Справа № 420/7645/24
30 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000660/2 від 13.10.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/001304 від 13.10.2023 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000872/2 від 22.12.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/001641 від 22.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході здійснення господарської діяльності 12.10.2023 позивачем до Одеської митниці подано електронну митну декларацію № 23UA500500036153U8, а також, на виконання вимог ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, були подані документи, що підтверджують митну вартість товарів - посуду столового скляного в асортименті за ціною 13 349,20 дол. США і обраний перший (основний) метод її визначення.
За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001304 від 13.10.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000660/2 від 13.10.2023 року.
21.12.2023 року позивачем до Одеської митниці подано електронну митну декларацію №23UA500500045447U0, а також, на виконання вимог ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, були подані документи, що підтверджують митну вартість товарів - посуду столового скляного в асортименті за ціною 14 185,50 дол. США і обраний перший (основний) метод її визначення.
За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001641 від 22.12.2023 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000872/2 від 22.12.2023 року.
Позивач не згодний з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001304 від 13.10.2023 року, № UA500500/2023/001641 від 22.12.2023 року та рішеннями про коригування митної вартості № UA500500/2023/000660/2 від 13.10.2023 року, № UA500500/2023/000872/2 від 22.12.2023 року, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 13.03.2024 року позов залишено без руху.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 року (суддя Корой С.М.) відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 року справа призначена до розгляду судді Самойлюк Г.П.
Ухвалою від 01.07.2024 року прийнято справу до провадження, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/29179/24 від 16.07.2024 року), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «Посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Блюда, салатники, кухлі - 27312 шт. Торгівельна марка "PYRAMID GLASS". Виробник "PYRAMID GLASS COMPANY S.A.E". Країна виробництва EG. Посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: Стакани, стопки - 16800 шт. Торгівельна марка "PYRAMID GLASS". Виробник "PYRAMID GLASS COMPANY S.A.E". Країна виробництва EG.» до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 23UA500500036153U8 від 12.10.2023.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500036153U8 від 12.10.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «Посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Тортівниці, блюда, салатники, набори салатників, кухлі - 55396шт. Торгівельна марка "PYRAMID GLASS". Виробник "PYRAMID GLASS COMPANY S.A.E". Країна виробництва EG.» до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 23UA500500045447U0 від 21.12.2023.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500045447U0 від 21.12.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.
На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями (МД) № 23UA500500036153U8 від 12.10.2023, № 23UA500500045447U0 від 21.12.2023 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000660/2 від 13.10.2023, № UA500500/2023/000872/2 від 22.12.2023 року, а саме:
По МД 23UA500500036153U8 від 12.10.2023:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати в якій відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату, в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу.
По МД 23UA500500045447U0 від 21.12.2023 року:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в якій відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату, в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу.
Відповідач зазначає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішень про коригування митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС-ВАН».
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «Посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Блюда, салатники, кухлі - 27312 шт. Торгівельна марка "PYRAMID GLASS", виробник "PYRAMID GLASS COMPANY S.A.E", країна виробництва EG; посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: Стакани, стопки - 16800 шт., торгівельна марка "PYRAMID GLASS", виробник "PYRAMID GLASS COMPANY S.A.E", країна виробництва EG.» до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 23UA500500036153U8 від 12.10.2023.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500036153U8 від 12.10.2023 року позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: Інвойс №08-23/PGC/E/212 від 28.08.2023 року; пакувальний лист № 08-23/PGC/E/212 від 28.08.2023; проформа №08-2023-Exp.273 від 22.08.2023; коносамент №CFA0618981 від 10.09.2023; автотранспортна накладна № 4883 від 09.10.2023; сертифікат про походження товару № А0753555 від 11.09.2023; платіжне доручення в іноземній валюті №73 від 25.08.2023; платіжне доручення в іноземній валюті №83 від 21.09.2023; рахунок на оплату №024186 від 21.09.2023; рахунок на оплату №024187 від 21.09.2023; довідка про транспортні витрати від 21.09.2023; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0905-Т/20 від 11.12.2020; акт зважування від 12.10.2023; експортна митна декларація № 0003549-001-070-2023 від 29.08.2023; митна декларація №23UA500500036153U8 від 12.10.2023.
Для підтвердження заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу наступні документи: повідомлення №204 від 13.10.2023, у якому ПП «ГЕЛІОС-ВАН» надало відповідачу пояснення, обґрунтувавши відсутність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах; виписку по рахунку від 25.08.2023; виписку по рахунку від 21.09.2023; платіжну інструкцію №553 від 22.09.2023; оборотно-сальдову відомість по рахунку 632 за період з 01.01.2023 до 06.10.2023; видаткову накладну №613016 від 13.06.2023 року.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «Посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Тортівниці, блюда, салатники, набори салатників, кухлі - 55396 шт., торгівельна марка "PYRAMID GLASS", виробник "PYRAMID GLASS COMPANY S.A.E", країна виробництва EG.» до Одеської митниці подано митну декларацію деклараціями (МД) № 23UA500500045447U0 від 21.12.2023.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500045447U0 від 21.12.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: інвойс №11-23/PGC/E/290 від 15.11.2023; пакувальний лист № 11-23/PGC/E/290 від 15.11.2023; проформа №11-2023-Exp.362 від 07.11.2023; коносамент №CFA0635110 від 25.11.2023; автотранспортна накладна № 8060 від 19.12.2023; сертифікат про походження товару № А0753560 від 29.11.2023; платіжне доручення в іноземній валюті №104 від 08.12.2023; платіжне доручення в іноземній валюті №97 від 13.11.2023; виписка по рахунку від 13.11.2023; виписка по рахунку від 08.12.2023; рахунок на оплату №028822 від 08.12.2023; рахунок на оплату №028896 від 08.12.2023; оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за період з 01.01.2023 до 12.12.2023; договір про надання послуг митного брокера №МБ-1/21 від 28.04.2021; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0905-Т/20 від 11.12.2020; митна декларація №23UA500500045447U0 від 21.12.2023.
22.12.2023 року декларантом до митного органу було додатково надано експортну митну декларацію №0004681-001-070-2023 від 15.11.2023 року.
Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001304 від 13.10.2023 року та рішення про коригування митної вартості № UA500500/2023/000660/2 від 13.10.2023 року.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000660/2 від 13.10.2023 року зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності. Надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в якій відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату, в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу.
Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001641 від 22.12.2023 року та рішення про коригування митної вартості № UA500500/2023/000872/2 від 22.12.2023 року.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000872/2 від 22.12.2023 року зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності. Надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в якій відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату, в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу.
Враховуючи спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контрою щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
Одеська митниця, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшою ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням, останній має право на його оскарження, а також право на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.
Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність - це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.
В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.
Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв'язку з відсутністю даних у наданих до митного оформлення позивачем документах щодо складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням, в наслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі поданих декларантом митних декларацій, позивачу поставлений товар - посуд столовий в асортименті.
Товар - посуд столовий із зміцненого скла в асортименті може транспортуватись виключно у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження при транспортуванні. Тобто вказаний вид товару не може транспортуватись навалом, без тари і упаковки, що само по собі виключає необхідність у контрактах купівлі-продажу подібного товару виокремлювати умови щодо тари і упаковки. Оскільки такий товар може поставлятись виключно у звичайній для нього тарі та упаковці, її вартість за замовчуванням є складовою вартості товару.
Відповідно з пп. d п. 2 ст. 35 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року крім випадків, коли сторони домовилися про інше, товар не відповідає договору, якщо він не затарований чи не упакований звичайним для таких товарів способом, а за відсутності такого - способом, який є належним для збереження й захисту даного товару.
З інвойсу №08-23/PGC/E/212 від 28.08.2023 та інвойсу №11-23/PGC/E/290 від 15.11.2023 року вбачається, що поставка товару здійснюється на умовах FOB.
Згідно з правилом А.9. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, за умовами перевезення FOB, продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Таким чином, обов'язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця, а ціна товару визначена з урахуванням вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням
Крім того, судом встановлено, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. Процедура митної декларації має бути зазначено, в той час як у вказаній графі митних декларацій МД 23UA500500036153U8 від 12.10.2023, МД 23UA500500045447U0 від 21.12.2023, позивачем зазначено (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем.
За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в якій Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв'язку з не наданням доказів на підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає наступне.
Позивачем на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, крім договору про надання транспортно-експедиційних послуг №0905-Т/20 від 11.12.2020, були надані: - рахунок на оплату №024186 від 21.09.2023; - рахунок на оплату №024187 від 21.09.2023; - довідка про транспортні витрати від 21.09.2023. - платіжна інструкція №553 від 22.09.2023 Інформація у вищевказаних документах узгоджується між собою.
Вказаними доказами підтверджується, що позивачем були понесені транспортні витрати на загальну суму 109 669,24 грн, з яких: 23 038,22 грн - транспортні витрати, пов'язані з морським перевезенням, та 86 631,02 грн - транспортні витрати, пов'язані з автоперевезенням.
Вказана сума була додана до вартості товару та задекларована позивачем, що вбачається з відомостей ЕМД.
Також, наданий до митного оформлення рахунок на оплату №024186 від 21.09.2023 містить відомості про вартість вантажувально-розвантажувальних робіт за межами України, а саме у п. 2 вказана компенсація вартості послуг ВРР у сумі 17 370,09 грн.
Крім того, у наданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати від 21.09.2023 зазначені вартість послуг з морського перевезення і експедиторського обслуговування, номер контейнеру, який перевозиться - CMAU8814883 та номер коносаменту CFA0618981.
Аналогічні відомості щодо транспортних витрат містяться і у наданих позивачем до митного оформлення рахунках на оплату №№024186, 024187 від 21.09.2023 року.
Вищевказані рахунки на оплату містять графу «Договір», у якій зазначений номер договору транспортного експедирування №0905-Т/20 від 11.12.2020, який також був наданий до митного оформлення.
До МД 23UA500500045447U0 від 21.12.2023 року позивачем надані рахунок на оплату №028822 від 08.12.2023; - рахунок на оплату №028896 від 08.12.2023; Інформація у вищевказаних документах узгоджується між собою.
Вказаними доказами підтверджується, що позивачем були понесені транспортні витрати на загальну суму 112 546,99 грн, з яких: 33 481,72 грн - транспортні витрати, пов'язані з морським перевезенням, та 79 065,27 грн - транспортні витрати, пов'язані з автоперевезенням.
Вказана сума була додана до вартості товару та задекларована позивачем, що вбачається з відомостей ЕМД.
Наданий до митного оформлення рахунок на оплату №028896 від 08.12.2023 містить відомості про вартість вантажувально-розвантажувальних робіт за межами України, а саме у п. 4 вказана компенсація вартості послуг ВРР у сумі 17 419,30 грн.
Рахунки на оплату №№028822, 028896 від 08.12.2023 року місять номер контейнеру, який перевозиться - SEGU6348060.
Аналогічні відомості щодо контейнеру у якому перевозився товар міститься в наданих митному органу коносаменті CFA0635110 від 25.11.2023, автотранспортній накладній № 8060 від 19.12.2023.
Також вищевказані рахунки на оплату містять графу «Договір», у якій зазначений номер договору транспортного експедирування №0905-Т/20 від 11.12.2020, який також був наданий до митного оформлення.
Крім того, як встановлено судом та зазначено позивачем, до митного оформлення надавалась довідка про транспортні витрати, а тому твердження відповідача про те, що подано довідку про транспортні витрати, в якій відсутнє посилання на договір перевезення є безпідставними.
З інвойсу №08-23/PGC/E/212 від 28.08.2023 та інвойсу №11- 23/PGC/E/290 від 15.11.2023 року вбачається, що поставка товару здійснюється на умовах FOB.
За Правилами Інкотермс FОВ у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення вказаного товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також суму вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.
Згідно базису поставки FOB Інкотермс продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Вказаний термін може застосовуватись лише під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Отже, ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення, завантаження та розміщення товару на кораблі. Таким чином, зважаючи на умови поставки FOB за Інкотермс, до ціни товару вже включено вартість послуг із завантаження товару на борт судна.
Відповідно, твердження відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено таку складову митної вартості як витрати на навантаження товару є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на транспортування.
Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Судом встановлено, що подані позивачем контролюючому органу документи у їх сукупності, банкiвські платіжні доручення ідентифікуються як такі, за якими позивачем оплачений відповідно до договору товар. Подані інвойси та декларації країни відправлення відповідають даті укладення договору, товару вказаному у інвойсах та специфікаціях, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про розбіжністі числового значення митної вартості товару.
В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001304 від 13.10.2023 року, № UA500500/2023/001641 від 22.12.2023 року та рішень про коригування митної вартості № UA500500/2023/000660/2 від 13.10.2023 року, № UA500500/2023/000872/2 від 22.12.2023 року.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем подано до суду клопотання про стягнення судових витрат, а саме: сплаченого судового збору та витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 21500,00 грн. та витрат, пов'язаних із залученням перекладача.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 21500,00 грн., суд дійшов наступного висновку.
У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
На підтвердження витрат ПП «ГЕЛІОС-ВАН» на професійну правничу допомогу у справі надано договір про надання правової допомоги, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 09.04.2024 до Додаткової угоди №48 до Договору №24 про надання правової допомоги від 21.10.2021.
Відповідач у відзиві надав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Визначаючи суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст. 134 КАС України суд враховує, що дана справа є справою незначної складності; розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, з урахуванням наведеного при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що узгоджується з правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного суду від 08.04.2020 р. по справі №922/2685/19.
Дослідивши матеріали справи, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).
Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказана справа не відноситься до категорії складних, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судова практика щодо розгляду та вирішення даної категорії справ вже сформована, вивчення законодавчої бази та формування правової позиції не потребували багато часу.
Враховуючи наведене, заперечення відповідача, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (вул. Шевченка, 7А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, Код ЄДРПОУ 37439444) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000660/2 від 13.10.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/001304 від 13.10.2023 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000872/2 від 22.12.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/001641 від 22.12.2023 року.
Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (вул. Шевченка, 7А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, Код ЄДРПОУ 37439444) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні, вісімдесят копійок).
Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (вул. Шевченка, 7А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, Код ЄДРПОУ 37439444) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень, 00 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.