ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/40329.10.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Рада-аудит”
До Казенного підприємства спеціального приладобудування “Арсенал”
Простягнення 132 623,83 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачане з'явився
Від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Рада-аудит” звернулося до суду з позовом про стягнення з Казенного підприємства спеціального приладобудування “Арсенал” 106 630,00 грн. заборгованості з оплати вартості наданих послуг за договором від 31.05.2005 р. № 19-3/33-11-05, 9 965,00 грн. інфляційних нарахувань, 4 189,77 грн. 3 % річних та 11 839,06 грн. пені.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/403 від 20.08.2010 р., яку призначено до розгляду на 13.09.2010 р.
06.09.2010 р. від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою від 20.08.2010 р.
У судове засідання, призначене на 13.09.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи по справі не подав, заявивши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач у судовому засіданні 01.10.2010 р. подав заяву про зупинення розгляду справи посилаючись на те, що Державне підприємство завод «Арсенал» було реорганізовано шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування “Арсенал”, а оскільки до статуту Казенного підприємства спеціального приладобудування “Арсенал” не внесено змін щодо приєднання Державного підприємства завод «Арсенал», відповідач посилаючись на п. 11 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та на ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України просить суд зупинити провадження у справі.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи, надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів, заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.
Відповідач не довів наявності обставин, з яким законодавець пов'язує право та обов'язок господарського суду зупиняти провадження у справі відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а тому його вимога про зупинення провадження у справі відхиляється судом.
Відповідач 15.10.2010 р. подав до суду відзив на позовну заяву та заяву про часткове визнання позовних вимог, а саме: у сумі 83 110,00 грн.
В судових засіданнях 01.10.2010 р., 15.10.2010 р., 25.10.2010 р. оголошувались перерви.
У судове засідання, призначене на 29.10.2010 р., представники сторін не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.05.2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Рада-аудит” в якості виконавця та Державне підприємство завод «Арсенал» в якості замовника уклали договір на проведення узгоджених процедур стосовно фінансової інформації № 19-3/33-11-05 (надалі -договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надання постійного аудиторського супроводу: щомісячного проведення погоджених процедур, за визначеною програмою, затвердженою замовником у листі -зобов'язанні, який є невід'ємною частиною цього договору, постановки податкового обліку на підприємстві та щоквартального проведення аудиторської перевірки правильності проведення бухгалтерського та податкового обліку замовником, починаючи з ІІ кварталу 2005 року.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2009 р. № 525-р Державне підприємство завод «Арсенал» було реорганізовано шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування “Арсенал”.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 1.3. договору мета роботи по проведенню узгоджених процедур - дослідження (здійснення процедур перевірки) стосовно відповідності окремих господарських фактів в діяльності замовника (визначених його керівництвом у Програмі робіт) вимогам чинного законодавства, методології бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно з п. п. 1.4., 2.1.3. договору результатом робіт за цим договором сторони визнають аудиторський звіт про фактичні результати виконання узгоджених процедур. виконавець у ході перевірки та за її результатами зобов'язаний видати замовнику інформацію про результати проведеної роботи у вигляді аудиторського звіту. Він передається у друкованому вигляді, в одному екземплярі, підписаний аудитором та завірений печаткою фірми.
Відповідно до п. 1 доповнень № 3 до вищевказаного договору вартість аудиторського супроводу за квартал визначається в залежності від витрат робочого часу аудиторів при проведенні аудиту на підприємстві та вартості людино-дня, яка складає 980,00 грн.
Відповідно п. 3.2 договору замовник зобов'язався перерахувати попередню оплату у сумі 24 000,00 грн. протягом 3-х днів з початку роботи на підприємстві. У кінці кожного календарного місяця на підставі табелю та вартості людино-дня роботи на підприємстві замовника, зазначеного у п. 3.1 договору, складається акт прийому-здачі наданих послуг, який є підставою для остаточного розрахунку наданих послуг за місяць. Суму вартості виконаних робіт за мінусом попередньої оплати згідно наданого виконавцем рахунку-фактури замовник перераховує виконавцю протягом 3-х днів після закінчення кожного календарного місяця.
Здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом прийому-здачі наданих послуг, а також актом прийому-передачі аудиторського звіту, які виконавець надсилає замовнику поштою або нарочним, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін (п. 4.1 договору).
На виконання договору, за твердженнями позивача, останнім були надані передбачені договором послуги на суму 106 630,00 грн., що підтверджується актами прийому-здачі наданих послуг: № 7 від 27.02.2009 р., № 14 від 31.03.2009 р., № 28 від 30.04.2009 р., № 34 від 26.05.2009 р., № 41 від 30.06.2009 р., № 51 від 31.07.2009 р., № 52 від 31.08.2009 р., № 62 від 30.09.2009 р., № 72 від 30.10.2009 р., № 81 від 16.11.2009 р., за які відповідач не розрахувався.
Як вбачається з матеріалів справи, обома сторонами підписані акти № 7 від 27.02.2009 р., № 14 від 31.03.2009 р., № 28 від 30.04.2009 р., № 34 від 26.05.2009 р. на суму 83 110,00 грн. заборгованості, яка визнається відповідачем.
За твердженнями позивача, акти № 41 від 30.06.2009 р., № 51 від 31.07.2009 р., № 52 від 31.08.2009 р., № 62 від 30.09.2009 р., № 72 від 30.10.2009 р., № 81 від 16.11.2009 р. направлялись відповідачу поштою для підписання, проте відповідач ці акти не підписав.
Проте, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи копії поштових відправлень та квитанцій свідчать тільки про докази відправлення актів № 62 від 30.09.2009 р., № 72 від 30.10.2009 р., № 81 від 16.11.2009 р., а саме: акт № 62 від 30.09.2009 р. направлявся 03.10.2009 р. та отриманий відповідачем 06.10.2009 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення № 2650), акт № 72 від 30.10.2009 р. направлявся 20.11.2009 р. та отриманий відповідачем 23.11.2009 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення № 3440020), акт № 81 від 16.11.2009 р. направлявся 26.12.2009 р. та отриманий відповідачем 06.01.2010 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення № 00282).
Відповідно до п. 4.2 договору у випадку незабезпечення замовником приймання виконаних робіт протягом 5-ти днів після отримання повідомлення виконавець має право скласти односторонній акт, який є підставою для розрахунку.
У зв'язку з тим, що відповідач не підписав акти № 41 від 30.06.2009 р., № 51 від 31.07.2009 р., № 52 від 31.08.2009 р., № 62 від 30.09.2009 р., № 72 від 30.10.2009 р., № 81 від 16.11.2009 р., позивач склав односторонні акти № 45 від 28.07.2009 р., № 55 від 31.08.2009 р., № 56 від 04.09.2009 р., № 71 від 30.10.2009 р., № 73 від 25.11.2009 р., № 82 від 27.11.2009 р.
Таким чином, позивач зазначає що складання зазначених односторонніх актів є підставою для розрахунку відповідачем перед позивачем на суму 106 630,00 грн.
Суд не погоджується з зазначеними твердженнями позивача, оскільки як зазначалось вище, позивач надав суду докази відправлення відповідачу тільки актів № 62 від 30.09.2009 р., № 72 від 30.10.2009 р., № 81 від 16.11.2009 р.
Таким чином, наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи на суму 90 990,00 грн. за актами прийому-здачі наданих послуг: № 7 від 27.02.2009 р., № 14 від 31.03.2009 р., № 28 від 30.04.2009 р., № 34 від 26.05.2009 р., № 62 від 30.09.2009 р., № 72 від 30.10.2009 р., № 81 від 16.11.2009 р.
Суд критично ставиться до тверджень позивача про отримання акту прийому-здачі наданих послуг № 41 від 30.06.2009 р. посилаючись на підписи працівників відповідача на цьому акті, оскільки із зазначених підписів не вбачається за можливе встановити, кому саме вони належать, крім того, вони не свідчать про отримання відповідачем акту прийому-здачі наданих послуг № 41 від 30.06.2009 р., оскільки акт не містить про це відмітки.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 90 990,00 грн. за договором № 31.05.2005 р. № 19-3/33-11-05 р. документально підтверджується, відповідачем частково визнається, а тому підлягає стягненню.
Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 9 965,00 грн. інфляційних нарахувань, 4 189,77 грн. 3 % річних та 11 839,06 грн. пені.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст. 230 ГК України).
Відповідно до п. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Таким чином, оскільки позивачем не надано суду доказів вчинення сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині вимоги про стягнення з відповідача 11 839,06 грн. пені.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 8 803,63 грн. інфляційних витрат та 3 651,15 грн. 3 % річних за розрахунком позивача, нарахованих за актами прийому-здачі наданих послуг № 7 від 27.02.2009 р., № 14 від 31.03.2009 р., № 28 від 30.04.2009 р., № 34 від 26.05.2009 р., № 62 від 30.09.2009 р., № 72 від 30.10.2009 р., № 81 від 16.11.2009 р. та рахунками № 18 від 25.02.2009 р., № 29 від 30.03.2009 р., № 45 від 30.04.2009 р., № 52 від 27.05.2009 р., № 80 від 30.09.2009 р., № 87 від 30.10.2009 р., № 88 від 30.10.2009 р.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Казенного підприємства спеціального приладобудування “Арсенал” (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, ідентифікаційний код 14307357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Рада-аудит” (08298, Київська обл., селище міського типу Коцюбинське, вул. Пономарьова, б. 7, ідентифікаційний код 24892368) 90 990 (дев'яносто тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. боргу, 8 803 (вісім тисяч вісімсот три) грн. 63 коп. інфляційних витрат, 3 651 (три тисячі шістсот п'ятдесят одну) грн. 15 коп. 3 % річних, 1 034 (одну тисячу тридцять чотири) грн. 45 коп. державного мита та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Омельченко