"19" вересня 2024 р. м. Одеса Справа № 916/905/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бондар О.Р.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Рахнянська С.В.,
від відповідача: Бурлаку Т.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства ,,Українська залізниця» до Державного підприємства ,,Ізмаїльський морський торговельний порт» про стягнення 723102,12 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 р.: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/905/24; призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 02.04.2024 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2024 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.04.2024 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2024 р.: з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 10.06.2024 р.; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.05.2024 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.05.2024 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 11.06.2024 р.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 30.07.2024 р., від 30.07.2024 р. - до 13.08.2024 р., а від 13.08.2024 р. - до 10.09.2024 р.
Судове засідання, призначене на 10.09.2024 р., не відбулось у зв'язку з нестабільною роботою підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ), про що секретарем судового засідання складено акт.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 р. повідомлено сторони про те, що наступне судове засідання відбудеться 19.09.2024 р.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено представнику відповідача можливість участі у засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням онлайн сервісу відеозв'язку ,,EASYCON».
Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 19.09.2024 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Акціонерне товариство ,,Українська залізниця» (далі - Залізниця) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства ,,Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - Порт) 723102,12 грн плати за користування вагонами.
В обґрунтування позову зазначено наступне.
Протягом лютого - березня 2023 р. на залізничну станцію Ізмаїл Залізниці на адресу вантажовідправника - Порту надходили 329 вагонів під навантаження. У зв'язку із зайнятістю вантажних фронтів Порту зазначені вагони затримано на коліях станції Ізмаїл в очікуванні звільнення вантажного фронту, про що складено акти загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів з вини Порту. Після звільнення вантажного фронту вагони подавалися на під'їзну колію Порту, яка примикає до станції Ізмаїл, що підтверджується відповідними пам'ятками про подавання вагонів. Після навантаження вагони забиралися з під'їзної колії Залізницею для здійснення перевезення вантажу, що підтверджується пам'ятками про забирання вагонів. Час подавання та забирання вагонів зазначений у вказаних пам'ятках, які підписані представником Порту без зауважень.
На підставі ст.ст.46,119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, та п.п.3,4,5,8,12 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458, за користування 329 вагонами, а саме за час затримки вагонів з вини Порту та час безпосереднього знаходження вагонів під навантаженням на під'їзній колії Порту, Залізницею нараховано плату за користування вагонами в сумі 818212,32 грн з ПДВ, про що складено відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46. Порт з діями Залізниці погодився в сумі 95110,20 грн з ПДВ, у зв'язку з чим остання списана з його особового рахунку. Решту плати за користування спірними вагонами в розмірі 723102,12 грн з ПДВ Порт вносити відмовився, тому Залізниця звернулась до суду з позовом у даній справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити, оскільки:
- з незрозумілих причин у позовній заяві не зазначено про вжиті сторонами заходи досудового врегулювання спору, а саме про те, що 24.01.2024 р. відповідачем отримано претензію позивача від 23.01.2024 р. № ЦПС-18/34, на яку 07.02.2024 р. надано відповідь № 34/1-36-24. В ній зауважено, що відомості плати за користування вагонами №№ 04030638, 06030676, 08030697, 10030718, 10030721, 12030731, 12030732, 12030733, 13030737, 13030739, 13030740, 14030754, 16030767, 16030772, 16030774, 17030778, 17030780, 17030781, 18030784, 18030786, 18030793, 20030803, 20030807, 21030821, 22030838, 27030883, 27030892, 28030903, 28030904, 28030906, 28030907, 29030921, 30030936 підписано уповноваженим представником відповідача Кузюмою О.В. із запереченнями у зв'язку із відсутністю відповідальності Порту;
- вагони з вантажами після прибуття на станцію призначення (Ізмаїл) та розкредитування перевізних документів вантажоодержувачем були затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини Залізниці, яка не могла на станції Ізмаїл забезпечити подачу вагонів до вантажних районів Порту в кількості 312 вагонів на добу, як передбачено додатком № 1 до Єдиного технологічного процесу роботи Порту та станції Ізмаїл Залізниці від 2016 року (зі змінами) (ЄТП);
- в період, в який складено зазначені вище відомості плати за користування вагонами, вантажні фронти Порту простоювали в очікуванні подачі вагонів. Всі вантажі можна було б вивантажити на складські майданчики відповідача, на яких було достатньо місця для їх складування. Внаслідок несвоєчасної подачі залізничного рухомого складу Порт ніс ризики недоотримання доходів від виконання навантажувально-розвантажувальних операцій, а його контрагенти несли ризики штрафних санкцій за понаднормовий час обробки флоту в очікувані вантажу;
- Статутом залізниць України та Правилами перевезення вантажів як нормативними актами, на виконання яких видано ЄТП, передбачено певні випадки звільнення вантажовідправника та вантажоодержувача від плати за користування вагонами (контейнерами). Так, відповідно до п.121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема: у разі подавання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; у інших випадках, передбачених Правилами. Відповідно до пп. ,,б» п.16 Правил користування вагонами та контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником. Відповідно до пп. ,,в» п.16 Правил користування вагонами та контейнерами у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі ,,Примітки» Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами);
- згідно з ЄТП максимальна переробна спроможність Порту перевищує пропускну спроможність станції Ізмаїл Залізниці, тому саме пропускна спроможність станції Ізмаїл є фактором, що стримує обробку вагонів відповідачем;
- відповідачем надано пояснення щодо відомостей плати за користування вагонами, які ним підписано із зауваженнями, з посиланням на додані до цього відзиву документальні докази, включаючи акти загальної форми ГУ-23, що спростовують твердження позивача стосовно часу затримки вагонів та часу користування вагонами, який підлягає оплаті відповідачем;
- у порушення вимог п.3 Правил складання актів деякі акти загальної форми ГУ-23 надано відповідачу без двох підписів осіб, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, в той час як деякі акти загальної форми ГУ-23 Порту взагалі не надавались;
- п.7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників становить один рік. В зв'язку з тим, що позов подано 04.03.2024 р., його вимоги, що ґрунтуються на відомості плати за користування вагонами № 02030631, задоволенню не підлягають;
- в оформленій Залізницею таблиці під назвою ,,Загальний розрахунок суми позову до ДП ,,ІЗМ МТП» по станції Ізмаїл» вагони №№ 68598622, 56255664, 60365079, 60427473 приведені двічі, що призвело до зазначення невірної суми позову.
У відповіді на відзив позивач називає пред'явлені ним вимоги законними і обґрунтованими з огляду на те, що: середній час користування вагонами на під'їзній колії Порту у лютому 2023 р. становив 7,83 години, а у березні 2023 р. - 14,43 години, хоча згідно ЄТП становить 1 годину, що і призвело до зменшення кількості оброблених вагонів та збільшення кількості вагонів на станції Ізмаїл в очікуванні подавання під вивантаження/навантаження на під'їзну колію Порту, а, отже, останнім не виконувалась норма своєї переробної спроможності; відповідач чомусь не звертає увагу на те, що більша частина напіввагонів, які прибували з металом під вивантаження, залишалась під здвоєними операціями (після вивантаження проводилось навантаження), тому вони не могли бути забрані відразу, залишаючись на відповідальності Порту.
Відповідач у письмових запереченнях на відповідь на відзив стверджує, що всі змінно-добові плани за березень 2023 р. направлено на станцію Ізмаїл і жодних коригувань з боку Залізниці не було, тобто плани прийнято в повному обсязі. При цьому завезення вантажів на станцію Ізмаїл здійснювалось в хаотичному порядку, в результаті чого, наприклад, при наявності на станції Ізмаїл 70 вагонів з прокатом та відсутності руди або котунів, на станцію прибував додатково металопрокат, а котуни були відсутні, що призводило до простою причалів без вантажних операцій з вини позивача. При цьому твердження останнього про те, що середній час користування вагонами на під'їзній колії Порту згідно ЄТП становить 1 годину, не відповідають дійсності.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
28.12.2023 Портом підписано Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 01125815/2023-0039, згідно з якою Порт як замовник підтверджує, що його в повній мірі ознайомлено з оприлюдненим Залізницею як перевізником на сторінці http://uz-cargo.com/ договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом станом на день подання цієї заяви, ознайомлено з всією інформацією, необхідною для виконання договору, та визнає всі умови договору, а також відповідач виражає волевиявлення укласти договір в порядку, встановленому ст.634 ЦК України.
За умовами цього договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Згідно з п.1.4 договору надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до п.2.1.5 договору замовник зобов'язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Згідно з п.3.4 договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (плата за користування власними вагонами перевізника).
Відповідно до п.3.4.1 договору розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п.3.4.2. договору.
Згідно з п.3.4.3 договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п.3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами Перевізника у випадках, вказаних в п.3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Господарським судом встановлено, що протягом лютого - березня 2023 р. на залізничну станцію Ізмаїл Залізниці на адресу вантажовідправника - Порту надходили 329 вагонів під навантаження, що підтверджується наявними в матеріалах справи пам'ятками про подавання вагонів на під'їзну колію, які підписані представниками з боку обох сторін.
Після навантаження вагони забирались Залізницею з під'їзної колії Порту, що підтверджується пам'ятками про забирання вагонів з під'їзної колії, які також підписані працівником станції та працівником вантажовласника.
За час користування спірними вагонами з моменту подавання вагонів на під'їзну колію Порту до моменту забирання вагонів Залізницею нараховано плату за користування вагонами в розмірі 818212,32 грн з ПДВ. При цьому у складі названої суми не враховано вартість плати, яка є наслідком затримки під час забирання вагонів з вини перевізника. Обставини, які викликали затримку вагонів окремо з вини Залізниці та окремо з вини Порту, відображено в актах загальної форми ГУ-23.
З проведеним Залізницею визначенням розміру плати за користування вагонами Порт погодився на суму 95110,20 грн з ПДВ, а проти внесення решти нарахованої перевізником плати заперечив у зв'язку з відсутністю його відповідальності за затримку вагонів.
Вказуючи на те, що від перерахування 723102,12 грн плати за користування вагонами Порт безпідставно ухилився, Залізниця звернулась до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)...
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ч.2 ст.908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст.71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.
Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови. У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів. Зазначена плата не стягується, якщо ці вагони були використані на станції навантаження іншим вантажовідправником протягом доби з моменту їх прибуття. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
В п.3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно із п.4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника. Про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію (форма повідомлення наведена у додатку 12). Спосіб повідомлення встановлюється в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договором про подавання та забирання вагонів). У повідомленні робиться відмітка про час його передачі та прийняття, вказуються прізвища працівників вантажовласника і станції, які його передали та прийняли. У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. Вантажовласник повинен призначити для приймання і передачі повідомлень працівників; їхні прізвища та номери телефонів надаються начальнику станції. Повідомлення про час подавання порожніх вагонів під навантаження не потребується, якщо вони використовуються для подвійних операцій. Для запису повідомлень на станції ведеться ,,Книга повідомлень» (додаток 7).
В п.6 Правил користування вагонами і контейнерами закріплено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Відповідно до п.12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Згідно з п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі ,,Примітки» Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі ,,Примітки» відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Відповідно до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства;… відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами);… затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Як вже вказано вище, протягом лютого - березня 2023 р. на залізничну станцію Ізмаїл Залізниці для Порту надходили вагони під навантаження, після проведення якого вагони забирались Залізницею з під'їзної колії Порту. Це підтверджується наявними в матеріалах справи пам'ятками про подавання та забирання вагонів, які підписані без зауважень в частині конкретизації вини представниками обох сторін.
З тексту відзиву на позову вбачається, що незгода відповідача переховувати в повному обсязі плату за користування вагонами ґрунтується на тому, що винною у затримці вагонів є саме Залізниця, яка не змогла забезпечити подачу вагонів до вантажних районів Порту в кількості, передбаченій додатком № 1 до ЄТП. На думку відповідача, це призвело до того, що в період, в який складено відомості плати за користування вагонами, вантажні фронти Порту простоювали в очікуванні подачі вагонів.
Господарський суд вказує, що описана в попередньому абзаці цього рішення бездіяльність Залізниці, на яку посилається Порт, могла б бути підставою для визнання причин затримки такими, що не залежали від Порту, на підставі пп. ,,в» п.16 Правил користування вагонами та контейнерами, проте за умови відображення у графі ,,Примітки» Пам'ятки про подавання/забирання вагонів відомостей стосовно часу затримки вагонів з вини Залізниці.
Згідно ч.1 ст.77 ГПК України (,,Допустимість доказів») обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, те, що, посилаючись на відсутність його вини у користуванні вагонами понад встановлені законодавством та умовами договору строки, відповідач в обґрунтування своєї позиції не надав допустимі докази, якими є пам'ятки про подавання/забирання вагонів (із зазначенням часу затримки з вини залізниці), те, що обставини, на які ґрунтуються доводи відповідача в названій частині, підтверджуються тільки в спосіб, вказаний у пп. ,,в» п.16 Правил користування вагонами та контейнерами, та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, те, що пам'ятки про подавання/забирання вагонів підписано Портом без зауважень щодо вини перевізника у затримці вагонів, господарський суд доходить висновку про те, що матеріали справи свідчать про вину саме Порту у несвоєчасному забиранні та передачі вагонів Залізниці, у зв'язку з чим остання має право на нарахування та заявлення до стягнення з відповідача плати згідно із ст.ст.46,119 Статуту залізниць України та п.п.3,4,5,8,12 Правил користування вагонами та контейнерами.
Перевіривши розрахунок ціни позову, наведений у таблиці під назвою ,,Загальний розрахунок суми позову до ДП ,,ІЗМ МТП», господарський суд погоджується з Портом у тому, що вагони №№ 68598622, 56255664, 60365079, 60427473 в ньому приведені двічі, що призвело до безпідставного збільшення розміру позовних вимог на 19366,40 грн (4 вагони х 4841,60 грн). Інших арифметичних та методологічних помилок в розрахунку ціни позову судом не виявлено.
З урахуванням вказаного, того, що решта доводів відзиву або ж не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи (зокрема, хибними є твердження про сплив річної позовної давності для пред'явлення вимоги, що ґрунтуються на відомості плати за користування вагонами № 02030631, адже в лютому 2024 р., коли закінчувався строк для подачі позову в цій частині, вже набув чинності п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в теперішній його редакції), або ж, приймаючи до уваги вищевикладене, не спростовують відсутність вини Порту в затримці вагонів, господарський суд задовольняє позовні вимоги в сумі 703735,72 грн (723102,12 грн мінус 19366,40 грн), тобто частково.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства ,,Ізмаїльський морський торговельний порт» (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Портова, будинок 7, код 01125815) на користь Акціонерного товариства ,,Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, код 40075815) плату за користування вагонами в сумі 703735/сімсот три тисячі сімсот тридцять п'ять/грн 72 коп., 8444/вісім тисяч чотириста сорок чотири/грн 83 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 02 жовтня 2024 р.
Суддя Л.В. Лічман