Справа № 161/12972/24
Провадження № 2-а/161/172/24
01 жовтня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого - судді Рудської С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
05.07.2024 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 19.06.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нього було винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення № 502, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. За змістом даної постанови його притягнуто до відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії. Вважає оскаржувану постанову незаконною з огляду на таке. Вказує, що вручена йому повістка не відповідала формі та змісту, встановленому чинним законодавством. Інкриміноване йому правопорушення кваліфіковано не вірно. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювала неуповноважена на те особа, а саме провадження відбулося формально чим порушено його процесуальні права. Враховуючи наведене, просить суд скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.
До вищевказаного позову також долучено клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 за справою про адміністративне правопорушення № 502 від 19.06.2024 року. В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскаржувану постанову він фактично отримав лише 24.06.2024 року, а тому даний позов поданий в межах 10-денного строку, встановленого для її оскарження (а.с. 19-20).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.08.2024 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 36).
19.08.2024 року представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що 20.05.2024 року під час здійснення мобілізаційних заходів ОСОБА_1 було вручено повістку, яка зобов'язкувала його з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 24.05.2024 року. Однак, позивач за повісткою не прибув. 11.06.2024 року до органів НП України було скеровано інформацію про розшук ОСОБА_1 19.06.2024 року було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 та за наслідками вказаних обставин щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку. Протокол складений у присутності позивача, останній жодних зауважень у такий не вносив. За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 винесено оскаржувану постанову. Вказує, що останнього було притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та адміністративне стягнення було накладено в межах санкції даної статті. Проте в оскаржуваній постанові міститься посилання на ч. 2 ст. 210 КУпАП, що є технічною помилкою. Також зазначає, що наявність у позивача правових підстав для відстрочки від призову на військову службу не звільняє його від виконання правил військового обліку. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 49-50).
27.08.2024 року від представника позивача надійшла до суду відповідь на вищевказаний відзив. Окрім мотивів, якими обгрунтовані заявлені позовні вимоги, останній також зазначає, що жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення його довірителя до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП стороною відповідача не надано. Позовні вимоги підтримує (а.с. 58-60).
Станом на дату ухвалення даного рішення, заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача на адресу суду не надходили.
З огляду на те, що обидві сторони у повному обсязі скористалися своїми правами щодо подання процесуальних документів, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті на підставі наявних у справі матеріалів.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
На обгрунтування своїх вимог щодо поновлення строку на звернення до суду з даним позовом представник позивача зазначає, що оскаржувана постанова була фактично отримана його довірителем 24.06.2024 року за допомогою засобів поштового зв'язку (а.с. 8).
Вищевказана обставина стороною відповідача не заперечується.
Даний позов надійшов до суду через систему «Електронний суд» 04.07.2024 року, тобто в межах 10-ти денного строку, визначеного для оскарження постанови суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на подання даного позову.
Судом встановлено, що 20.05.2024 року о 08:55, ОСОБА_1 було вручено повістку серії ВОС № 100915, яка зобов'язувала його з'явитися 24.05.2024 року о 09:00, до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уточнення облікових даних та проходження медичної комісії. Вказана повістка вручена позивачу особисто під його власний підпис (а.с. 7, 51).
11.06.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Луцького РУП ГУНП у Волинській обл. із листом щодо доставки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складення адміністративних матеріалів (а.с. 52).
19.06.2024 року ОСОБА_1 було надано ДОП СДОП ВП Луцького РУП ГУНП у Волинській обл. ст. лейтенанту поліції ОСОБА_2 письмові пояснення зі змісту яких слідує, що з 01.11.2023 року він надає соціальні послуги з догляду за особою з порушенням функцій організму, про що ним повідомлено посадових осіб, які вручали йому повістку (а.с. 54).
Також, 19.06.2024 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було складено щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП № 502. Зі змісту протоколу слідує, що ОСОБА_1 , отримавши повістку, яка зобов'язувала його з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 24.05.2024 року, у визначений день не з'явився та не надав жодних документів. Вказаний протокол складений у присутності позивача, про що свідчать його підписи, а також у такому останнього повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (а.с. 55).
19.06.2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_4 було винесено щодо ОСОБА_1 постанову за справою про адміністративне правопорушення № 502, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с. 56).
Зі змісту вищевказаної постанови слідує наступне: « ОСОБА_1 , отримав повістку, що зобов'язувала його з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії 24.05.2024 року. У вказаний у повістці строк ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, чим порушив пп. 2 п. 1 Додатку 2 (Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 року № 1487.
Відповідно до пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 року № 1487, - призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачена ст. 210 КУпАП.
Статтею 210 КУпАП визначено, що:
(ч. 1 статті) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
(ч. 2 статті) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(ч. 3 статті) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно положень ЗУ «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по даний час.
Відтак, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, станом на 24.05.2024 року повинно бути кваліфікованим за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Суд наголошує на тій обставині, що як у протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП № 536 від 28.06.2024 року, так і в оскаржуваній постанові ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП, що є помилковим. При цьому, адміністративне стягнення на позивача накладено в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП.
З даного приводу суд наголошує на такому.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого ст. 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідності до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.
В ст. 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти рф» (заява № 36673/04), «Карелін проти рф» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то й отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства», «Schenk v. Switzerland»).
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Із аналізу Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 року № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 року № 3/02-18) слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є основним доказом, який фіксує факт вчинення відповідного правопорушення, а решта матеріалів (доказів) є похідними від нього.
Враховуючи, що при оформленні адміністративних матеріалів не дотримано вимог Закону, не вірно кваліфіковано склад адміністративного правопорушення за яким, щодо ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол, у зв'язку із чим він не може бути взятий за основу доведеності вини останнього.
У свою чергу, здобуті на підставі протоколу про адміністративне правопорушення докази визнаються не належними та не допустимими, а також такими, які не можуть бути взятими до уваги для доведення винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
На переконання суду, невірна кваліфікація дій позивача, які мали місце 24.05.2004 року є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.
При цьому варто зауважити, що адміністративне стягнення на позивача накладено поза межами санкції ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі ст. ст. 210, 235, 251, 252, 256, 280 КУпАП, керуючись ст. ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення № 502 від 19.06.2024 року.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення № 502 від 19.06.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 01 жовтня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська