ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/44720.10.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейд»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»
Про зобов'язання вчинити дії та тлумачення змісту правочину
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача Безсусідня Ю.В. -представник за довіреністю;
від відповідача Волинський А.В. -представник за довіреністю.
В судовому засіданні 20.10.2010 на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача з позовом про:
- зобов'язання останнього вчинити дії, а саме: виконати зобов'язання згідно п. 6.5 договору фінансового лізингу № L 1441-11/07 від 15.11.2007 шляхом реалізації за середньою (справедливою) ринковою ціною в м. Києві мобільний бетонний завод МЕКАМИКС, тип МВ 100, випуску 2008 року, серійний номер 20081011, що складається з: Бункерів для зберігання інертних матеріалів (4x15x60 мЗ Бункер і ваговий конвейєр інертних матеріалів -1 шт., похилий конвейєр для подачі інертних -1 шт., конвейєр для подачі інертних (chevron) 1000x11550 мм -1 шт., пневматичне обладнання з компресором -1 шт., вологомір- 1 шт.), бетонозмішувальних блоків (двохваловий змішувач-2мЗ-1 шт., система зважування цементу -1 шт., система зважування води -1 шт., система зважування хімічних добавок -1 шт., автоматична система управління з комп'ютером та програмним забезпеченням , SIEMENS -1 шт.), силос цемента (бункер цемента-100т, з металевими опорами -2 шт., фільтр цементного бункера - 1шт., шнек (Ф 273x11500мм) -1 шт.)., а із виручених від продажу даного бетонного заводу коштів погасити заборгованість ТОВ «Рейд»за період із 15.11.2007 року по 28.11.2008 року перед ТОВ «Райффайзен лізинг Аваль»у виді комісії та витрат, пов'язаних із вилученням та реалізацією предмету лізингу;
- розтлумачити зміст правочину, а саме: п.6.5. договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 у взаємозв'язку із п.4.6., п.6.4. цього договору в контексті із частиною першою ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг», частини першої ст.762, ч.4 ст.692,ч.2 ст.695 Цивільного кодексу України та із частини першої ст.286, ч.4 ст.285 Господарського кодексу України щодо обов'язку ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»із суми реалізації мобільного бетонного заводу МЕКАМИКС в 15-ти денний строк перерахувати ТОВ «Рейд»сплачену ним вартість предмету лізингу за вирахуванням заборгованості Лізингоодержувача у складі комісії та витрат, пов'язаних із вилученням та реалізацією предмету лізингу, зокрема розтлумачити п.6.5. Договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 в частині: які саме «грошові кошти, отримані від реалізації такого предмета лізингу за вирахуванням заборгованості Лізингоодержувача, якщо така є, та витрат, зазначених в п.6.4. цього Договору»зобов'язаний перерахувати ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»в адресу ТОВ «Рейд»в 15-денний строк після вилучення та реалізації предмету лізингу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 було порушено провадження у справі № 47/447, розгляд справи було призначено на 20.10.2010.
01.10.2010 позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано письмове клопотання про об'єднання в одне провадження справу № 41/166, порушену Господарським судом міста Києва за позовом ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»до ТОВ «Рейд»про стягнення з останнього заборгованості в сумі 534 923,51 грн. за договором, та дану справу № 47/447, порушену за позовом ТОВ «Рейд» до ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»про зобов'язання вчинити дії та тлумачення змісту правочину. Клопотання обґрунтоване тим, що вимоги в справах № 41/166 та 47/447 стосуються одного і того ж правочину -договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007.
Згідно частини другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Суд вважає, що таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов:
а) позовні вимоги мають бути однорідними;
б) позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.
Однорідними вимогами слід уважати такі, що одночасно:
а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо);
б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.
Враховуючи наведене та те, що наявність сукупно вищеперелічених умов -відсутня, підстави виникнення вимог в справах № 41/166 та № 47/447 -різні, хоча і виникли з одного договору № L 441-11/07 від 15.11.2007, оскільки підставою виникнення спору в справі № 41/166 стало невиконання ТОВ «Рейд»умов договору № L 441-11/07 від 15.11.2007 і виникнення внаслідок цього відповідної заборгованості, а спір в справі № 47/477 виник внаслідок власного тлумачення ТОВ «Рейд»відповідних умов договору № L 441-11/07 від 15.11.2007 щодо реалізації предмету лізингу, враховуючи те, що обидві справи вже перебувають у провадженні та знаходяться на різних стадіях розгляду, а тому підстави для їх об'єднання -відсутні. Таким чином, відповідне клопотання позивача задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 21.10.2010 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме: виконати зобов'язання згідно п. 6.5 договору фінансового лізингу № L 1441-11/07 від 15.11.2007 шляхом реалізації за середньою (справедливою) ринковою ціною в м. Києві мобільний бетонний завод МЕКАМИКС, тип МВ 100, випуску 2008 року, серійний номер 20081011, мотивовані тим, що згідно п. 6.5 договору фінансового лізингу № L 1441-11/07 від 15.11.2007 після вилучення та реалізації предмета лізингу лізингодавець, тобто відповідач, у 15-ти денний строк перераховує лізингоодержувачу, тобто позивачу, грошові кошти, отримані від реалізації такого предмета лізингу за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача, якщо така є та витрат, визначених у п.6.4. цього Договору. У відповідності до п.6.4. Договору фінансового лізингу у разі припинення або розірвання цього Договору, всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі. На думку позивача, зі змісту п. 6.5 договору фінансового лізингу № L 1441-11/07 від 15.11.2007 випливає, що після вилучення предмету лізингу відповідач в силу вимог ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язаний був негайно виконати обов'язок по реалізації предмету лізингу за середньою (справедливою) ринковою ціною, погасити із продажної вартості заборгованість лізингоодержувача, якщо така є, та відповідно, перерахувати лізингоодержувачу грошові кошти, отримані від реалізації такого предмета лізингу, чого відповідачем всупереч умов зазначеного договору здійснено не було, що на думку позивача, порушує його права.
В обґрунтування вимоги про тлумачення п.6.5. договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 в частині: які саме «грошові кошти, отримані від реалізації такого предмета лізингу за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача, якщо така є, та витрат, зазначених в п.6.4. цього Договору»зобов'язаний перерахувати ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»в адресу ТОВ «Рейд»в 15-денний строк після вилучення та реалізації предмету лізингу, позивач посилався на те, що зазначеним пунктом договору, на думку позивача, передбачено саме обов'язок ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»вилучити та в 15-денний строк реалізувати бетонний завод МЕКАМИКС, із суми реалізації погасити заборгованість ТОВ «Рейд»у виді комісії та витрат, а із залишку грошових коштів від продажу бетонного заводу повернути ТОВ «Рейд»сплачену ним вартість предмету лізингу.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.10.2010 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. У письмовому відзиві на позов в обгрунтування заперечень на вимогу позивача про зобов'язання вчинити дії по продажу предмету лізингу за справедливою (ринковою) посилався на те, що позивач в порушення умов договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 свої зобов'язання щодо сплати лізингових та інших платежів належним чином не викопав, у зв'язку з чим відповідачем в порядку ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 6.1, 6.4 договору та п.п. 8.4.5, 8.4.7, 8.4.9 Загальних умов фінансового лізингу було прийняте рішення про дострокове розірвання зазначеного договору та вилучення Предмету лізингу - мобільний бетонний завод МЕКАМИКС, тип МВ 100, випуску 2008 року, серійний номер 20081011. Про прийняте рішення щодо дострокового припинення Договору на підставі п. 10.2.1 Загальних умов відповідачем було письмово повідомлено позивача. У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п. 10.3.1 Загальних умов Предмет лізингу був вилучений у позивача, вартість Предмету лізингу на дату його вилучення становить 1 500 000,00 грн., що відшкодовує частину його вартості та відраховано від суми заборгованості. Вартість предмета лізингу після вилучення - це остаточна вартість предмета в податковому обліку, тобто вартість предмета при передачі за мінусом податкової амортизації згідно п.п.7.9.6, п.7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно акту від 20.03.2009 Предмет лізингу вилучений за визначеною сторонами вартістю - 1405348,13 грн., який в свою чергу в подальшому був оцінений відповідачем в розмірі 1500000,00 грн., а за наданим позивачу рахунок-фактурою після вилучення предмету лізингу відрахована оціночна вартість вилученого предмету лізингу від остаточної невідшкодованої вартості предмету лізингу.
В обгрунтування заперечень щодо тлумачення позивачем умов п. 6.5 договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 зазначав про те, що в розумінні п. 6.5. договору після отримання коштів від реалізації вилученого предмета лізингу у лізингодавця (відповідача) виникає право, а не обов'язок на їх перерахування лізингоотримувачу (позивачу) в 15 денний строк за вирахуванням заборгованості лізингоотримувача (позивача) та витрат визначених п. 6.4. Договору, оскільки п. 6.1. Договору передбачено право лізингодавця (відповідача) на дострокове в односторонньому порядку розірвання Договору та вилучення предмету лізингу у безспірному порядку. На думку відповідача, трактування позивачем п. 6.5. договору здійснено з порушенням ст. ст.7, 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.6.1. Договору та п.8.4. Загальних умов договору оскільки вилучення Предмету лізингу ставилося в залежність від пошуку Покупця.
Розглянувши наявні в справі та надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
15.11.2007 між відповідачем - ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», як лізингодавцем, та позивачем -ТОВ «Рейд», як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу № L 441-11/07 (надалі - договір фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007), згідно з п.1.1 якого лізингодавець (відповідач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (Додаток №2 до Договору), а лізингоодержувач (позивач) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Умовами договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 сторони погодили, що строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (додаток №1 до Договору), та не може бути менше одного року (п. 1.2), лізингоодержувач (позивач) самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця (постачальника) предмету лізингу (п. 2.1), відповідальність за ризики, зокрема які пов'язані з ціною предмету лізингу, несе лізингоодержувач (п. 2.4), вартість предмету лізингу становить 1 800 000,00 грн. (п. 3.1), лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, та комісію лізингодавця (відповідача) (п. 4.1), комісією лізингодавця (відповідача) вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем (позивачем), і суми, що ставиться в погашення вартості предмету лізингу (п. 4.5), до складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця (відповідача), компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця (відповідача), які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним (п. 4.6), у разі припинення або розірвання цього Договору, всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача (позивача) або відшкодовуються лізингодавцю (відповідачу) лізингоодержувачем (позивачем) в повному обсязі (п. 6.4), після вилучення та реалізації предмета лізингу лізингодавець (відповідач) у 15-ти денний строк перераховує лізингоодержувачу (позивачу) грошові кошти, отримані від реалізації такого предмета лізингу за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача (позивача), якщо така є, та витрат, визначених у п.6.4. цього Договору (п. 6.5).
Також, сторонами договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 було погоджено:
- Графік платежів від 15.11.2007 (додаток № 1);
- Спеціфікацю «Мобільний бетонний завод МЕКАМИКС»на загальну суму 1 800 000,00 грн. (додаток №2);
- Акт приймання -передачі лізингу (додаток № 3);
- Загальні умови фінансового лізингу (додаток № 4).
Згідно з п. 5.3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) (надалі за текстом - Загальні умови) лізингоодержувач (позивач) сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця (відповідача), направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача (позивача) або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку лізингодавця (відповідача) до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач (позивач) зобов'язаний звернутися до лізингодавця (відповідача) та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач (позивач) зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 5.4 Загальних умов, лізингоодержувач (позивач) сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу (позивачу) за Актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.
Пунктами 1.1. Договору та 8.1.4 Загальних умов встановлено, що лізингоодержувач (позивач) зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Як зазначав відповідач у письмовому відзиві та не заперечувалось позивачем, внаслідок того, що позивач в порушення умов договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 свої зобов'язання щодо сплати лізингових та інших платежів належним чином не викопав, у зв'язку з чим Відповідачем в порядку ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 6.1, 6.4 зазначеного договору та п.п. 8.4.5, 8.4.7, 8.4.9 Загальних умов було прийняте рішення про дострокове розірвання договору та вилучення Предмету лізингу.
Відповідно до Акту вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу від 20.03.2009, на підставі вчиненого виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 25.11.2008 у позивача -ТОВ «Рейд»було вилучено на користь відповідача - ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»предмет лізингу за договором фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 , а саме: мобільний бетонний завод МЕКАМИКС, тип МВ 100, випуску 2008 року, серійний номер 20081011. Зокрема, у Акті від 20.03.2009 зазначено, що вартість предмету лізингу з метою оподаткування складає 1 405 348,13 грн., в т.ч. ПДВ 234 224,69 грн., а вилучено предмет лізингу загальною вартістю 1 800 000,00 грн.
Як зазначав позивач у позові, із змісту п.6.5. договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 випливає, що відповідач, як лізингодавець, повинен був негайно виконати обов'язок по реалізації ним предмету лізингу, але всупереч зазначеному пункту договору відповідач предметі лізингу не реалізував. На думку позивача, реалізація предмету лізингу мала б відбуватись відповідачем за середньою (справедливою) ринковою ціною.
Розглянувши вимогу позивача про тлумачення змісту правочину, а саме: п.6.5. договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 у взаємозв'язку із п.4.6., п.6.4. цього договору в контексті із частиною першою ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг», частини першої ст.762, ч.4 ст.692,ч.2 ст.695 Цивільного кодексу України та із частини першої ст.286, ч.4 ст.285 Господарського кодексу України щодо обов'язку ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»із суми реалізації мобільного бетонного заводу МЕКАМИКС в 15-ти денний строк перерахувати ТОВ «Рейд»сплачену ним вартість предмету лізингу за вирахуванням заборгованості Лізингоодержувача у складі комісії та витрат, пов'язаних із вилученням та реалізацією предмету лізингу -суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 213 Цивільного кодексу України визначено, що на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, тобто тлумачення змісту правочину є правом суду, а не його обов'язком.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У пункті 6.5 договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 сторонами погоджено умову, згідно якої після вилучення та реалізації предмета лізингу лізингодавець (відповідач) у 15-ти денний строк перераховує лізингоодержувачу (позивачу) грошові кошти, отримані від реалізації такого предмета лізингу за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача (позивача), якщо така є, та витрат, визначених у п.6.4. цього Договору.
Отже, суд дійшов висновку, що зазначеним пунктом договору не встановлено обов'язок відповідача здійснювати реалізацію предмета лізингу) у 15-ти денний строк з моменту його вилучення, оскільки в розумінні п. 6.5. договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 саме після отримання коштів від реалізації вилученого предмета лізингу у лізингодавця (відповідача) виникає зобов'язання по їх перерахуванню лізингоотримувачу (позивачу) в 15 денний строк за вирахуванням заборгованості лізингоотримувача (позивача) та витрат визначених п. 6.4. договору, оскільки п. 6.1. Договору передбачено право лізингодавця (позивача) на дострокове в односторонньому порядку розірвання зазначеного договору та вилучення у безспірному порядку предмету лізингу, а відтак, позивачу належить право його реалізації шляхом укладення відповідного господарського договору з покупцем предмету лізингу та перерахування у подальшому позивачу коштів від реалізації вилученого предмета лізингу, але зазначеним пунктом договору не встановлено, що це є саме обов'язком відповідача здійснити зазначені дії саме у 15-денний строк з моменту вилучення предмету лізингу.
Таким чином, вимога позивача щодо тлумачення п. 6.5 договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 в редакції позивача щодо встановлення даним пунктом договору саме обов'язку ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»реалізувати у 15-денний строк з моменту вилучення предмет лізингу -мобільний бетонний завод МЕКАМИКС -задоволенню не підлягає.
Також, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме: виконати зобов'язання згідно п. 6.5 договору фінансового лізингу № L 1441-11/07 від 15.11.2007 шляхом реалізації за середньою (справедливою) ринковою ціною в м. Києві мобільний бетонний завод МЕКАМИКС, тип МВ 100, випуску 2008 року, серійний номер 20081011, що складається з: Бункерів для зберігання інертних матеріалів (4x15x60 мЗ Бункер і ваговий конвейєр інертних матеріалів - 1 шт., похилий конвейєр для подачі інертних -1 шт., конвейєр для подачі інертних (chevron) 1000x11550 мм -1 шт., пневматичне обладнання з компресором -1 шт., вологомір- 1 шт.), бетонозмішувальних блоків (двохваловий змішувач-2мЗ-1 шт., система зважування цементу -1 шт., система зважування води -1 шт., система зважування хімічних добавок -1 шт., автоматична система управління з комп'ютером та програмним забезпеченням , SIEMENS -1 шт.), силос цемента (бункер цемента-100т, з металевими опорами -2 шт., фільтр цементного бункера -1шт., шнек (Ф 273x11500мм) -1 шт.)., а із виручених від продажу даного бетонного заводу коштів погасити заборгованість ТОВ «Рейд»за період із 15.11.2007 року по 28.11.2008 року перед ТОВ «Райффайзен лізинг Аваль»у виді комісії та витрат, пов'язаних із вилученням та реалізацією предмету лізингу.
Відповідно до частин 1, 3 Господарського кодексу України ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни -граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах -також за рішенням суб'єкта господарювання.
Ціна -це сума грошей, за якою пропонується або фактично здійснюється перехід прав на об'єкт оцінки від продавця до покупця, також грошове відображення вартості товару.
П. 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Як зазначав відповідач у відзиві, у відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п. 10.3.1 Загальних умов Предмет лізингу був вилучений у позивача, на дату його вилучення він був оцінений у сумі 1 500 000,00 грн., що відшкодовує частину його вартості та відраховано від суми заборгованості.
Вартість предмета лізингу після вилучення - це остаточна вартість предмета в податковому обліку, тобто вартість предмета при передачі за мінусом податкової амортизації. Дане поняття регламентується Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.9.6, п.7.9. ст. 7 якого визначено, що у разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону.
Згідно з підпунктом 3.2.2. пункту 3.2. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.
Враховуючи зазначене, повернення об'єкту фінансового лізингу (вилучення лізингодавцем предметів договору фінансового лізингу у випадку розірвання договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії (у тому числі і через несплату лізингових платежів)), з метою оподаткування податку на додану вартість, для лізингоотримувача є об'єктом оподаткування і оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку.
База оподаткування такої операції визначається відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону «Про податок на додану вартість», згідно якої база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст. 7 Закону«Про податок на додану вартість»Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Враховуючи право лізингодавця передбаченого ст. 7 та п.4 ч. 1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг»самостійно здійснювати повернення предметів лізингу від лізингоотримувачів та особливості як документального оформлення такого повернення, так і оподаткування операцій з передачі та повернення предметів лізингу, акт вилучення предмета лізингу за підписом лізингодавця може вважатися документом, підтверджуючим факт сплати податку, за умови, що такі акти містять інформацію про податок на додану вартість, розрахований виходячи з вартості вилученого предмету лізингу.
Відповідно до частини 2 підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Реалізація виконавчого напису здійснюється державними виконавцями в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", шляхом повернення предмета лізингу на користь лізингодавця, про що державний виконавець та представник лізингодавця складають акт вилучення у боржника предметів за формою, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 N 74/5 "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій".
Таким чином, враховуючи право лізингодавця самостійно здійснювати повернення предметів лізингу від лізингоотримувачів та особливості як документального оформлення такого повернення, так і оподаткування операцій з передачі та повернення предметів лізингу, акт вилучення предмета лізингу за підписом лізингодавця або акт вилучення у боржника предметів за формою, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 N 74/5 "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій", можуть вважатися документами, підтверджуючими факт сплати податку, за умови, що такі акти містять інформацію про податок на додану вартість, розрахований виходячи з вартості вилученого предмета лізингу.
Отже, судом встановлено, що у разі відмови з боку лізингоодержувача надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення лізингодавець, як отримувач таких вилучених (повернутих) товарів, при поданні разом з податковою декларацією за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого лізингоодержувача з метою отримання підстав для включення сум цього податку до складу податкового кредиту має право використати вищевказані акти в якості документів, підтверджуючих факт сплати податку за умови, що такий лізингоодержувач є зареєстрованим платником податку на додану вартість.
Таким чином, суд дійшов висновку, що згідно п. 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, а якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. А оскільки сторонами в договорі фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007 не погоджено справедливу ринкову ціну реалізації предмету лізингу у випадку вилучення лізингодавцем предмету лізингу при розірванні договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії, доказів відповідного погодження суду станом на момент вирішення спору -не надано, як не надано доказів того що така ціна є державною фіксованою або регульованою, отже відповідна ціна має встановлюватись при реалізації лізингодавцем, тобто відповідачем, предмету лізингу шляхом укладення відповідного господарського договору з покупцем предмету лізингу з урахуванням п.п.7.9.6, п.7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, з урахуванням пункту 6.5 договору фінансового лізингу № L 441-11/07 від 15.11.2007, в розумінні суду у відповідача є право, а не обов'язок здійснювати реалізацію предмета лізингу у 15-ти денний строк з моменту його вилучення.
З огляду на викладене, вимоги позивача про зобов'язання відповідача реалізувати за середньою (справедливою) ринковою ціною в м. Києві мобільний бетонний завод МЕКАМИКС, тип МВ 100, випуску 2008 року, серійний номер 20081011, а з виручених від продажу даного бетонного заводу коштів погасити заборгованість ТОВ «Рейд»за період із 15.11.2007 року по 28.11.2008 року перед ТОВ «Райффайзен лізинг Аваль»у виді комісії та витрат, пов'язаних із вилученням та реалізацією предмету лізингу -не є законними та обґрунтованими, не були доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Таким чином, вимоги позивача, заявлені остатнім у позові, - не є законними та обґрунтованими, внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ «Рейд».
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
Дата складання повного тексту рішення - 29.10.2010