Провадження № 22-ц/803/8237/24 Справа № 212/5001/24 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
01 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2024 року,яке ухвалене суддею Козловим Д.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 червня 2024 року,-
У травні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов'язаної із професійним захворюванням.
Позов мотивовано тим, що позивачка ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працював на підприємстві відповідача ПрАТ «Суха Балка» в період з 01.11.1994 по 19.05.2005 підземним прохідником з веденням вибухових робіт 5 розряду з повним робочим днем у підземних умовах.
Так, у 2004 році ОСОБА_2 були встановлені професійні захворювання та третя група інвалідності (ХОЗЛ, пиловий бронхіт, емфізема, вібраційна хвороба).
24.09.2004 складений Акт № 55 розслідування причин виникнення професійних захворювань, яким було встановлено, що працюючи на ш.«Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» підземним прохідником з правом ведення вибухових робіт в період з 25.11.1994р., ОСОБА_2 в процесі роботи використовував обладнання, яке за своїми конструктивними особливостями відрізняється генеруванням локальної вібрації підвищених параметрів, а підземні роботи відрізняються запиленістю повітря робочої зони, що перевищує гранично допустиму концентрацію через неефективність провітрювання робочих місць, внаслідок чого встановлено порушення адміністрацією шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» вимог ст. 153 КЗпП.
Таким чином, заподіяння шкоди здоров'ю чоловіку позивачки ОСОБА_1 внаслідок професійних захворювань відбулося під час його роботи у відповідача.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в посмертному епікризі якого №2988 вказано, що самопочуття хворого прогресивно погіршувалося, посилювалися явища дихальної та серцевої недостатності, а 18.08.2010 хворий помер, йому було поставлено посмертний діагноз: ХОЗЛ II ст. (емфізема легень, пневмосклероз) ЛН II; хронічний обструктивний бронхіт, фаза загострення. ІХС, стенокардія напруженості, фаза кл. II, кардіосклероз постінфарктний, артеріальна гіпертензія, СН ПА фаза кл. ІІІ. Хронічний пієлонефрит, кіста лівої нирки. Згідно із лікарським Свідоцтвом про смерть від 27.08.2010 причиною смерті ОСОБА_2 стала хронічна легенева серцева недостатність. За довідкою розширеної експертної комісії № 2 від 16.02.2011 було встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 із профзахворюванням від 16.09.2004.
Позивачка зазначила, що смертю чоловіка - ОСОБА_2 , їй була завдана моральна шкода, яка полягає у втраті рідної людини, з яким вона прожила у щасливому шлюбі більше 36 років та планувала прожити до глибокої старості. Смерть чоловіка призвела до того, що вона перебуває у напруженому психологічному стані, відчуваючи душевні страждання, оскільки до теперішнього часу не може змиритися з такою втратою.
Позивачка ОСОБА_1 додавала, що її чоловік був опорою, матеріально утримував їх спільну сім'ю, завжди допомагав організовувати спільний побут.
Отже, позивачці ніхто не зможе замінити чоловіка, після смерті якого життя позивачки змінилось, оскільки вона залишилася сама. Через похилий вік душевні переживання позивачки позначились на стані її здоров'я, яке погіршилось. Зважаючи на ступінь та глибину моральних страждань позивачки, принцип розумності і справедливості, вважала за можливе визначити розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача внаслідок смерті її чоловіка, пов'язаної з його професійним захворюванням, у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 700 000 грн, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових зборів.
Рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків 400 000,00 грн., без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судовий збір в сумі 4 000,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач вказав, що робота на гірничодобувному підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, усунути які неможливо з об'єктивних причин. При укладенні з ПрАТ «Суха Балка» трудового договору чоловіка позивача було ознайомлено з умовами праці, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, на що той погодився добровільно. Ймовірно, причиною профзахворювання чоловіка позивачки є незастосування ним у процесі виконання трудових обов'язків засобів захисту.
Отже, відповідач не порушував законодавство про працю відносно чоловіка позивачки, які б знаходились у причинному зв'язку з його професійним захворюванням та смертю. Також, матеріали справи не містять доказів перенесення позивачкою моральних страждань, тому посилання на душевні страждання та переживання й на суму моральної шкоди в розмірі 700 000 грн. є необґрунтованими, а розмір заявлених нею вимог є завищеним.
Судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, що в свою чергу, призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , щодо покладення на відповідача обов'язку з відшкодування моральної шкоди, та як наслідок винесення незаконного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» - Заклецького В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що померлий ОСОБА_2 працював з 01.11.1994 по 19.05.2005 підземним прохідником із введенням вибухових робіт 5 розряду з повним робочим днем у підземних умовах на шахті «Ювілейна» рудника «Суха Балка», який був перейменований у ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 ).
На підставі Акту № 55 розслідування професійного захворювання від 24 вересня 2004 року, складеного на ВАТ «Суха Балка», було встановлено наявність у ОСОБА_2 , який працював в умовах впливу шкідливих факторів 19 років 8 місяців, з яких 9 років 10 місяців на підприємстві відповідача, професійних захворювань: вібраційна хвороба першої-другої стадії, синдром полірадікулонейропатії з вираженим статико-динамічним порушенням на пояснично-хрестовому рівні, нейродистрофією у виді дефартроза ліктьових суглобів НФ першої-другої стадії, периферичний ангіодистонічним синдром з частими ангіоспазмами; пилевий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії, ДН першої-другої стадії, що підтверджується висновком «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини» від 16 вересня 2010 року, причинами виникнення яких стало те, що померлий ОСОБА_2 у процесі роботи використовував обладнання, яке за своїми конструктивними особливостями відрізняється генеруванням локальної вібрації підвищених параметрів, а підземні роботи відрізняються запиленістю повітря робочої зони, що перевищує гранично допустиму концентрацію через неефективність провітрювання робочих місць, чим, зокрема, було встановлено порушення адміністрацією шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» вимог ст. 153 КЗпП.
Відповідно до п. 15 Акту № 55 розслідування професійного захворювання від 24 вересня 2004 року, причиною професійного захворювання померлого ОСОБА_2 стала робота в умовах підвищених рівнів: пилу від 2,3 до 19,3 мг/м3 при ПДК - 2,0 мг/м3 протягом 50 - 100 % робочого часу; вібрація локальна 87 - 119 дБ при ПДУ 112 дБ протягом 40 - 55% робочого часу.
Згідно із довідкою МСЕК № 529688 від 28.11.2006 вбачається, що померлому ОСОБА_2 внаслідок повторного огляду було встановлено 3-ю групу інвалідності через професійні захворювання з потребою у подальшому лікуванні.
Однак, на підставі Свідоцтва про смерть, виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 1471 від 19 серпня 2010 року, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 56 років.
При цьому, згідно довідки про причину смерті від 27 серпня 2010 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_2 стала хронічна легенева серцева недостатність.
Також, за посмертним епікризом № 2988 відносно ОСОБА_2 вбачається, що останньому було встановлено посмертний діагноз: ХОЗЛ II ст. (емфізема легень, пневмосклероз) ЛН II; хронічний обструктивний бронхіт, фаза загострення. ІХС, стенокардія напруженості, фаза кл. II, кардіосклероз постінфарктний, артеріальна гіпертензія, СН ПА фаза кл. ІІІ. Хронічний пієлонефрит, кіста лівої нирки.
Натомість, відповідно до довідки від 16 лютого 2011 року № 000362 розширеної експертної комісії було встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 із професійним захворюванням останнього від 16 вересня 2004 року, що було встановлено 24 січня 2011 року.
Відповідно до Свідоцтва про шлюб, виданого Широківським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровської області, актовий запис № 23 від 16 березня 1974 року, вбачається, що ОСОБА_2 одружився із ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до копій пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 від 9 січня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, яка проходила лікування протягом 30.11.2011 - 13.12.2011, 19.08.2014 - 29.08.2014 та 27.09.2017 - 07.10.2017, що підтверджується долученими до справи виписними епікризами № 4341 та виписками із історії хвороби позивачки № 2885, № 3453.
Оскільки, суд встановив, що у зв'язку з отриманням професійних захворювань ОСОБА_2 було встановлено 3-ю групу інвалідності, чим безсумнівно було заподіяно моральну шкоду, в тому числі його дружині, ОСОБА_1 , як близькому члену родини, оскільки внаслідок професійного захворювання змінились умови життя ОСОБА_2 та позивачки, яка змушена була весь час до смерті свого чоловіка протягом останніх шести років переживати його тривале лікування, відчуваючи душевні страждання за рідну людину.
З рештою, смерть ОСОБА_2 , чоловіка позивачки, яка стала наслідком отриманого професійного захворювання, хронічного обструктивного захворювання легень, є непоправною втратою для позивачки ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з того, що відповідач є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці, як дружині померлого, який не створив безпечні умови праці на підприємстві, де працював померлий ОСОБА_2 , тим самим порушив норми ст.153 КЗпП України, ст.17 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов'язок.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи, взяв до уваги обставини виникнення професійних захворювань та смерті чоловіка позивачки, період його роботи на підприємстві відповідача, характер і тривалість моральних страждань позивачки, наслідки, що наступили та їх невідворотність - втрата близької людини, зміну звичного ритму життя після смерті чоловіка та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив до стягнення моральну шкоду в розмірі 400 000,00 грн.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди та частково погоджується з доводами позивача щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).
Згідно ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Судом встановлено, що смерть чоловіка позивачки настала внаслідок професійних захворювань, отриманих останнім під час праці на підприємстві відповідача.
Відповідно до положень ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Отже, з аналізу вищевказаних норм слідує, що право на відшкодування моральної шкоди позивачці як члену сім'ї потерпілого виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв'язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивачка - ОСОБА_1 , у зв'язку із втратою чоловіка переживає душевні та психологічні страждання, позбавлена можливості спілкування з рідною людиною та отримувати від нього піклування, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв'язків та докладення з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачці заподіяна моральна шкода у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , яка пов'язана з отриманими ним під час роботи на підприємстві відповідача професійними захворюваннями.
Судом першої інстанції встановлений й причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв'язків позивача з рідною людиною.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 400 000,00 грн., суд виходив того, що сам факт смерті ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що його дружина відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Вона втратила близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 400 000,00 грн., що відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя стат ті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі у справі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Посилання відповідача на те, що позивачкою не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення їй моральної шкоди у зв'язку з втратою чоловіка, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на незворотні негативні наслідки, які настали для позивачки внаслідок смерті чоловіка.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_1 , яка втратила чоловіка та залишилась без його турботи і піклування, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2024 року.
Головуючий:
Судді: