29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
про залишення позовної заяви без руху
"01" жовтня 2024 р. Справа № 924/866/24
м.Хмельницький
Суддя Господарського суду Хмельницької області Шевчук О.І., розглянувши матеріали
за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , м.Полонне, Полонського району, Хмельницької області
про відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Відповідно до ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч. 3 ст. 37 КУзПБ господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164,172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Статтями 162, 164 ГПК України та ст. 116 КУзПБ визначено вимоги щодо оформлення позовної заяви (заяви) та комплектність документів, які повинні додаватися до неї.
Відповідно до вимог п.8 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , зазначеної інформації в заяві не викладено.
У заяві ОСОБА_1 зазначено, що додатки додаються окремим списком, а у додатках до заяви вказано: «1.декларації.Юхновська.pdf.», « 2.документи.ак.Юхновська.pdf.», « 3.кредитні договори. Юхновська.pdf.», « 4.особисті.Юхновська.pdf.», « 5.процесуальні.Юхновська.pdf.». Однак це не перелік документів, а назви доданих до заяви електронних файлів. У кожному з цих файлів містяться певний контент (тексти в електронному вигляді, копії з оригіналів паперових документів, паперові копії електронних документів, розписки, роздруківки із сайтів тощо).
Крім того, у даному переліку документів має бути вказівка щодо кожного документа на те, що це є електронний документ в копії, оригінал якого знаходиться у заявника чи інше відповідно до вимог ГПК України. Суд позбавлений можливості перевірити додані до заяви документи на предмет того, чи вони є оригіналами чи електронними копіями, які як оригінали дійсно підписані електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
З огляду на наведене, зазначена інформація є суперечливою та не свідчить про виконання заявником п.8 ч.3 ст.162 ГПК України та п.4 ч.2 ст.116 КУзПБ.
Доданий до заяви окремий аркуш з назвою «Перелік обов'язкових документів наданих до заяви на відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи», містить відомості лише про частину документів, що фактично додані до заяви; відомості щодо іншої частини поданих копій документів вказано в узагальненому вигляді (договори, виписки тощо), а деякі додані документи в переліку відсутні взагалі, а деякі, що вказані в переліку, - до заяви не додані.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст.ст. 115, 116 КУзПБ.
Згідно з ч.1 ст.116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст.115 КУзПБ.
Разом з тим, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з вимогами ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, суд звертає увагу, що докази повинні бути актуальними на дату подання відповідної заяви до суду.
При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
За твердженням заявника загальна сума заборгованості перед кредиторами становить 783 465,47 грн.
В якості доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитними договорами, заявниця надала: кредитні договори, виписки по рахунках АТ «ОщадБанк» за період з 23.09.2024 по 23.09.2024, виписки АТ «А-Банк» від 23.09.2024, виписку АТ «Сенс Банк» період з 23.09.2024 по 23.09.2024, виписку АТ «Пумб» з 30.07.2024 по 30.08.2024, виписки АТ «Універсал Банк» від 23.09.2024 а також довідки з ПАТ КБ "ПриватБанк" по залишок на рахунку станом 23.09.2024, а також договори з банківськими та фінансовими установами.
Як вбачається з п.3 ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Суд зазначає, що у поданих матеріалах до заяви про неплатоспроможність фізичної особи та у конкретизованому списоку кредиторів є розбіжності по кредитним договорам, а саме не співпадають дати на номера кредитних договорів: ТОВ "ФК Кіф", ТОВ "ФК Кредіплюс", ТОВ "Смартівей Юкрейн" та ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси".
Крім того, у конкретизованому списку кредиторів відсутні відомості щодо заборгованості перед ТОВ «Містер Мані», хоча договір позики №1173304 від 21.05.2024 долучений до матеріалів справи.
Суд звертає увагу, що самі по собі надані копії договорів, не підтверджують факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, а надані заявником довідки про рух коштів та виписки за рахунками, в т.ч. сформовані за період одного дня, не можуть бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договорами.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі №915/36/20 вказав, що на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Також, у постанові від 16.11.2022 у справі №917/1604/21 Верховний Суд зазначив, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд враховує, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Суд враховує, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК України, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
Таким чином, за відсутності усіх первинних документів, у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності, що позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Враховуючи вищезазначене, ні заява боржника, ні додані до неї документи, в т.ч. конкретизований список кредиторів і боржників, не містять належних відомостей про наявність та розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредиторами (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Також, суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 ст. 116 КУзПБ разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Так, план реструктуризації боргів може містити інформацію черговості задоволення вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та дати; інформації про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); інформацію про всі доходи боржника, у т. ч. доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб (не менше прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні) тощо. План реструктуризації боргів може містити положення про: реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у т. ч. того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у т. ч. розміру та строків погашення боргів; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини; виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів.
Однак, у доданому до заяви проекті плану реструктуризації боргів на наступні 5 років міститься перелік кредиторів (43 кредитора) із зазначенням заборгованості та їх місцезнаходження. Окрім того, згідно долученого списку кредиторів та боржників, вказано загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами 783 465,47 грн, в той час як згідно плану реструктуризації у пунктах 1, 2 розділу І "Предмет плану реструктуризації боргів боржника" сума вимог кредиторів становить 859 034,33 грн., що не узгоджується між собою.
Також, судом враховується, що за положеннями п. 3 договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 29.07.2024, вартість оплати послуг керуючого реструктуризацією становить 45 420 грн. Цим же договором встановлено можливість оплати рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4542 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження. Проте, у плані реструктуризації взагалі не враховано винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Загалом план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. План реструктуризації повинен бути реальний, тобто ґрунтуватися на документах і доказах, які не повинні ставитися судом під сумнів.
Суд зауважує на позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, яким сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, дослідивши зміст заяви та сукупність поданих заявником доказів на обґрунтування його неплатоспроможності, суд доходить висновку про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність без руху.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в разі неусунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України та ч. 1 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства.
Керуючись ст. 74, 77, 80, 91, 162, 164, 174, 234, 235 ГПК України, ст. 2, 30, 37, 113, 115-116 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху, встановивши заявнику строк у десять днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків заяви, а саме для надання:
- інформації, визначеної у п.п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України;
- докази на підтвердження розміру заборгованості за кредитними договорами (довідки з фінансових установ, виписки по рахункам боржника, що підтверджують зарахування кредитних коштів, списання з позичкових рахунків (кредитних карт), виписки по рахункам боржника за період з моменту припинення здійснення погашення до моменту звернення до суду, тощо);
- пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів), складений у відповідності до статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства;
- конкретизованого списку кредиторів, оформленого відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу, зокрема із зазначенням щодо кожного кредитора актуальної інформації: окремо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені), простроченої суми заборгованості з відображенням періоду виникнення зобов'язання, заборгованості.
Ухвала набрала законної сили 01.10.2024 та оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Шевчук