ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/87-46/40615.10.10
За позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Н»
про визнання недійсним рішення та зобов'язання припинити дії
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивача: Кошлій Р.В. -представник за довіреністю від 25.08.2010 р.
Від відповідача: Чепурін В.О. -представник за довіреністю від 29.07.2009 р.
У судовому засіданні 15.10.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 р. у справі № 6/87 було відмовлено у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Н»про визнання недійсним рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів, яке було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.09.2009 року, про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Н»(01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 3 Б, офіс 197, код ЄДРПОУ 34808431) та створення ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Н»(01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 3Б, офіс 197, код ЄДРПОУ 34808431) в особі ліквідаційної комісії припинити дії по ліквідації.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010 р. у справі №6/87 та направити справу на новий розгляд.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 р. у справі № 6/87 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно з резолюцією голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. справу № 6/87 передано на розгляд судді Омельченку Л.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2010 року справу № 6/87 прийнято до свого провадження суддею Омелченком Л.В., справі присвоєно № 6/87-46/406 та призначено до розгляду на 17.09.2010 року.
У судове засідання, призначене на 17.09.2010 р., позивач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не подав, у зв'язку із чим ухвалою суду від 17.09.2010 р. розгляд справи відкладено на 04.10.2010р.
У судове засідання, призначене на 04.10.2010 р., представник позивача повторно не з'явився, від позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалою суду від 04.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 15.10.2010р.
У судове засідання, призначене на 15.10.2010 р., з'явився представник позивача, який підтримав заявлені вимоги та надав пояснення по справі, що викладені письмово та долучено до матеріалів справи.
Як слідує із позовних вимог та наданих пояснень, позивач звернувся до суду з вимогою визнання недійсним рішення про ліквідацію Відповідача та зобов'язання припинення дії по його ліквідації, через те, що при здійсненні процедури ліквідації порушено його право, як кредитора та іпотекодержателя, а також через те, що рішення про ліквідацію було прийнято з порушенням права одного з учасників Товариства.
У судовому засіданні 15.10.2010 р. Відповідач надав суду заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки відсутні договірні відносини між ним та позивачем, він не є власником майна, яке перебуває у заставі у позивача, а рішення про припинення діяльності Товариства прийнято за наявності 100% голосів учасників і є таким, що жодним чином не порушує права позивача. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договори про відкриття кредитної лінії, іпотечний договір, договір застави та вимоги про сплату заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08 вересня 2009 року рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Н»у зв'язку з недоцільністю ведення ним господарської діяльності вирішено його ліквідувати протягом трьох місяців та призначено ліквідатором ТОВ «Проект-Н»- Кравченка Петра Пилиповича.
Загальні збори учасників ТОВ «Проект-Н»відбулися за участю всіх його учасників, а саме: Кравченка П.П., який володіє 50% голосів Товариства та Татаренка А.О., який володіє 50% голосів Товариства, що підтверджує наявність кворуму на загальних зборах учасників.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про господарські товариства»однією із підстав для ліквідації Товариства є рішення вищого органу товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗУ «Про господарські товариства»Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про господарські товариства»Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 98 Цивільного кодексу України Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України Господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно листа Верховного суду, від 01.08.2007 р. «Практика розгляду судами корпоративних спорів»не всі спори, пов'язані з визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, можуть бути віднесені до спорів, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК. Критеріями є, по-перше, склад учасників спору, по-друге, підстава, якою обґрунтовується вимога про визнання рішення загальних зборів недійсними. Відповідно до ч. 3 ст. 167 ГК, яка визначає поняття "корпоративні відносини", обов'язковим учасником корпоративного спору повинен бути суб'єкт корпоративних прав, тобто акціонер або учасник господарського товариства. Тому справи у спорах про визнання недійсним рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, в тому числі таким, що вибув, не належать до спорів, що виникають з корпоративних відносин.
Позивачем не надано жодного доказу, щодо того, які його права та охоронювані законом інтереси будуть відновлені внаслідок визнання недійсним рішення з підстав порушення прав одного з учасників.
Особа, права якої порушено, звертається до суду з позовом про захист власних інтересів, отже у зв'язку з порушенням права учасника Товариства, тому саме учасник має право звернутися за захистом своїх прав.
Судом встановлено, що правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Комерційний банк НРБ-Україна»є позивач відповідно п. 1.3 Статуту ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», а отже позивач має права та обов'язки за договорами відкритої кредитної лінії №186-В/05 від 20.04.2005 року та № 233-ВН/05 від 13.06.2005 р., іпотечного договору від 10.08.2005 року та договору застави від 10.08.2005 року, які укладені з ВАТ «Агроекспорт».
Відповідно до п. 3.1 Іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є судно «Портовик-8».
Відповідно до п. 3.1 договору застави предметом застави є обладнання та складові частини сухогрузного теплоходу «Рязань»(«Святой Петр») та обладнання і складові частини корпусу ГПП -14 (понтон).
30.01.2007 року рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Український правовий альянс»по справі № 10/32 визнано право власності за відповідачем на майно, серед якого значиться Буксир «Портовик-8», та т/х «Святой Петр», Понтон ГПП-10.
Згідно п. 4.4.16 Іпотечного договору необхідно отримати письмову згоду Іпотекодержателя на реорганізацію (припинення) Іпотекодавця шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення та надати всі документи щодо перетворення.
Отже, п. 4.4.16 Іпотечного договору передбачається погодження з іпотеко- держателем реорганізації, а не ліквідації іпотекодавця, у зв'язку з чим доводи позивача щодо визнання недійсним спірного рішення з підстави неповідомлення про прийняття рішення про ліквідацію знаходить своє спростування.
Крім того, позивачем не доведено, що спірне майно станом на 08.09.2009 року було власністю відповідача, в той час як відповідачем надано інформацію з інспекції головного державного реєстратора флоту України про те, що суден власником або судновласником яких є ТОВ «Проект-Н»в Державному судновому реєстрі України станом на 28.05.2010 не зареєстровано.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
Вимоги ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України виконані відповідачем, що підтверджується внесеними відомостями до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.09.2009р.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Доказів звернення з кредиторськими вимогами до відповідача в передбачені законодавством строки позивачем не надано.
Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Задоволення вимоги про припинення дії з ліквідації Товариства не є належним способом захисту порушеного права та не може призвести до відновлення права кредитора, оскільки законодавством визначений інший порядок задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації Товариства.
Оскільки відсутні правові підстави вважати порушеними права позивача, пов'язані з рішенням відповідача про ліквідацію, а підстави для припинення дій з ліквідації є не доведені, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на все вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії».
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Омельченко
Повне рішення складено: 20.10.10