ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/20925.10.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топстройальянс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
про визнання частково недійсними п. 13.1.4 та п. 13.2 договору № 403 від 01.08.07р.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Олицький Т.М.
від відповідача : Зайцев М.М.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про визнання недійсним п 13.1.4 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., укладеного між ТОВ «Євро Лізинг»та ТОВ «Топстройальянс», а саме, в частині «а також, за вимогою лізингодавця, сплатити лізингодавцеві неустойку за дострокове припинення цього договору, окрім випадків, які визначені у п. 6.6. та 13.1.3 даного договору, в сумі: п'яти середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом двох перших років дії цього плану лізингу; чотирьох середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною цього договору, протягом третього року дії цього плану лізингу; трьох середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу»; а також про визнання недійсним п 13.2 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., в частині: «та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку (окрім випадків, зазначених в п. 6.6 та п. 13.1.3 даного договору) за дострокове припинення цього договору в сумі: п'яти середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною цього договору, протягом двох перших років дії цього Плану лізингу; чотирьох середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом третього року дії цього Плану лізингу; трьох середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані положення вищевказаного договору суперечать правовим наслідкам зміни або припинення договору та порушують право сторони на припинення договору, яке, на думку позивача, не може бути обмежене будь -якими умовами з боку іншої сторони у зобов'язанні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.10р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.08.10р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі розгляду справи представник позивача надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зауважив на тому, що дострокове припинення договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р. з ініціативи ТОВ «Євро Лізинг», не обмежує прав позивача на звернення до суду із заявленими матеріально -правовими вимогами.
Представник відповідача у відзиві на позов заперечив проти позову та зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Топстройальянс»своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів, договір фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р. був достроково припинений на вимогу ТОВ «Євро Лізинг». Представник відповідача зауважив на тому, що, по -перше, узгоджені сторонами оспорювані положення договору не суперечать нормам чинного законодавства в частині кратного розміру вартості послуг, а по -друге, визначений спосіб обчислення штрафних санкцій виходить із загально дозвільного принципу правового регулювання господарських відносин сторін договору, що, в свою чергу, на думку представника відповідача, не суперечить імперативним нормам законодавства.
Розгляд справи переносився у зв'язку з неналежним виконання сторонами вимог суду та ненаданням витребуваних судом документів.
Представники сторін у судовому засіданні 25.10.10р. підтримали свої правові позиції.
Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті відповідно до ст.82 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.10.10 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
01.08.07р. між ТОВ «Євро Лізинг»та ТОВ «Топстройальянс»було укладено договір фінансового лізингу № 403 за умовами якого відповідач зобов'язався передати позивачу, а останній -отримати від відповідача в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб (надалі -ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ.
Розділом 13 договору сторонами узгодженні умови дострокового припинення дії договору. Так, відповідно до п. 13.1.4 дія договору може бути достроково припинена з ініціативи позивача, але не раніше 12 місяців з дати передачі ТЗ у лізинг. При цьому позивач повинен повідомити відповідача про намір припинити дію цього договору письмово не менш ніж за 30 днів до дати припинення, а також, за вимогою відповідача, сплатити йому неустойку за дострокове припинення цього договору, окрім випадків, які зазначені в п. 6.6. та 13.1.3 даного договору, в сумі:
- 5 середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом двох перших років дії цього плану лізингу;
- 4 середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною цього договору, протягом третього року дії цього плану лізингу;
- 3 середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу.
Пунктом 13.2 договору сторони передбачили, що у випадку дострокового припинення дії цього договору позивач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення відповідача перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором та додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу відповідача неустойку (окрім випадків, які визначені у п. 6.6 та п. 13.1.3 договору) за дострокове припинення цього договору в сум:
- 5 середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом двох перших років дії цього плану лізингу;
- 4 середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною цього договору, протягом третього року дії цього плану лізингу;
- 3 середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що вищевказані оспорювані положення договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., які передбачають обов'язок позивача сплатити неустойку за дострокове припинення договірних відносин, суперечать правовим наслідкам зміни або припинення договору та порушують право сторони на припинення договору, яке, на думку позивача, не може бути обмежене будь -якими умовами з боку іншої сторони у зобов'язанні. Позивач вважає, що оспорювані пункти договору суперечать приписам ст. 549, 653 ЦК України та положенням ст. 230 ГК України, а тому, з посиланням на приписи ст. 203, ст. 215 ЦК України, просить суд визнати їх недійсними.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Правовідносини, які склалися між ТОВ «Євро Лізинг»та ТОВ «Топстройальянс»за своєю правовою природою відносяться до договору лізингу, вимоги до форми та умов якого визначено у Цивільному кодексі України та Законі України "Про фінансовий лізинг".
Частиною 1 ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Вищевказана норма права кореспондує із положеннями ч. 2 ст. 1 Законі України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якої за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, неустойка в розумінні вищевказаної норми права - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватно-правових (цивільно-правових) зобов'язань.
Також неустойка знайшла правове регулювання також у положеннях Господарського кодексу України, приписами ст. 230 ГК України якої передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
З наведених норм права вбачається, що неустойка, яка одночасно є і способом забезпечення виконання зобов'язань, і мірою відповідальності, сплачуються боржником лише у випадках порушення ним свого зобов'язання.
Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що застосування неустойки можливе в процесі виконання договору як за порушення кожного окремого обов'язку, кожної окремої умови договору, так і за невиконання зобов'язання, що ґрунтується на такому договорів, в цілому.
Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема з вимогами про визнання правочину (або його частини) недійсним.
Оскільки договір є видом правочину, для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 ЦК України.
Стаття 215 ЦК України визначає загальні правові підстави визнання правочину недійсним, які відповідно до частини першої зазначеної норми права безпосередньо пов'язані з дотриманням у момент вчинення правочину вимог, передбачених ч.ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.
Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.
Як встановлено судом, оспорюваними положеннями п.13.1.4 та п. 13.2 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., сторони передбачили сплату позивачем неустойки не за порушення ТОВ «Топстройальянс»своїх договірних зобов'язань, а за намір позивача достроково припинити дію вищевказаного договору, розірвати вказаний договір, що суперечить вказаним нормам Цивільного і Господарського кодексів України, оскільки неустойка є мірою цивільно -правової відповідальності, яка сплачуються боржником лише у випадках порушення ним свого зобов'язання.
Статтею 653 ЦК України передбачені правові наслідки зміни або розірвання договору, а саме: у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Отже, проаналізувавши зміст вищевказаної норми права, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що законодавець не передбачає для сторони договору права, у разі зміни або розірвання договору, вимагати від свого контрагента сплати неустойки.
Крім того, право на дострокове розірвання договору, встановлене п. 13.1.4, п. 13.2, не суперечить вимогам чинного законодавства України, а отже -не є порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що у зв'язку із неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, договір фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р. був достроково припинений за ініціативою ТОВ «Євро Лізинг»починаючи з 05.07.10р., оскільки припинення договірних відносин між сторонами внаслідок односторонньої відмови відповідача від договору фінансового лізингу, по -перше, не перешкоджає позивачу скористатися своїм правом та оскаржити оспорювані положення договору в судовому порядку, а по -друге, зазначені обставини не є підставою для відмови у задоволенні заявленої матеріально -правової вимоги про визнання недійсними окремих частин правочину, оскільки правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Стаття 217 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що оспорювані положення п.13.1.4 та п. 13.2 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р. суперечать правовим наслідкам зміни або розірвання договору, визначеним ст. 653 ЦК України та вимогам ст. 549 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним п 13.1.4 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., в частині «а також, за вимогою лізингодавця, сплатити лізингодавцеві неустойку за дострокове припинення цього договору, окрім випадків, які визначені у п. 6.6. та 13.1.3 даного договору, в сумі: п'яти середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом двох перших років дії цього плану лізингу; чотирьох середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною цього договору, протягом третього року дії цього плану лізингу; трьох середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу»; а також про визнання недійсним п 13.2 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., в частині: «та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку (окрім випадків, зазначених в п. 6.6 та п. 13.1.3 даного договору) за дострокове припинення цього договору в сумі: п'яти середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною цього договору, протягом двох перших років дії цього Плану лізингу; чотирьох середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом третього року дії цього Плану лізингу; трьох середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним п. 13.1.4 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, просп.. Перемоги, 67, код 32774741) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Топстройальянс»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 33602791), в частині: «а також, за вимогою лізингодавця, сплатити лізингодавцеві неустойку за дострокове припинення цього договору, окрім випадків, які визначені у п. 6.6. та 13.1.3 даного договору, в сумі: п'яти середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом двох перших років дії цього плану лізингу; чотирьох середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною цього договору, протягом третього року дії цього плану лізингу; трьох середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу».
3. Визнати недійсним п. 13.2 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, просп.. Перемоги, 67, код 32774741) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Топстройальянс»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 33602791), в частині: «та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку (окрім випадків, зазначених в п. 6.6 та п. 13.1.3 даного договору) за дострокове припинення цього договору в сумі: п'яти середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною цього договору, протягом двох перших років дії цього Плану лізингу; чотирьох середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом третього року дії цього Плану лізингу; трьох середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, просп.. Перемоги, 67, код 32774741) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топстройальянс»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 33602791) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ.
Рішення господарського суду, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Пригунова А.Б.
Повне рішення складено 29.10.2010 р.