ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/48127.10.10
За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк"
доБлагодійної організації "Фонд сприяння інвестиціям та приватизації"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаОСОБА_1
простягнення 12 234 313,62 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Тодісієнко В.М., Мацко Т.В., Калантай М.А., Малиневський С.О.
від відповідача:Ключенко С.М.
від третьої особи:Олексюк Ф.Ю.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (надалі -"Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "Фонд сприяння інвестиціям та приватизації" (надалі -"Фонд") про стягнення 12 322 251,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує умови договору про відкриття кредитної лінії №35-05/кл від 26.07.2005 р., у зв'язку з чим позивач на підставі договору поруки №35-05/пр від 21.09.2005 р. вказує на обов'язок відповідача по сплаті заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №35-05/кл від 26.07.2005 р. у розмірі 12 322 251,59 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2010 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 06.09.2010 р.
В судове засідання представники позивача з'явилися, надали додаткові документи, проти заявленого клопотання про зупинення провадження у справі заперечують, вказуючи на штучне подання позовів та вчинення дій на затягування строків розгляду таких позовів, просять позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02.09.2010 р. про залишення без змін ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2010 р. про відкриття провадження у справі, вказує що справа передана на розгляд Печерського районного суду м. Києва.
Також, представником третьої особи та відповідача подані клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Апеляційним судом м. Києва апеляційної скарги на ухвалу Подільського районного суду м. Києва про закриття провадження у справі №2-5713/09. Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.07.2010 р. у справі №2-5713/09 закрито провадження у справі за позовом АБ "Експрес-Банк" до ОСОБА_1., Фонду сприяння інвестиціям та приватизації, ТОВ "Верес" про стягнення заборгованості у зв'язку із непідвідомчістю вимог до ТОВ "Верес" та Фонду сприяння інвестиціям та приватизації Подільському районному суду м. Києва та необхідністю розгляду таких вимог в порядку господарського судочинства.
Судом в задоволенні клопотань відмовлено з огляду на їх необґрунтованість.
При цьому, суд відзначає, що згідно приписів Конституції України та Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про закриття провадження у справі набирає законної сили в момент винесення, а її оскарження в апеляційному порядку не зупиняє строк набрання нею законної сили. Відтак, у суду відсутні підстави вважати про наявність в провадженні іншого суду справи між тими ж самими сторонами про той же предмет та з тих же підстав. Тобто, відсутні підстави для залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні 06.09.2010 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів оголошено перерву до 06.10.2010 р.
06.10.2010 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Фонду до Банку про визнання договору недійсним, яку ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. на підставі п.п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернуто заявнику без розгляду.
Представником третьої особи в судовому засіданні подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи №2-80-1/10 за позовом ОСОБА_1 до АБ "Експрес-Банк" про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди.
Клопотання обґрунтоване ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2009 р. про відкриття провадження у справі, уточнення позовних вимог (зміна предмету позову), що зумовило передачу справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва (ухвала від 05.05.2010 р.), апеляційною скаргою ОСОБА_1 на таку ухвалу та повідомленням Апеляційного суду м. Києва про призначення судового засідання про вирішення питання поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали на 23.09.2010 р.
Представники позивача проти його задоволення заперечують, вказуючи на штучне затягування строків розгляду скарги шляхом подачі заяв про зміну предмету позову, що зумовило передачу справи до іншого суду, та наступне оскарження такої ухвали. Звертає увагу суду на те, що провадження у вказаній справі було відкрито 14.07.2009 р., а засідання по суті заявлених позовних вимог досі не проведені.
Судом з огляду на встановлені обставини в задоволенні клопотання відмовлено через його необґрунтованість.
Також, представником третьої особи подано клопотання про припинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що стороною спірних правовідносин є громадянин ОСОБА_1, який в цих відносинах не виступав суб'єктом підприємницької діяльності, а тому спір не носить господарського характеру.
Представник відповідача вказане клопотання підтримує, а представники позивача проти його задоволення заперечують.
Судом в задоволенні клопотання відмовлено, оскільки суб'єктивний склад сторін у даній справі відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а підстави для припинення провадження у справі відсутні.
Представником третьої особи подано клопотання про відвід судді. Після виходу судді з нарадчої кімнати оголошено ухвалу про залишення клопотання без задоволення.
В судовому засіданні 06.10.2010 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових розрахунків та уточнень оголошено перерву до 11.10.2010 р.
08.10.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивачем зменшено розмір заявленої до стягнення пені.
В судовому засіданні представником відповідача подано заяву про зупинення провадження у справі до вирішення Печерським районним судом м. Києва справи за позовом Фонду до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними.
На підтвердження поданої заяви відповідачем надано копію позову.
Судом за наслідками обговорення клопотання та враховуючи відсутність доказів відкриття провадження за вказаним позовом у задоволенні клопотання відмовлено.
Представником третьої особи подано клопотання про відвід судді. Після виходу судді з нарадчої кімнати оголошено ухвалу про залишення клопотання без задоволення.
В судовому засіданні 11.10.2010 р. у зв'язку із необхідністю витребування доказів розгляду Печерським районним судом м. Києва справи за позовом Фонду до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними оголошено перерву до 27.10.2010 р.
Представником відповідача в судовому засіданні подані додаткові документи та клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи №2-7928/10 за позовом Фонду сприяння інвестиціям та приватизації до ОСОБА_1, третя особа АБ "Експрес-Банк" про визнання недійсним договору поруки.
Клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва (суддя Козлов Р.Ю.) знаходиться справа №2-7928/10, а розгляд даної справи є неможливий до закінчення розгляду вказаної справи.
Представник третьої особи клопотання підтримує.
Представники позивача проти його задоволення заперечують, вказують на 1) відсутність доказів відкриття провадження, 2) тим, що договір поруки укладено у 2005 році, а численні позови ініційовані у 2010 році, після припинення платежів позичальником за основним кредитором.
Судом в задоволенні клопотання відмовлено через його необґрунтованість.
Представником третьої особи заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи до отримання доказів відкриття провадження у вказаній справі Печерського районного суду м. Києва, яке за наслідком обговорення судом залишено без задоволення, оскільки згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України відсутня можливість для відкладення розгляду справи, за клопотанням сторін строк вже було продовжено на 15 днів, а представники позивач заперечують проти його повторного продовження.
Представниками позивача подані пояснення до яких додано витяг з протоколу відповідача №28 від 20.09.2005 р., наказ №22 від 28.08.2002 р., позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримують, просять задовольнити.
Представники третьої особи та відповідача проти задоволення позову заперечують, вказуючи на підписання договору поруки особою з перевищенням наданих повноважень та укладання такого договору всупереч положенням чинного законодавства.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
26.07.2005 р. між Банком (кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №35-05/кл (надалі -"Кредитний договір").
У період з 21.09.2005 р. по 31.03.2008 р. сторонами Кредитного договору було укладено договори №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору (надалі -"Додаткові договори").
Як вбачається із Кредитного договору та Додаткових договорів кредитодавець зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом максимальної заборгованості 8 585 000,00 грн. строком до 26.07.2010 р. із сплатою 18% річних та надати в її межах на підставі заявок кредит Позичальнику, на придбання майна та інших поточних потреб, а Позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за його користування та виконати інші свої зобов'язання передбачені цим договором (п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 4.1, 5.1, 5.2 Кредитного договору з урахуванням Додаткових договорів).
На виконання умов Кредитного договору позивачем було надано ОСОБА_1 кредит на загальну суму 8 585 000,00 грн., а також нараховані відсотки за його користування у період дії Кредитного договору у розмірі 2 574 088,79 грн.
В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором 21.09.2005 р. між Банком та Фондом (поручитель) було укладено договір поруки №35-05/пр (надалі -"Договір поруки"), відповідно до якого, з урахуванням договору про внесення змін та поповнень до Договору поруки №2 від 31.03.2008 р., поручитель поручився перед кредитодавцем за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, зокрема, повернення кредитодавцю суми кредиту в розмірі 8 585 000,00 грн., сплаті процентів за користування кредитом та сплаті пені, штрафу у випадках, визначених Кредитним договором, з кінцевим терміном повернення не пізніше 26.07.2010 р. (п. 1.1, 2.1 Договору поруки).
Листом № 20.4-16/212 від 19.05.2009 р. (направлений відповідачу поштою 22.05.2009 р.) позивач звернувся до відповідача, як поручителя, з вимогою виконати прострочене Позичальником зобов'язання, яке було забезпечене порукою, вказував на прострочене третьою особою зобов'язання по сплаті процентів у розмірі 381 032,88 грн.
Листом №20.4-16/521 від 15.10.2009 р., що отриманий третьою особою 19.10.2009 р., та листом №20.4.-16/523 від 15.10.2009 р., що отриманий відповідачем 19.10.2009 р., позивач звернувся з вимогою до третьої особи про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, та до відповідача про виконання зобов'язання третьої особи за Кредитним договором в межах Договору поруки, у зв'язку із простроченням останнього по сплаті суми кредиту та нарахованих за користування кредитом відсотків.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням третьою особою (позичальником) зобов'язань за Кредитним договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування зобов'язання відповідача (поручителя) виконати таке зобов'язання.
Договір про відкриття кредитної лінії є кредитним договором, а відтак між позивачем та третьою особою виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін зобов'язань, а саме майнових зобов'язань згідно ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання третій особі кредиту, сума якого з урахуванням додатку №7 від 31.03.2008 р. (зміна валюти) та виписок з позичкового рахунку позичальника, становить 8 585 000,00 грн.
Із змісту Кредитного договору та Додаткових договорів вбачається, що сторони домовилися про обов'язок Позичальника сплатити відсотки (проценти), нараховані Банком за користуванням кредитом за погодженою сторонами ставкою.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п. 4.2 Кредитного договору (в т.ч. в редакції Додатку №7) нараховані проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за поточним місяцем, шляхом внесення готівки через касу Банку або шляхом безготівкового перерахування суми нарахованих процентів на рахунок Банку.
Із наданого Банком розрахунку та виписок по рахунку Позичальника вбачається, що проценти починаючи з періоду користування коштами за лютий 2009 року (строк оплати до 16.03.2009 р.) та пізніше позичальником не сплачено.
Тобто, з 17.03.2010 р. Позичальником допущено прострочення виконання зобов'язань по сплаті процентів, а станом на 18.05.2009 р. загальний розмір простроченого зобов'язання по сплаті процентів становив 381 032,88 грн.
Листом № 20.4-16/212 від 19.05.2009 р. (направлений відповідачу поштою 22.05.2009 р.) позивач звернувся до відповідача (поручителя) з вимогою виконати прострочене Позичальником зобов'язання, яке було забезпечене порукою.
Прострочене зобов'язання по сплаті процентів ні Позичальником, ні відповідачем виконано не було.
Статтею 526 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Станом на 15.10.2009 р. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами становила 681 625,49 грн., у зв'язку із чим Банк згідно п. 5.3.6 Кредитного договору звернувся до Позичальника з листом №20.4-16/521 від 15.10.2009 р. (отриманий Позичальником 19.10.2009 р.) з вимогою достроково повернути суму наданого кредиту та процентів за користування ним протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги.
15.10.2009 р. Банком направлено аналогічний за змістом лист №20.4-16/523 відповідачу (поручителю) (одержано відповідачем 19.10.2009 р.).
Таким чином, зобов'язання по поверненню суми наданого кредиту у повному обсязі мало бути виконано до 18.11.2009 р. (19.10.2009 р. + 30 днів).
Розмір несплачених станом на 19.07.2010 р. відсотків становив 2 184 588,51 грн., а станом на 06.10.2010 р. -2 574 088,79 грн.
Доказів повернення коштів Банку ні відповідачем, ні третьою особою не надано, доказів на спростування викладеного не надано.
Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Договором поруки з урахуванням договору №2 від 31.03.2008 р. (зазначене забезпечення передбачене Кредитним договором в т.ч. з урахуванням додатку №7 від 31.03.2008 р.) відповідач поручився за виконання Позичальником (третя особа) зобов'язань за Кредитним договором в т.ч. по поверненню кредиту в розмірі 8 585 000,00 грн., сплаті Банку процентів за користування кредитом за ставкою 18,00 % річних та простроченою сумою кредиту за ставкою та порядку, визначеному Кредитним договором тощо.
Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до п. 1.2 Договору поруки відповідач відповідає перед Банком за виконання Позичальником (третьою особою) своїх зобов'язань за Кредитним договором як солідарний боржник в повному обсязі, а згідно п. 2.1 Договору (в редакції додатку №2 від 31.03.2008 р.) розмір забезпеченого порукою зобов'язання по поверненню кредиту становить 8 585 000,00 грн., а також забезпечено сплата відсотків, пені, штрафу у визначених Кредитним договором випадках.
Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За приписами ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості третьої особи перед позивачем за Кредитним договором, порушення третьою особою виконання зобов'язання по поверненню такої заборгованості та звернення Банку згідно п. 3.2.1 Договору поруки до Фонду, як поручителя, з вимогою погасити заборгованість.
Судом не встановлені обставини, з якими чинне законодавством пов'язує припинення фінансової поруки за договором, зокрема, зміна процентної ставки та переведення суми кредиту за Кредитним договором були погоджені з поручителем Договором №2 від 31.03.2008 р. про внесення змін та доповнень до Договору поруки, а звернення до поручителя було здійснено в строк, який не перевищує шестимісячного строку з моменту порушення Позичальником основного зобов'язання, до того ж п.5.1 Договору поруки сторони погодили строк дії Договору поруки до повного виконання Позичальником та/або поручителем зобов'язань Позичальника за Кредитним договором.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у третьої особи перед позивачем зобов'язання на суму, що не перевищує розмір забезпеченого порукою відповідача зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача (поручителя) заборгованості по кредиту у розмірі 8 585 000,00 грн. та прострочених відсотках у розмірі 2 574 088,79 грн. на підставі Кредитного договору та Договору поруки є правомірними.
Відповідачем та третьою особою вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Посилання відповідача та третьої особи на недійсність Кредитного договору та Договору поруки, а також на підписання Договору поруки не уповноваженою особою судом відхиляються, оскільки: по-перше, в даній справі не розглядаються вимоги про недійсність Договору поруки чи Кредитного договору, по-друге, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання Кредитного договору чи Договору поруки недійсними не надано, а тому згідно ст. 204 Цивільного кодексу України такі правочини є правомірними.
За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Фонду заборгованості по кредиту у розмірі 8 585 000,00 грн. та прострочених відсотках у розмірі 2 574 088,79 грн. задовольняються судом у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 459 785,97 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту та несвоєчасній сплаті відсотків та штрафу у розмірі 429 250,00 грн.
Судом встановлено, що третя особа у встановлений Кредитним договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконала, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії третьої особи є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і вона вважається такою, що прострочила (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 Кредитного договору з урахуванням Додаткових договорів за прострочення позичальником визначеного договором строку сплати процентів за користування кредитом, в розмірі визначеному в п. 1.1 договору, Позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого виконанням зобов'язання за кожний день прострочення. За прострочення Позичальником визначеного договором строку повернення кредиту, в розмірі визначеному в п. 1.1 договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення по сплаті відсотків з 07.04.2010 р. по 06.10.2010 р. у розмірі 192 357,34 грн. та за період прострочення по сплаті кредиту з 27.07.2010 р. по 06.10.2010 р. у розмірі 267 428,63 грн., та штрафу за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 5% від суми кредиту, що становить 429 250,00 грн. за порушення п. 5.2.9 Кредитного договору.
Суд відзначає, що Договором поруки з урахуванням Додатку №2 забезпечено виконання Позичальником зобов'язання по сплаті всіх нарахувань, в т.ч. пені, штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором, відповідачем чи третьою особою будь-яких заяв чи клопотань щодо застосування строків позовної давності ні усно, ні письмово не заявлялося, строк нарахування пені не перевищує 6 місяців, до того ж, божником за грошовим зобов'язанням є фізична особа, а тому приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 267 428,63 грн. та пені за прострочення по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 192 357,34 грн.
Відповідно до п. 6.4 Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання Позичальником будь-якої умови договору, зазначеної в п.п. 5.2.3, 5.2.4, 5.2.8, 5.2.9 договору, Позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 5% (п'ять процентів) від суми отриманого кредиту за кожен випадок невиконання або неналежного виконання.
Положеннями п. 5.2.9 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язується не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання від кредитодавця вимоги про дострокове повернення кредиту, процентів за його користування, включаючи інші суми, які підлягають сплаті, погасити заборгованість в повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджується звернення позивача в жовтні 2009 року до відповідача та третьої особи з вимогою достроково повернути кредит та сплатити нараховані відсотки за Кредитним договором, а судом встановлено, що ні Фондом, ні Позичальником як у трьох денний, так і у тридцяти денний строк (визначений листами) зобов'язання по достроковому поверненню суми кредиту та сплаті нарахованих відсотків не виконано, а тому, здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 429 250,00 грн. за порушення п. 5.2.9 Кредитного договору.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення по поверненню кредиту у розмірі 50 804,38 грн., нарахованих за період прострочення з 27.07.2010 р. по 06.10.2010 р., сплаті відсотків у розмірі 32 364,48 грн., нарахованих за період прострочення з 07.04.2010 р. по 06.10.2010 р. та інфляційних втрат за прострочення по поверненню кредиту у розмірі 103 020,00 грн., нарахованих у період з липня по серпень 2010 року згідно поданого розрахунку.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.
Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекс інфляції за липень 2010 року, який має від'ємне значення, в межах визначеного ним періоду розрахунку (липень-серпень 20010 року), а тому за перерахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 85 850,00 грн.
Здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення по поверненню кредиту у розмірі 50 804,38 грн. та сплаті відсотків у розмірі 32 364,48 грн., що разом становить 83 168,86 грн.
В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат необхідні відмовити, оскільки вони обраховані позивачем невірно.
Заперечення відповідача про те, що виконання третьою особою свого обов'язку було забезпечене іншими видами забезпечення, в т.ч. порукою інших осіб, судом як підстава для відмови в задоволенні позову, відхиляється з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові (Банк) надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
З огляду на викладене, наявність рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника або одного з поручителів не є перешкодою для пред'явлення окремого позову до іншого поручителя. Суд відзначає, що саме по собі рішення суду про задоволення позовних вимог не є підставою припинення виконання зобов'язання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Банку та стягнення з Фонду суми заборгованості по кредиту з урахуванням індексу інфляції у розмірі 8 670 850,00 грн., суми прострочених відсотків по кредиту у розмірі 2 574 088,79 грн., суми пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 267 428,63 грн., суми пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у розмірі 192 357,34 грн., 3% річних від простроченої суми по кредиту та відсоткам у розмірі 83 168,86 грн. та суми штрафу у розмірі 429 250,00 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" задовольнити частково.
2. Стягнути з Благодійної організації "Фонд сприяння інвестиціям та приватизації" (01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, 11-А; ідентифікаційний код 21695561) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 20053145) суму заборгованості по кредиту з урахуванням індексу інфляції у розмірі 8 670 850 (вісім мільйонів шістсот сімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., суму прострочених відсотків по кредиту у розмірі 2 574 088 (два мільйони п'ятсот сімдесят чотири тисячі вісімдесят вісім) грн. 79 коп., суму пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 267 428 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 63 коп., суму пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у розмірі 192 357 (сто дев'яносто дві тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 34 коп., 3% річних від простроченої суми по кредиту та відсоткам у розмірі 83 168 (вісімдесят три тисячі сто шістдесят вісім) грн. 86 коп., суму штрафу у розмірі 429 250 (чотириста двадцять девять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 25 464 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 67 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -29.10.2010 р.