ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.09.2024Справа № 910/5140/24
За позовом заступника керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва в інтересах Київської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Аванесова Григорія Ігоровича м. Києва
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Григоряк М.С.
Представники:
від прокуратури: Колодчина Р.В.,
від позивача: Буханистий О.В. ,
від відповідача: Брящей Р.І.
у квітні 2024 року заступник керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва звернувся в суд з позовом в інтересах Київської міської ради з підстав ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор зазначав, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні ним було виявлено, що державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чуйко Г.Г. прийнято рішення № 15162071 від 15 серпня 2014 р. про державну реєстрацію за Аванесовим Григорієм Ігоровичем права приватної власності на об'єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літери "А" загальною площею 180 м2 по Столичному шосе, 60 у м. Києві.
Підставою державної реєстрації права власності вищевказаного майна було рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 р. у справі № 752/7795/13-ц.
Вказував, що вищевказана нежитлова будівля загальною площею 180 м2 розташована на сформованій земельній ділянці площею 0,2201 га (кадастровий номер 8000000000:182:0028) по АДРЕСА_1 та використовується фізичною особою-підприємцем Аванесовим Григорієм Ігоровичем для здійснення господарської діяльності - обслуговування автомобілів.
Також зазначав, що у квітні 2023 року відповідач звертався до позивача із клопотанням про надання дозволу на розроку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.
Посилаючись на те, що рішення про передачу вказаної земельної ділянки відповідачу позивачем не приймалося, внаслідок незаконної реєстрації права власності на самочинно збудоване майно позивач позбавлений можливості розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташоване це майно, прокурор на підставі ст.ст. 152, 212 ЗК України, ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України просив усунути перешкоди власнику територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2201 га (кадастровий номер 8000000000:182:0028) по Столичному шосе, 68 у м. Києві шляхом:
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний № 15162071 від 15 серпня 2014 р.) та здійсненої на його підставі у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за відповідачем на нежитлову будівлю літери "А" загальною АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 431870680000);
- зобов'язання відповідача повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну діяльну площею 0,2201 га (кадастровий номер 8000000000:182:0028) по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі літера "А" загальною площею 180 м2.
Також просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.
У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений прокурором в його інтересах позов.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Вказував, що на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 р. у справі № 752/7795/13-ц, яке набрало законної сили, за ним зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості.
Поданий прокурором позов, на його думку, слугує меті перегляду такого рішення у не передбачений законом спосіб та порушує правову визначеність, зафіксовану цим остаточним рішенням.
Посилався на відсутність доказів у справі на підтвердження порушення ним прав Київської міської ради як власника земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:182:0028) внаслідок набуття ним права на нежитлову будівлю загальною площею 180 м2 по АДРЕСА_1 .
Подав клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на відсутність підстав для представництва прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва інтересів позивача, оскільки розташована у Голосіївському районі м. Києва спірна земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:182:0028) перебуває під юрисдикцією Голосіївської окружної прокуратури м. Києва.
Також відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Посилався при цьому на те, що заявлений позов стосується майна, право власності на яке за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 р. у справі № 752/7795/13-ц визнане за Аванесовим Г.І. як за фізичною особою, а не підприємцем. Тому сама по собі наявність у відповідача статусу фізичної особи-підприємця не зумовлює юрисдикцію господарського суду у спорі щодо прав на майно, належне йому як фізичній особі.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
За п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин.
Згідно п. 2 ст. 22 Закону Україну "Про столицю України - місто-герой Київ" у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально- культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 83 ЗК України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до статті 9 ЗК України та зазначеного вище Закону відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
Територіальні громади одночасно є первинними носіями прав місцевого самоврядування і суб'єктами повноважень, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням об'єктами, розташованими на їх території. Зазначена норма Закону про місцеве самоврядування визначає право комунальної власності як невід'ємне право територіальної громади володіти, доцільно, економно та ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Отже, виключно Київська міська рада має право розпоряджатись землями комунальної власності шляхом прийняття відповідних рішень.
Судом встановлено, що 22 січня 2010 року Аванесову Григорію Ігоровичу як такому, що до того часу набув статус фізичної особи-підприємця, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації був виданий дозвіл на розміщення тимчасової споруди № НОМЕР_1 .
Згідно з указаним дозволом відповідач набув право тимчасово на строк з 25 січня 2010 до 24 липня 2019 років розмістити на перетині АДРЕСА_3 тимчасову споруду - павільйон з надання послуг площею до 180 м2.
Умовою дійсності дозволу є дотримання вимог, встановлених Правилами благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. № 1051/105.
Зазначені обставини підтверджуються наявною у справі копією вищевказаного тимчасового дозволу, поясненнями прокурора, позивача та не заперечені відповідачем.
Доказів продовження відповідачу строку дії дозволу на розміщення тимчасової споруди не надано.
Також встановлено, що 31 жовтня 2013 р. по АДРЕСА_1 була сформована земельна ділянка площею 0,2201 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за кадастровим номером 8000000000:182:0028.
Це підтверджується наявним у справі витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2600405922023 від 6 липня 2023 р.
У силу вимог ст. 83 ЗК України розташована в межах м. Києва спірна земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, право розпорядження якою належить позивачеві.
Поясненнями прокурора, позивача, протоколом огляду від 3 листопада 2023 р., складеного в межах досудового розслідування № 42021102060000128 прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва Білецьким Ю.Ю. за участю спеціаліста інженера-геодезиста Дощечкіна О.І. , висновком того ж спеціаліста від 3 листопада 2023 р. № 3-11/23, доданими до протоколу огляду фототаблицями стверджується, що на земельній ділянці площею 0,2201 (кадастровий номер 8000000000:182:0028) по АДРЕСА_1 розташована тимчасова споруда - обладнаний під автомийку павільйон площею 180 м2, в якому відповідач здійснює господарську діяльність з обслуговування автомобілів.
Заперечення відповідача щодо належності та допустимості вищевказаних протоколу огляду та висновку спеціаліста, засновані на розбіжностях у визначенні адреси місця розташування тимчасової споруди автомийки ( АДРЕСА_4 , а не АДРЕСА_1 ) не спростовують факту фіксації цими документами обставин, виявлених під час огляду саме земельної ділянки площею 0,2201 з кадастровим номером 8000000000:182:0028, яка в дійсності розташована по АДРЕСА_1 .
Тому посилання з цього приводу є необгрунтованими.
За вказаних вище обставин необгрунтованими також є доводи відповідача щодо недотримання правил територіальної юрисдикції під час вирішення питання прийняття позовної заяви прокурора до розгляду господарським судом міста Києва.
Згідно ст. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Єдність системи прокуратури України забезпечується єдиними засадами організації та діяльності прокуратури, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів.
Обгрунтований необхідністю захисту інтересів держави на території міста Києва як єдиної адміністративно-територіальної одиниці позов прокурора, поданий за принципом екстериторіальності щодо утворених в межах такого міста районів, не дає підстав для висновку про недотримання встановлених ст.ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" правил про форму здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.
Пов'язані з цим доводи та заява відповідача про залишення позову без розгляду відповідно є необгрунтованими і задоволенню не підлягає.
За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Статтею 20 ГПК України визначено перелік справ, які віднесені до юрисдикції господарських судів.
При цьому, за змістом указаних вимог Закону визначальним фактором належності справ до підвідомчості (юрисдикції) є притаманність правовідносинам, які виникли між сторонами судового спору, характеру господарських.
Інакше кажучи, суб'єктивна поведінка учасників спірних правовідносин вказує на те, що їх діяльність як правило є систематичною, за мету ними переважно поставлено одержання прибутку або іншого матеріального блага, ці відносини зазвичай товарно-грошові, здійснюються не для задоволення власних побутових потреб.
Згідно з наявними у справі матеріалами Аванесов Г.І. саме як фізична особа-підприємець на підставі дозволу (див. вище) розмістив на спірній земельній ділянці тимчасову споруду павільйону, обладнаного під автомийку, як фізична особа-підприємець він здавав це майно в оренду (див. договір оренди від 2 серпня 2011 р., рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 р. у справі № 752/7795/13-ц), а на час звернення прокурора з позовом продовжував здійснювати у вказаному павільйоні господарську діяльність з обслуговування та миття автотранспорту.
Така діяльність у сфері послуг є підприємницькою, оскільки носить систематичний характер з метою одержання прибутку.
Використання фізичними особами належного їм на праві власності майна у підприємницькій діяльності відповідно до вимог ст. 320 ЦК України допускається.
Якісні характеристики цього майна виключають можливість використання його фізичною особою для проживання. Наявні ж докази не свідчать про те, що воно використовується відповідачем для задоволення інших власних побутових потреб.
Враховуючи зміст заявлених у справі вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, обгрунтовані безпідставним перебуванням на ній майна, яке використовується у підприємницькій діяльності, свідчить про те, що спір між сторонами виник саме з господарських правовідносин та підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Пов'язані з цим доводи та заява відповідача про закриття провадження у справі є відповідно також необгрунтованими і задоволенню не підлягає.
Обгрунтованість заявлених вимог про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою залежить від вирішення питання про правомірність перебування на ній майна, яке належить відповідачу.
Зібраними у справі доказами в їх сукупності стверджується, що реалізуючи наданий у 2010 році дозвіл на земельній ділянці, яка згодом увійшла до новосформованої земельної ділянки площею 0,2201 з кадастровим номером 8000000000:182:0028 по Столичному шосе, 68 у м. Києві, відповідач спорудив павільйон площею 180 м2, обладнаний для надання послуг автомийки.
Це підтверджується частково поясненнями сторін, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 р. у справі № 752/7795/13-ц, яке набрало законної сили, згаданими вище протоколом огляду та висновком спеціаліста.
12 серпня 2014 р. на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чуйко Г.Г. від 15 серпня 2014 р. № 1514620071 проведено державну реєстрацію права власності Аванесова Г.І. на нежитлову будівлю літера А площею 180 м2 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 431870680000).
Підставою такої державної реєстрації прав вказане рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 р. у справі № 752/7795/13-ц.
Це підтверджується поясненнями прокурора, сторін, наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 372901214 від 4 квітня 2024 р.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав на час здійснення відповідачем вищевказаної реєстрації прав були визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній на той час редакції (далі-Закон).
За змістом ст. 4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягало, зокрема право власності на нерухоме майно, під яким в силу вимог ст. 2 Закону розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення
Необхідною умовою державної реєстрації прав згідно зі ст. 15 Закону було подання до органу державної реєстрації необхідного переліку документів, визначеного Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.
За ст. 19 Закону підставами для державної реєстрації прав та їх обтяжень є, зокрема, рішення судів, що набрали законної сили.
У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, якщо, зокрема, заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону); подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону.
У відповідності до вимог п.п. 10 п. 27 чинного на час державної реєстрації прав відповідача Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Згідно з п. 4 того ж Порядку у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.
У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт (п. 29 Порядку).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Маючи земельну ділянку як складову частину, всі штучні будови (об'єкти нерухомості) володіють родовими ознаками, які дозволяють відрізнити їх від рухомих об'єктів.
Така ознака як стаціонарність (нерухомість) характеризується міцним фізичним зв'язком об'єкта нерухомості із земною поверхнею і неможливістю його переміщення у просторі без фізичного руйнування і нанесення шкоди, що робить об'єкт непридатним для подальшого використання.
За розділом 1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. № 1051/105, регулятивній силі яких сторони під часрозміщення спірної споруди підкорили свою поведінку, тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.
Отже, на відміну від нерухомості, яка нерозривно зв'язана із земельною ділянкою, у т.ч. через заглиблений у неї фундамент, тимчасова споруда не характеризується міцним фізичним зв'язком із земною поверхнею без можливості переміщення у просторі. Основа, на якій розміщена тимчасова споруда, хоча й може бути виготовлена зі схожих матеріалів, як правило, не являє собою фундаменту, виготовленого та заглибленого в земну поверхню такою мірою, щоб витримувати вагу капітальної будівлі.
Всупереч вимог ст. 74 ГПК України суду не надано належних доказів (проект будівництва, будівельні декларації, технічний паспорт на об'єкт, акт прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна тощо), які вказували на те, що належна на праві власності відповідачу тимчасова споруда павільйону автомийки у продовж часу видачі дозволу на тимчасове її розміщення від 22 січня 2010 р. і до часу розгляду справи була піддана такому ступеню виготовлення, переробки (реконструкції), будівництва, внаслідок чого вона набула ознак об'єкта нерухомості.
Наявні ж у справі і згадані вище протокол огляду та фототаблиці свідчать про те, що конструктивні особливості належної відповідачу споруди автомийки зберегли свої характеристики тимчасової споруди до часу розгляду даної справи.
Такі обставини не встановлювалися й рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 р. у справі № 752/7795/13-ц.
Як вбачається з указаного рішення суду та наявних матеріалів цивільної справи предметом її розгляду був захист прав Аванесова Г.І. як орендодавця вже існуючої споруди площею 180 м2, зведеної на Столичному шосе у м. Києві на підставі дозволу на розміщення тимчасової споруди № 01-0397 від 22 січня 2010 р., а не визнання за ним прав забудовника нерухомого майна.
Доводи відповідача про інший характер правовідносин у наведеній цивільній справі необгрунтовані, оскільки в такому випадку підлягало б вирішенню питання щодо самочинно збудованого нерухоме майно, яке не було предметом того спору.
Встановлено, що земельна ділянка не була відведена відповідачу для мети її забудови.
Ця обставина визнається сторонами. Про неї також свідчить факт подальшого звернення відповідача у 2023 році про передачу йому спірної земельної ділянки у користування (лист департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 05702002/1-14725 від 6 листопада 2023 р.)
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).
Заявлені прокурором вимоги стосуються усунення перешкод у користуванні позивачу власнику територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради належною їх земельною ділянкою площею 0,2201 га (кадастровий номер 8000000000:182:0028) по АДРЕСА_1 .
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
За ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Підстави та способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.ст. 15, 16 ЦК України. При цьому, способи захисту цивільних прав судом підлягають застосуванню не довільно, а в залежності від характеру спірних правовідносин та в межах і на підставах, визначених законом.
Правила про захист права власності закріплені гл. 29 України. З ними узгоджуються положення ст. 152 ЗК України про способи захисту прав на земельні ділянки.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Наявне рішення про реєстрацію за відповідачем права власності на нежитлову будівлю літери "А" загальною площею 180 м2 по АДРЕСА_1 порушує права позивача на розпорядження належною йому земельною ділянкою площею 0,2201 га (кадастровий номер 8000000000:182:0028) по АДРЕСА_1 , у т.ч. її продажу або передачі у користування на конкурентних засадах.
За встановлених обставин ухвалення рішення про державну реєстрацію прав Аванесова Г.І. , на майно, яке не мало ознак нерухомого, на підставі рішення суду, яке не стосувалося права власності на нерухоме майно, без інших документів, які давали б змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, таке рішення на підставі ст. 21 ЦК України підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Згідно ч. 3 ст. ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є визнання скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності відповідача на нежитлову будівлю з одночасним припиненням відповідних прав. Це зумовлює часткове задоволення позову прокурора в цій частині.
Відповідно до вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно з ч. 2 та 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків та застосування інших, передбачених законом, способів.
Доказів повернення відповідачем земельної ділянки позивачу, зокрема, знесення тимчасової споруди - павільйону з надання послуг (автомийки) площею 180 м2, дозвіл на розміщення якої сплив, а також приведення її у придатний для використання стан суду не надано.
За таких обставин заявлений прокурором позов про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан підлягає задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов заступника керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва задовольнити частково.
Скасувати рішення державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чуйко Г.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 15 серпня 2014 р. № 15162071 та здійсненої на його підставі у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 серпня 2014 р. державної реєстрації права приватної власності за Аванесовим Григорієм Ігоровичем (РНОКПП НОМЕР_2 ) на нежитлову будівлю літера "А" площею 180 м2 по Столичному шосе, 60 у Голосіївському районі м. Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 431870680000) з одночасним припиненням прав Аванесова Григорія Ігоровича на таке майно як нерухоме.
Усунути перешкоди Київській міській раді у користуванні земельною ділянкою площею 0,2201 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:182:0028) шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця Аванесова Григорія Ігоровича ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) указану земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення тимчасової споруди - павільйону з надання послуг (автомийки) площею 180 м2.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Аванесова Григорія Ігоровича ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Київської міської прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код 02910019) 6056 грн. витрат по оплаті судового збору.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 2 жовтня 2024 року.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар