Справа № 420/20817/24
30 вересня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 за період з 05.05.2020 по 19.05.2023 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення: підйомної допомоги при переміщені до нового місця служби за 2020 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 за період з 05.05.2020 по 19.05.2023 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення: підйомної допомоги при переміщені до нового місця служби за 2020 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 належної до виплати при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби (14 (чотирнадцять) календарних років) відповідно до приписів частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в розмірі 258229,16 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 16 коп.) грн., визначеному наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2024 № 150; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належної до виплати при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби (14 (чотирнадцять) календарних років) відповідно до приписів частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в розмірі 258229,16 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 16 коп.) грн., визначеному наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2024 № 150, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження мною військової служби у військовій частині НОМЕР_1 мені невірно проводився розрахунок та виплата всіх складових грошового забезпечення у період з 05.05.2020 року по 19.05.2023 року включно, у тому числі, розрахунок і виплата наступних додаткових видів грошового забезпечення: підйомної допомоги при переміщені до нового місця служби за 2020 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, а також виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 14 повних календарних років служби у розмірі 258229,16 грн ( двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 16 коп.) грн., встановленому наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2024 №150. При цьому, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, якою скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 діє у редакції, що діяла до внесення до неї змін пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2018 № 103, у зв'язку з чим, позивач має право на перерахунок розміру грошового забезпечення та зазначених вище додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та з урахуванням раніше виплачених сум. Також, під час звільнення з військової служби та виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2024 року № 150, станом на 29.05.2024 позивач мала право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за 14 календарних років служби. Позивачем підтверджено, що одноразова грошова допомога при звільненні з органів внутрішніх справ України у зв'язку із скороченням штатів, не виплачувалася. Тобто,вона входить до кола осіб, які при попередньому звільненні зі служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-XII, у зв'язку з чим, одноразова грошова допомога при звільненні з військової частини НОМЕР_1 мала бути розрахована, з урахування періоду попередньої служби в органах внутрішніх справ. А отже, дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування одноразової грошової допомоги без врахування періоду попередньої служби є протиправними, тому як, я маю право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, отриманого за кожний повний календарний місяць служби з врахуванням попереднього періоду проходження служби. Разом з тим, як слідує з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу у разі звільнення наказано виплатити за 14 (чотирнадцять) календарних років у розмірі 258229,16 грн ( двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 16 коп.) грн.
Представником відповідача Військової частини НОМЕР_2 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що додатки 1 та 14, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. Разом із тим, у зв'язку з набранням чинності пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103, згадані вище Примітки не були приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови № 704. Водночас, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1,12,13,14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в п.4 цієї ж Постанови не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)». Визначення розрахункової величини для визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців відноситься до дискреційних повноважень саме Кабінету Міністрів України (окрім того саме Уряд готує проєкт наказу про Державний Бюджет, який затверджується Верховною Радою України), то як наслідок, відповідач діяв встановлений спосіб та у визначених (чинною редакцією постанови КМУ №704) межах. Тому, протиправна бездіяльність з боку відповідача відсутня апріорі. Крім того, відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців,осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» викладений у редакції Постанови КМУ №481 від 20.05.2023 - установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14 При цьому, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачують військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності підстав. Цей вид допомоги не є обов'язковою виплатою, у тому числі й у разі звільнення. Це означає, що матеріальна допомога могла нараховуватись позивачу у період проходження військової служби 17.05.2023. Крім того, у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги. З наявних обставин та доданих документів позивача вбачається що позивач набув дану виплату за попереднім місцем служби. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №150 від 29.05.2024 року зазначено наступне(далі дослівно): «Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до п. 32.2. Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 14 (чотирнадцять) календарних років в розмірі 258229,16 грн ( двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 16 коп.) грн.». Тобто військовою частиною видано наказ про виплату таких коштів, та направлено до вищих штабів за підпорядкованістю. Отже, в частині позовних вимого що до зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належної до виплати при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби (14 (чотирнадцять) календарних років ) відповідно до приписів частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту2 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в розмірі 258229,16 грн (двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 16 коп.) грн. теж слід відмовити так як виплата таких коштів відноситься до прерогативи командування вищого рівня.
Ухвалою суду від 08 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті до провадження заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог (вхід. № ЕС/41310/24 від 10.09.2024 року).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходила службу у Військовій частині НОМЕР_1 , та наказом від 29.05.2024 року № 150 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення з 29.05.2024 року (а.с. 37-45).
Листом від 07 червня 2024 року на звернення ОСОБА_1 щодо розмірів проведених нарахувань за період проходження служби, повідомлено, що станом на 2022 - 2023 рік п.4 ПКМУ № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р., яким посадові особи військової частини НОМЕР_1 керувалися під час встановлення розмірів посадових окладів та окладу за військове звання мав наступний зміст: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» Додатково в зазначеному листі повідомлено про те, що встановлення тарифних розрядів здійснювалося згідно штату військової частини НОМЕР_1 та Наказу Міністерства Оборони України №90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України» від 01.03.2018 року, а розрахунок належних видів грошового забезпечення здійснювався з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р., Наказу Міністерства Оборони України №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 року та рішень Міністерства оборони України та Департаменту фінансів МОУ на відповідний рік (а.с. 48-49).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 6 постанови № 103, внесено зміни до постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Таким чином, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до пункту 4 постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 року діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
В той же час, при вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020 року неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова № 704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Таким чином, застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року по справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд дійшов висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись у наступній редакції: “Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
Так, у постанові від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 зазначив, що :
а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа Військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за Військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за Військовим (спеціальним) званням.
Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2684,00 грн.
При цьому, 20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно з якими абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, у період 05.05.2020 року по 19.05.2023 року (оспорюваний період) грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01.01.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з 01.01.2022 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Отже обчислення у період 05.05.2020 року по 19.05.2023 року посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та виплат визначених шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року не відповідає жодному діючому нормативно-правовому акту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2023 року по справі № 160/2775/22.
В той же час, з матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що в період з 05.05.2020 року по 19.05.2023 року ОСОБА_1 отримувала грошове забезпечення та інші належні за цей період одновні та додаткові види грошового забезпечення з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року (1762,00 грн.).
За таких підстав, суд дійшов висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення та інших належних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 05.05.2020 року по 19.05.2023 року, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2021 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», є неправомірними.
При цьому, позивач, серед іншого, просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 за період з 05.05.2020 по 19.05.2023 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 за період з 05.05.2020 по 19.05.2023 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, не отримувала (а.с. 115-117).
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 зверталась до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, та в подальшому Військовою частиною НОМЕР_1 була нараховано та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, в тому числі без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України » станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та на 01.01.2022, позивачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 за період з 05.05.2020 по 19.05.2023 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 за період з 05.05.2020 по 19.05.2023 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 належної до виплати при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби (14 (чотирнадцять) календарних років) відповідно до приписів частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в розмірі 258229,16 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 16 коп.) грн., визначеному наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2024 № 150; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належної до виплати при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби (14 (чотирнадцять) календарних років) відповідно до приписів частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в розмірі 258229,16 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 16 коп.) грн., визначеному наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2024 № 150, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Відповідно до п. 1 розділу XXXII Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно п. 7 розділу XXXII Порядку № 260 у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до п. 8 розділу XXXII Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).
З матеріалів справи вбачається, що наказом від 29.05.2024 року № 150 ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення з 29.05.2024 року (а.с. 43-45).
В наказі від 29.05.2024 року № 150 вказано, що вислуга років станом на 29.05.2024 року становить: календарна - 14 років 04 місяці, пільгова - 00 років 11 місяців; загальна: 15 років 04 місяці.
Також, вказаним наказом вирішено виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до п. 32.2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 14 календарних років в розмірі 258229,16 грн.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 14 календарних років в розмірі 258229,16 грн., згідно наказу № 150 від 29.05.2024 року суду не надано.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що згідно контролю законності виплати одноразової грошової допомоги вбачаються ризики переплати, оскільки ОСОБА_1 набула право на отримання даної виплати за попереднім місцем служби в органах внутрішніх справ, оскільки з матеріалів справи вбачається, що разом із рапортом від 10.04.2024 року ОСОБА_1 надавались документи щодо підтвердження невиплати вказаної допомоги за попереднім місцем служби в органах внутрішніх справ (а.с. 54-67).
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач за попереднім місцем служби в органах внутрішніх справ отримувала одноразову грошову допомогу при звільненні, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Крім того, будь-яких доказів на підтвердження скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 150 від 29.05.2024 року в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по звільненню відповідно до п. 32.2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 14 календарних років в розмірі 258229,16 грн., станом на дату розгляду справи в суді, відповідачем не надано.
За таких підстав, з урахування вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність у Військової частини НОМЕР_1 обов'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 258229,16 грн., визначеному наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2024 № 150, з урахуванням раніше виплачених сум.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.05.2020 року по 19.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії) за період з 05.05.2020 року по 19.05.2023 року, підйомної допомоги при переміщені до нового місця служби за 2020 рік та грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, з розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 14 календарних років, відповідно до наказу від 29.05.2024 року № 150; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 14 календарних років у розмірі 258229,16 грн., відповідно до наказу від 29.05.2024 року № 150, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.05.2020 року по 19.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії) за період з 05.05.2020 року по 19.05.2023 року, підйомну допомогу при переміщені до нового місця служби за 2020 рік та грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 роки, з розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 14 календарних років, відповідно до наказу від 29.05.2024 року № 150.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 14 календарних років у розмірі 258229,16 грн., відповідно до наказу від 29.05.2024 року № 150, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук