ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/39714.10.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран»
до Споживчого товариства «Золота Вісь України»
про стягнення 17 141,79 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Шитюк Б.М. -довіреність № 9 від 01.02.2010р.;
від відповідача: не з?явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігран»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Споживчого товариства «Золота Вісь України»про стягнення 17 141,79 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № 97 від 23.12.2002р. не виконав свої договірні зобов'язання, заборгувавши позивачу 9 494,51 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 9 494,51 грн. - боргу, 4 754,97 грн. -пені, 651,61 грн. -3% річних, 2 240, 70 грн. -інфляційних збитків, а також понесені ним по справі судові витрати -171,42 грн. -державного мита, 236, 00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 09.09.2010 р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 04.10.2010 р.
04.10.2010р. відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи, що нез'явлення представників відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, розгляд справи було відкладено на 14.10.2010р.
В судове засідання 14.10.2010р. відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 20.09.2010р. наявна у матеріалах справи).
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Провадження у справі порушено ухвалою від 09.09.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Представник позивача в судовому засіданні 14.10.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
23 грудня 2002 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 97 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.) позивач зобов'язався поставляти відповідачу відсів та щебінь гранітний, а відповідач зобов'язався оплачувати його на умовах договору.
Поставка товару здійснюється позивачем протягом 7 днів з моменту отримання заявки відповідача (п. 3.3 Договору).
Кількість, найменування та вартість продукції визначається в рахунках-фактури, які є невід'ємною частиною договору (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунок здійснюється шляхом 100% оплати.
Відповідно до п. 6.2 Договору в разі відсутності 100% проплати, відповідач проводить повний розрахунок з позивачем за отриману продукцію протягом п'яти календарних днів виходячи з вартості фактично отриманої продукції.
На виконання умов Договору 14 травня 2008 року позивач на підставі видаткової накладної № РН-0001453 поставив відповідачу відсів на суму 16 319,66 грн.
Відповідач зобов'язання по Договору в повній мірі не виконав, що підтверджується наявними матеріалами справи, заборгувавши позивачу 9 494,51 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення платежу за договором, а тому позивач, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 4 754,97 грн. за період з 20.05.2008 по 01.09.2010.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
Як встановлено вище прострочення по Договору з боку відповідача розпочалося з 20.05.2008, тобто шестимісячний строк нарахування пені закінчився 20.11.2009.
Оскільки Договором чи будь-якими додатковими угодами до нього сторони не змінювали шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій встановлений статтею 232 ГК України, суд вважає, що нарахування позивачем пені по за межами цього строку (6 місяців) є безпідставне та необґрунтоване.
Однак, визначений шестимісячний строк нарахування пені, в даному випадку охоплюється річним строком позовної давності, який встановлений ст. 258 ЦК України, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.
Позивач також просить стягнути з відповідача 2 240,70 грн. -інфляційних втрат та 651,61 грн. -3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2 240,70 грн. -інфляційних втрат та 651,61 грн. -3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Споживчого товариства «Золота Вісь України»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 17/28, код ЄДРПОУ: 31604514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран»(11634, Житомирська обл., Малинський р-н, смт. Гранітне, вул. Шевченка, 15, код ЄДРПОУ: 24584514) -9 494 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 51 коп. - боргу, 2 240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 70 коп. - інфляційних збитків, 651 (шістсот п'ятдесят одну) грн. 61 коп. -3% річних, 123 (сто двадцять три) грн. 87 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: 29.10.2010р.