому Розі в режимі відео конференції клопотання слідчого СВ ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12024041710001167 від 20.09.2024 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Суми, Сумської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не маючого, із середньою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду командира відділення кулеметного взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз:
- 08.06.2023 року Шосткинським міжрайонним судом м. Суми за ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць та 15 днів. 14.06.2024 умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби, невідбутий строк покарання 1 рік 4 місяці та 2 дні,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу надійшло клопотання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що Слідчим СВ ВП №2 Криворізького РУП ГУПН в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041710001167 від 20.09.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
В рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні 27 вересня 2024 повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
19.09.2024, о 16:02 год., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у приміщенні магазину ФОП « ОСОБА_7 », який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де у останнього виник раптовий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) і обернення його на свою користь.
Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, розуміючи, що за його діями спостерігає співробітниця магазину ФОП « ОСОБА_7 » ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливою метою, взяв з полиці каси вказаного магазину мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13 Pro» (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ), об'єм вбудованої пам'яті 8/256 Gb, у корпусі кольору «Midnight Black», після чого, утримуючи викрадене майно втік з приміщення магазину ФОП « ОСОБА_7 », тим самим з місця скоєння кримінального правопорушення зник.
Так, ОСОБА_6 вчинив усі дії для доведення кримінального правопорушення до кінця, чим реалізував злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), в подальшому розпорядившись викраденим мобільним телефоном марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13 Pro» на власний розсуд, чим завдав ФОП « ОСОБА_7 » матеріального збитку у сумі 14499 гривень.
Водночас, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президентом України видано Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2024 №218-РС ОСОБА_6 призначено посаду командира відділення кулеметного взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат». Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком для громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до вимог ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити «Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Незважаючи на це, солдат ОСОБА_6 , усупереч вимог вищенаведеного законодавства, повторно, діючи з прямим умислом, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, став на злочинний шлях та вчинив кримінальні правопорушення проти власності при наступних обставинах:
19.09.2024, о 16:02 год., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у приміщенні магазину ФОП « ОСОБА_7 », який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де у останнього виник раптовий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) і обернення його на свою користь.
Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, розуміючи, що за його діями спостерігає співробітниця магазину ФОП « ОСОБА_7 » ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливою метою, взяв з полиці каси вказаного магазину мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13 Pro» (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ), об'єм вбудованої пам'яті 8/256 Gb, у корпусі кольору «Midnight Black», після чого, утримуючи викрадене майно втік з приміщення магазину ФОП « ОСОБА_7 », тим самим з місця скоєння кримінального правопорушення зник.
Так, ОСОБА_6 вчинив усі дії для доведення кримінального правопорушення до кінця, чим реалізував злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), в подальшому розпорядившись викраденим мобільним телефоном марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13 Pro» на власний розсуд, чим завдав ФОП « ОСОБА_7 » матеріального збитку у сумі 14499 гривень.
Підозра, пред'явлена ОСОБА_6 , обґрунтована доказами, зібраними в ході досудового розслідування, зокрема:
1. протоколом огляду місця події від 19.09.2024;
2. протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 20.09.2024;
3. протоколом огляду речей (відеозапису з магазину ФОП « ОСОБА_7 ») від 20.09.2024;
4. протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 21.09.2024;
5. протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.09.2024;
6. протоколом огляду речей (відеозаписів з ПП «Теле-Ком» по вул. Соборності, м. Кривого Рогу) від 23.09.2024;
7. протоколом огляду речей (відеозаписів камер «Безпечне мічто» по АДРЕСА_3 ) від 26.09.2024;
8. протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.09.2024;
9. протоколом огляду речей (одягу ОСОБА_6 ) від 24.09.2024;
10. висновком експерта товарознавчої експертизи №3362 від 23.09.2024;
11. протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 04.02.2024;
Підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, раніше судимий, та обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
На думку сторони обвинувачення, підставою для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий зазначає, що враховуючи викладене, а також те, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість зібраних доказів обґрунтованості підозри, пред'явленої останньому, є обставинами, які вказують на те, що запобіжний захід у вигляді застави, як альтернатива триманню під вартою, або більш м'який запобіжний захід не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, просить суд обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.
Слідчий та прокурор, кожен окремо, у судовому засіданні підтримали клопотання, з мотивів викладених у ньому. Вважають, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є доцільним та забезпечить неупереджене дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки, що має суттєве значення як під час досудового розслідування так і під час подальшого судового розгляду.
Підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив обрати відносно нього домашній арешт.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 , заперечував щодо задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати відносно нього домашній арешт.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим СВ ВП №2 Криворізького РУП ГУПН в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041710001167 від 20.09.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
27 вересня 2024 року, у кримінальному провадженні №12024041710001167 від 20.09.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Повідомлення про підозру вручене ОСОБА_6 особисто під підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з пунктом 9 частини 2 статті 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
На даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду.
Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні «Мюррей проти Сполученого Королівства», у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, який ніде не працює, засобів існування не має, офіційно не працевлаштований, постійного місця роботи не має, а з цього не має постійного джерела доходів, раніше судимий, тому ОСОБА_6 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваної особи, стан його здоров'я, сімейний стан, міцність соціальних зв'язків.
Виходячи з тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_6 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваною особою.
В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_6 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину, який кваліфікується за ч. 4 ст. 186 КК України, дані стосовно особи, та те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, та враховує його соціальні зв'язки за місцем проживання, місцем роботи, тяжкість інкримінованого йому злочину.
Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи повинні у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри, яка пред'явлена ОСОБА_6 станом на момент розгляду клопотання не спростована.
На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Крім того, враховуючи те, що в діях підозрюваного ОСОБА_6 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який є тяжким злочином, який карається позбавленням волі, прокурором в судовому засіданні доведено вагомі докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, достатні підстави вважати, що у діях та поведінці підозрюваного існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від слідства, а в подальшому і від суду, та з метою запобіганням цим спробам, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, відносно останнього, слідчий суддя вважає, що підозрюваному ОСОБА_6 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Крім того, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, розмір застав визначається у межах - щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахування особи підозрюваного, обставин інкримінованого підозрюваному злочину, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідність відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України та ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду із визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця перебування.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з під варти після внесення застави, визначеної в ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця увезення, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Крім того, виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 слід обчислювати з 27.09.2024 року по 25.11.2024 року включно, у відповідності до ч. 1 ст. 219 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 184- 194 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12024041710001167 від 20.09.2024 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 25 листопада 2024 року включно.
Розмір застави визначити у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень, 00 копійок) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду із визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця перебування.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документів, що підтверджують внесення застави, уповноважена особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з під варти та повідомити письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк дії ухвали 60 днів.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 01 жовтня 2024 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1