ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/34829.09.10
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лобляйн»
Про стягнення 71594,27 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача Глівая С.В. (за дов.)
Від відповідача не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лобляйн»71 594,27 грн. заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за договором № 7 від 09.06.2008 р..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) порушено провадження у справі № 17/348.
Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 26.10.2009 р. № 01-1/957 справу № 17/348 передано на розгляд судді Удаловій О.Г. у зв'язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. справу № 17/348 прийнято до свого провадження суддею Удаловою О.Г.
Розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою суду від 16.11.2009 р. за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено на підставі ст. 69 ГПК України.
У судовому засіданні відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому ставить під сумнів відтиск печатки відповідача на заявках від 05.01.2008 р., 20.01.2009 р. та актах надання послуг № ТП-005 від 15.01.2009 р., № ТП-0010 від 28.01.2009 р..
У судовому засіданні відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової технічної експертизи.
Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи не заперечив, висловивши свою думку в письмові заяві.
Враховуючи те, що предметом позову є стягнення заборгованості саме за надані на виконання умов заявок б/н від 05 грудня 2008 року та від 20 січня 2009 року транспортні послуги, факт надання яких підтверджується актами надання послуг № ТП-005 від 15.01.2009 р. та № ТП-0010 від 28.01.2009 р., а відповідач заперечує проти проставлення ним на вказаних документах своєї печатки, судом було задоволено клопотання відповідача та ухвалою від 09.12.2009 р. призначено судову технічну експертизу та зупинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ухвали суду від 09.12.2009 р. проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати за проведення експертизи було покладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Лобляйн».
14.05.2010 р. до Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.05.2010 р. № 1010 з клопотанням щодо організації оплати виконаного експертного дослідження по справі № 17/348 (2009 р.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лобляйн»71 594,27 грн. заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за договором № 7 від 09.06.2008 р..
У зазначеному листі повідомлено про закінчення виконання призначеної судом експертизи та оформлення висновку експертизи № 1010, який знаходиться в канцелярії інституту та може бути отриманий судом після проведення оплати.
Господарський суд на адресу відповідача направив лист № 06-37.1/1422 від 20.05.2010 р. з проханням провести оплату експертного дослідження, враховуючи те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 р. у справі № 17/348 витрати по проведенню судової експертизи покладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Лобляйн».
01.06.2010 р. матеріали справи було повернуто без виконання експертизи, у зв'язку з нездійсненням оплати вартості останньої.
Ухвалою суду від 02.06.2010 р. провадження у справі було поновлено, судове засідання було призначено на 14.06.2010 р..
Відповідач на виклик суду не з'явився, передавши клопотання про відкладення розгляду справи, а також повідомлення про неможливість здійснити оплату вартості висновку експерта.
Позивач заявив клопотання про покладення на нього витрат за проведення експертизи.
Враховуючи те, що висновок експерта № 1010 до суду не направлено, суд ухвалою від 14.06.2010 р. зупинив провадження у справі, поклавши витрати за проведення експертизи на товариство з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт».
Матеріали справи повернуто до суду з висновком експерта.
Ухвалою від 06.09.2010 р. було поновлено провадження у справі та призначено розгляд останньої на 20.09.2010 р..
Позивач до суду не з'явився.
Відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання письмових пояснень по суті висновку експерта.
Ухвалою від 20.09.2010 р. розгляд справи було відкладено на 29.09.2010 р..
Відповідач на виклик суду не з'явився, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом відхилене як необґрунтоване. Зокрема, клопотання мотивоване тим, що представник Зубанич О.Ю. бере участь в іншому судовому засіданні, на підтвердження чого надано незасвідчену ксерокопію повідомлення про виклик у судове засідання. Відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про проведення судового засідання у справі № 17/348, не був позбавлений можливості направити до суду будь-якого іншого представника. Стороною у справі (відповідачем) є не фізична особа -представник, а юридична особа. Строк вирішення спору є обмеженим. Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані без поважних причин.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
09.06.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Лобляйн»(замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»(перевізником) було укладено Договір № 7 транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів міжміського та міжнародного сполучення (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 2.1) вимоги по перевезенню зазначаються у разовій заявці, яку замовник надає перевізнику після узгодження на кожне перевезення окремо.
Згідно з п. 3.6 Договору замовник зобов'язується сплатити за перевезення з коштів, отриманих від замовника.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що оплата за послуги перевезення повинна бути здійснена протягом 14 календарних днів з дня вигризки.
05.12.2008 р. та 20.01.2009 р. замовником подані, а перевізником були прийняті заявки щодо перевезення вантажу, автомобільним транспортом за маршрутом Бельгія-України.
На підтвердження здійснення послуг з приводу перевезення вантажу на виконання договору перевезення вантажу позивач надав суду належним чином завірені копії: міжнародних транспортних накладних № 28786413, № 50546505 та актів виконаних робіт № ТП-0005 від 15.01.2009 р., № ТП-0010 від 28.01.2009 р. на суму 85505,84 грн., підписаних обома сторонами у справі.
Відповідач за вказані послуги розрахувався частково у сумі 26000,00 грн., залишивши заборгованість в сумі 59505,84 грн.
Матеріали справи також свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості за надані послуги по Договору.
Однак, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість в добровільному порядку не погасив.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті наданих послуг суду не надав.
Крім того, твердження відповідача не беруться судом до уваги, виходячи з наступного.
Висновком Київського науково-дослідного інститут судових експертиз встановлено, що заявки від 05.12.2008 р., від 20.01.2010 р., акти про надання послуг № ТП-0005 від 15.01.2009 р. і акті № ТП-0005 від 28.01.2009 р. місять відтиск печатки відповідача (відтиски печатки від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Лобляйн»нанесені однією і тією ж печаткою, експериментальні зразки якої надані до інституту; відтиски печатки від імені відповідача нанесені рельєфним кліше печатки, виготовленим з використанням набору знаків стандартного шрифту, а не за допомогою лазерного та струминного принтерів, копіювально-множного апарата тощо).
Відповідно до ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що спільна відповідальність сторін регулюється положенням конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Згідно зі ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється конвенція, встановлюється в один рік.
Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки позовна заява до суду подана 23.09.2009 р., а послуги були надані 15.01.2009 р. та 28.01.2009 р..
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 59505,84 грн. є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.5 Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до моменту його повного погашення.
Беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату наданих послуг, з нього на підставі п. 6.5 Договору підлягає стягненню пеня в сумі 8881,82 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційна складова становить 2096,39 грн., а три проценти річних -1110,22 грн.
Суд приймає розрахунок боргу, пені, інфляційних та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Зокрема, з останнього підлягає стягненню 715,94 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лобляйн»(03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, рахунок 260020396700 в АБ «Брокбізнесбанк», м. Київ, МФО 300249, код 34491669) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»(08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Чкалова, 31а, рахунок 2600900340105 в АКБ «Правекс-банк», МФО 321983, код 30366747) 59505,84 грн. боргу, 8881,82 грн. пені, 2096,39 грн. інфляційних, 1110,22 грн. трьох процентів річних, 715,94 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 29.10.2010 р.