ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44 тел. 284-18-98
Справа № 35/231-46/2822.10.2010
За скаргоюФонду державного майна України
На постанову та вимогу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “УЗИН Транс”
До Фонду державного майна України
Про спонукання до укладення договору оренди
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від стягувачаТимошенко В.М.- представник за довіреністю від 22.10.2010 р.
Від боржника Тетенко В.В. -представник за довіреністю від 11.01.2010 р.
Від органу виконання судових рішень Андреєва Т.В.- представник за довіреністю від 19.10.10 р.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 р. у справі № 35/231-46/28 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УЗИН Транс” до Фонду державного майна України про спонукання до укладення договору оренди 02.03.2010 р. було видано наказ.
Наприкінці серпня 2010 року боржник (відповідач у справі) звернувся до суду зі скаргою на вимогу і постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.08.2010 р., розгляд якої у судовому засіданні було призначено на 08.20.10 р.
Ухвалою від 08.10.2010 р. розгляд скарги було відкладено на 22.10.2010 р.
У судове засідання, призначене на 22.10.2010 р., з'явилися представники сторін та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Представник Фонду державного майна України підтримав вимоги скарги та просив суд скасувати вимогу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.08.2010 р. № 3954-0-33-10-17 та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.08.2010 р. про накладення штрафу.
За твердженнями скаржника, такий документ як вимога державного виконавця не передбачений ст.ст. 3, 6, 24 Закону України “Про виконавче провадження”, а його форма не затверджена в установленому порядку Інструкцією про проведення виконавчих лій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5.
Крім того, скаржник стверджує, що не отримав судового рішення щодо розгляду його попередньо поданих до суду скарг, а тому вважає всі наступні постанови державного виконавця незаконними.
Представник стягувача за наказом (позивач у справі) заперечив проти задоволення скарг Фонду державного майна України, вважаючи відсутніми підстави для їх задоволення.
Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечував вимоги боржника (скаржника), посилаючись на правомірність дії органу виконання судових рішень.
Розглянувши скарги Фонду державного майна України про скасування постанови від 16.08.2010 р. та вимоги від 16.08.2010 р., що були винесені відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд не вбачає підстав для їх задоволення, зважаючи на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 29.03.2010 р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 18300063 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 р. про зобов'язання Фонду державного майна України укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю “УЗИН Транс” договір оренди нерухомого майна в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 р. у справі № 35/231-46/28.
14.03.2010 р. органом виконання судових рішень винесено постанову про виправлення помилки в постанові про відкриття виконавчого провадження № 18300063 від 29.03.2010 р. через допущення державним виконавцем орфографічних помилок.
31.05.2010 р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України складено вимогу № 3954-0-33-10-17 щодо негайного виконання наказу Господарського суду міста Києва № 35/231-46/28 від 02.03.2010 р., оскільки після відкриття виконавчого провадження та встановлення боржнику строку для добровільного виконання наказу будь-якої інформації стосовно виконання виконавчого документу від боржника не надходило.
Таким документом орган виконання судових рішень вимагав від боржника в семиденний строк повідомити його про виконання рішення суду та вказати відповідальну за його невиконання особу, її посаду, а також попереджав про можливість винесення постанови про накладення штрафу в разі невиконання без поважних причин у встановлений строк вимоги державного виконавця.
Надалі, оскільки станом на 16.08.2010 р. рішення суду виконано не було, 16.08.2010 р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено вимогу № 3954-0-33-10-17 про виконання наказу суду та постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 680,00 грн.
Згідно зі ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка підлягає оскарженню в установленому порядку.
У п. 8 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 28.03.2002 р. № 04-5/365 зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Оскільки у поданих скаргах боржник просить скасувати вимоги та постанову про накладення штрафу органу виконання судових рішень, тобто вчинити процесуальну дію, що не відповідає вимогам законодавства, у суду відсутні підстави для їх задоволення.
Крім того, розглядаючи подані скарги суд враховує, що відповідно до ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження” вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у ст. 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно зі ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Статтею 87 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Боржник за наказом від 02.03.2010 р. не надав суду доказів вчинення відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України дій, що не відповідають вимогам, встановленим до процедури вчинення виконавчого провадження або документального підтвердження порушення державним виконавцем порядку вчинення виконавчого провадження.
У зв'язку з викладеним, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 р. у справі № 35/231-46/28 у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання або ж станом на час розгляду його скарги, слід вважати, що дії органу виконання судових рішень, що виявилися у вимозі виконати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 р. та накладенні штрафу за порушення вимог закону і винесенні відповідної постанови є правомірними і вчинені в рамках діючого законодавства.
Розглядаючи скарги боржника суд погоджується з його твердженнями про те, що форма такого документу, як вимога державного виконавця нормативно не встановлена, але зважаючи на норми ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження” та враховуючи правомірність дій щодо відкриття виконавчого провадження № 18300063, суд не вбачає підстав вважати, що направлення на адресу Фонду державного майна України оскаржуваних вимог протирічить законодавству.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 86, 121-1 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу Фонду державного майна України від 27.08.2010 р. № 10-25-11370 про скасування вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.08.2010 р. № 3954-0-33-10-17 та постанови про накладення штрафу від 16.08.2010 р. відхилити.
Суддя Л.В. Омельченко