Справа № 308/15261/24
1-кс/308/5787/24
30 вересня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна,-
Прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають об'єднані матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у складі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших на даний час невстановлених осіб, маючи єдиний умисел на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту психотропних речовин мешканцям м. Ужгород Закарпатської області, із метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 за № 60/95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995 за № 62/95-ВР, наказу Міністерства охорони здоров'я України за № 188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 за № 770, за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, починаючи з грудня місяця 2023 року, діючи на території м. Ужгорода, з метою досягнення запланованого результату та незаконного збагачення, здійснювали заборонені операції в сфері обігу психотропних речовин.
У клопотанні вказано на те, що при цьому, з метою недопущення викриття своїх злочинних дій, останні застосовували заходи конспірації, яких дотримувались всі учасники даної групи, а саме у телефонних розмовах між собою, не називаючи дійсної назви психотропної речовини, сум грошових коштів, пакунків, у яких вони її зберігали та у подальшому збували заборонені речовини, використовували різного роду «жаргонні» назви психотропних речовин, їх об'єми, способи пакування, їх вартість, розуміючи, що мова йде про психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін.
Зокрема, ОСОБА_4 на виконання вищевказаного єдиного злочинного умислу зазначеної групи осіб, у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших на даний час невстановлених осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, місце та час, отримав з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, від невстановленої досудовим розслідуванням особи, чим самим здійснив незаконне придбання, після чого вказану речовину усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, незаконно зберігав у салоні автомобіля марки «Форд Фієста», білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 яким користується ОСОБА_4 , та на якому в подальшому дану психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, перевозив по місту Ужгород, до моменту коли 13.06.2024 о 12 год 15 хв співробітниками поліції, на підставі рішення апеляційного суду, в порядку ст. 267 КПК України проведено обстеження публічно недоступного іншого володіння особи, шляхом таємного проникнення до салону автомобіля марки «Форд Фієста», номерний знак НОМЕР_1 , де виявлено у відділі для речей під кермом з лівого боку сховану речовину кристалічного походження яка знаходилась у одному зіп-пакеті, загальною масою 12 грам, із якої вилучено зразок, яка відповідно до висновку експерта відноситься до психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,5240 г, що відповідно до Таблиці 2 Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу Наказу № 188 від 01.08.2000 Міністерства охорони здоров'я України, відноситься до невеликих розмірів.
Як вказано у клопотанні, 16.09.2024 у ході затримання в порядку ст. 615 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено: 4 900 гривень з яких: три купюри номіналом «1000», три купюри номіналом «500», дві купюри номіналом «200», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027291.
При обґрунтуванні клопотання прокурор покликається на положення ч.ч. 1,2,3,11 ст. 170, ч. 2 ст. 9, ч. 1 та ч. 2 ст. 64 - 2, ч. 5 ст. 171, 235 КПК України.
У клопотанні вказано на те, що 16.09.2024 старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , вищеперераховані речі визнано речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України, про що винесено відповідну постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167-168, 170-171 КПК України, прокурор просить: накласти арешт на майно, яке вилучено 16 вересня 2024 року у ході затримання в порядку ст. 615 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме : 4 900 гривень з яких: три купюри номіналом «1000», три купюри номіналом «500», дві купюри номіналом «200», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027291 із забороною користування, розпорядження та відчуження.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. При цьому зазначає, що ним повідомлено власників майна про дату та час розгляду клопотання.
Власник майна в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, заяв та клопотань не подавав.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчий суддя, на підставі ч.2 ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності належним чим повідомлених сторін кримінального провадження, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.1, 2 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто.
Слідчим суддею встановлено, у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають об'єднані матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
16.09.2024 у ході затримання в порядку ст. 615 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено: 4 900 гривень з яких: три купюри номіналом «1000», три купюри номіналом «500», дві купюри номіналом «200», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027291.
16.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
16.09.2024 старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , вищеперераховані речі визнано речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України, про що винесено відповідну постанову.
Відповідно до ст. п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч3. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя вважає, доведеним, що вилучені, згідно протоколу затримання підозрюваного, могли зберегти на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
Таким чином, з огляду на вказане вище, слідчий суддя вважає, що в даному випадку вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
В даному випадку звертаючись до суду із даним клопотанням слідчий керується п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме зазначає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 16.09.2024 в порядку ст. 615 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме : 4 900 гривень з яких: три купюри номіналом «1000», три купюри номіналом «500», дві купюри номіналом «200», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027291.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч.2 ст. 307 КК України.
Тому, зважаючи на період вчинення кримінального правопорушення, обставини справи, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування існує необхідність в накладенні арешту на вилучені кошти.
26.09.2024, клопотання надійшло до суду поштовим зв'язком та зареєстровано того ж дня. Згідно відтиску поштового штемпелю подано до поштового відділення для направлення 17.09.2024 року.
Таким чином в даному випадку органом досудового розслідування дотримано процесуальних строків передбачених КПК України.
Слідчий суддя вважає, що на виконання вимог ч.1 ст. 173 КПК України прокурором, слідчому судді доведено необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Таким чином клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 394, 395 КПК України,слідчий суддя,-
Клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна,- задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучено 16 вересня 2024 року у ході затримання в порядку ст. 615 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме : 4 900 гривень з яких: три купюри номіналом «1000», три купюри номіналом «500», дві купюри номіналом «200», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027291 із забороною користування, розпорядження та відчуження.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1