Справа № 420/7587/24
30 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення
07.03.2024 до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000812/2 від 02.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001500 від 02.12.2023.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.12.2023 ТОВ “ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020, звернулось до Відповідача - Одеської митниці, у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація № 23UA500500042875U3 від 02.12.2023). У відповідь Декларантом надіслано лист № 02/12-23-2 від 02.12.2023, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 20.11.2023, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-04/12-2023 від 01.12.2023, розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 24.11.2023 та копія митної декларації країни відправлення № 23330100EX00226548 від 25.11.2023; та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. 02.12.2023 Декларантом було спочатку отримано від Відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000812/2 від 02.12.2023, а згодом того ж дня - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001500 від 02.12.2023. Зазначені Рішення про коригування та Картка відмови, на думку позивача, підлягають скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.03.2024 справа розподілена на суддю Корой С.М.
12.03.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
27.03.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов разом із додатками.
У зв'язку зі звільненням судді Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М. з посади, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024, за результатами визначено головуючою суддею Скупінську О.В.
01.07.2024 ухвалою судді позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці, прийнято до провадження, розпочато розгляд справи спочатку, залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.
17.07.2024 до суду надійшла заява (вхід.№29005/24) представника позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали.
22.07.2024 ухвалою судді, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
06.08.2024 до суду надійшов відзив на позов (вхід.№ЕС/32234/24) представника відповідача Одеської митниці, в якому вказано, що відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим .
У відзиві вказано, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500042875U3 від 02.12.2023 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000812/2 від 02.12.2023.
Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500042875U3 від 02.12.2023 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Як стверджує відповідач, у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2023/000812/2 від 02.12.2023 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Також, у відзиві зазначено, що товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 23UA500500042910U8 від 02.12.2023 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 51 785,57 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія».
06.08.2024 до суду надійшло клопотання (вхід.№ЕС/32266/24) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 12.08.2024 відмовлено у задоволенні клопотання (вхід.№ЕС/32266/24) представника відповідача Одеської митниці, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на дату вирішення даної справи, інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що 10.03.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (Покупець) та фірмою «ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TIGARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) (Постачальник) було укладено Контракт №13/22 на поставку, за умовами якого Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті.
Пункт 1.2 Контракту: Поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих Покупцем на кожну партію Товару. Загальна кількість поставленого Товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії Товару.
Пункт 2 Контракту: Загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії цього контракту. Покупець зобов'язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Ціна Товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару. Валютою платежу є Долар США.
Пункт 3 Контракту: Оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умовах: - 100% передплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД. Якщо в товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки Товару, яка здійснюється відповідно до певного Інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого Товару відповідно до п. 3.1 цього Контракту, то вважається, що 100% вартості такого Товару, що поставляється на підставі певного Інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується, ВМД. Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу. Оплата Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити Постачальника, зазначені в інвойсі. За письмовим розпорядженням Постачальника розрахунки за Товар можуть проводитися на рахунки третіх осіб, зазначені Постачальником, що узгоджується в Додатковій угоді до даного Контракту.
Пункт 4.2 Контракту: Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020»: СРТ - «ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО» (місце / порт відправлення / призначення вказується в інвойсі) термін «фрахт/перевезения оплачено до ...» означає, що Постачальник здійснює поставку Товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, Постачальник зобов'язаний оплатити витрати до перевезення Товару до названого місця призначення. Це означає, що Покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки Товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення Товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін СРТ зобов'язує Постачальника здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення. CFR (місце/порт відправлення/призначення вказується в інвойсі) поставка буде вважатися здійсненою Постачальником в момент розміщення товару на борту або в трюмі зафрахтованого Постачальником судна в порту завантаження. На Постачальника покладається обов'язок оплати витрат і фрахту, які необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Ризик пошкодження або втрати товару покладаються на Покупця після розміщення товару на борту або трюмі зафрахтованого Постачальником судна в порту завантаження. Умовами CFR передбачено, що Постачальник не має ніяких зобов'язань перед Покупцем стосовно придбання страхового покриття: Покупцеві наполегливо рекомендується придбати страхове покриття самому.
Пункт 7 Контракту: Товар постачається Покупцеві в тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість Товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування Товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до Вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
У листопаді 2023 року на підставі інвойсу № IHR2023000000125 від 25.11.2023 компанією “ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TIGARET LIMITED SIRKETI» поставлено позивачу партію товару.
З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження їх митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію №23UA500500042875U3 від 02.12.2023, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.
Для підтвердження вказаних у митній декларації №23UA500500042875U3 від 02.12.2023 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № IHR2023000000125 від 25.11.2023;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2390 від 25.11.2023;
- фітосанітарний сертифікат № EC/TR A 5499859 від 25.11.2023;
- сертифікат про походження товару № A 1149443 від 25.11.2023;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №13/22 від 10.03.2022;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю № 10789251.
Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
02.12.2023 декларантом ТОВ "ОТОМАН" надіслано: прайс лист, висновок експерта, калькуляцію, копію митної декларації країни відправлення (без перекладу на українську мову згідно ст.254 МКУ), та лист ТОВ "ДУНАЙСЬКОЇ ІМПОРТНОЇ КОМПАНІЇ" від 02.12.2023 № 02/12-23-2, яким повідомлено що інших документів надано не буде.
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500500/2023/000812/2 від 02.12.2023 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001500.
Так, у рішенні № UA500500/2023/000812/2 від 02.12.2023 відповідачем було вказано, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: відповідно зовнішньоекономічний договору (контракту) від 10.03.2022 № 13/22 (далі-Контракт), та комерційного інвойсу від 25.11.2023 № IHR2023000000125 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі. Згідно до п.8 Контракту виробник зобов'язаний надати дистриб'ютору коносамент або авіанакладну , проте зазначені до митного оформлення не надавалися.
У рішенні вказано, що у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар від зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності та що вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення від наявне посилання на наявне посилання на Faturа Y, яка до митного оформлення не надавалася. У калькуляції не зазначається вартість навантажувально - розвантажувальних робіт.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.
Так, щодо покликань відповідача на те, що в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі, суд зазначає.
Судом встановлено, що пунктом 4.2 Контракту № 13/22 визначено, що Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020»: СРТ, CFR.
При цьому, в інвойсі № IHR2023000000125 від 25.11.2023, наданому до суду та до митного оформлення разом із митною декларацією №23UA500500042875U3 від 02.12.2023, умови поставки зазначені - CPT ODESA.
Відповідно до умов Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс CPT (CARRIAGE PAID TO (... named place of destination, ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення)), термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них.
Термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.
Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.
Також, до митного оформлення відповідачу було надано калькуляція від 24.11.2023, в якій зазначено, що постачальником до ціни товару додано таку складову, як транспортування товару в сумі 0,65 доларів США за кг.
Вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення передбачено умовами контракту, вартість транспортування включається до ціни товару і витрати на транспортування товару, були понесені не покупцем, а продавцем.
Отже, відповідно до умов Контракту та правил тлумачення терміну СРТ обов'язок оплатити витрати на перевезення Товару до названого місця призначення покладається на постачальника товару, та при поставці товару такі витрати закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
Суд погоджується з позивачем, що у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно не зазначено окремо вартість перевезення, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою. Згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість його транспортування, позивачем жодних витрат на транспортування Товару понесено не було, а тому за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.
Щодо покликань відповідача на те, що згідно до п.8 Контракту виробник зобов'язаний надати дистриб'ютору коносамент або авіанакладну, проте зазначені до митного оформлення не надавалися, то в першу чергу суд зазначає, що у контракті №13/22 взагалі відсутній п.8.
Як вже встановлено судом, відповідачу до митного оформлення надавалася міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), в який зазначено, що пункт відправлення Товару - Мерсін, Туреччина, а місце доставки - м. Одеса, Україна. Перевезення здійснювалося одним вантажним автомобілем (фурою), номери якої вказані у відповідній графі вантажної накладної.
З урахуванням вказаного, суд погоджується з твердженням позивача про те, що перевезення здійснювалося одним транспортним засобом по маршруту Mersin, Turkey - Одеса, Україна, що говорить про те, що авіанакладна та коносамент не могли бути надані відповідачу з об'єктивних причин - Товар не перевозився за допомогою авіаційного або водного транспорту.
Щодо покликань відповідача на те, що у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар від зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності та що вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, то суд відхиляє вказані зауваження митного органу та погоджується з думкою позивача, що фіксуючи такий висновок у рішенні про коригування, відповідач фактично презюмує наявність обов'язку експертів здійснювати купівлю товарів, пропозиції щодо яких ним вивчалися на ринку, іншого способу перевірки достовірності цінових пропозицій аналогічного товару, окрім як реального придбання такого товару, не існує, та до обов'язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, та враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, відповідачем не зазначено об'єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості.
Щодо покликань відповідача на те, що в додатково наданій копії митної декларації країни відправлення від наявне посилання на наявне посилання на Faturа Y, яка до митного оформлення не надавалася, то суд зазначає.
Так, за твердженнями позивача, це не ще один рахунок-фактура, а той самий інвойс, який був наданий до митного оформлення відповідачу.
Протягом усього строку розгляду даної справи відповідачем жодним чином не спростовано вказані твердження позивача.
Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 4844,80 грн, в саме: у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3317 від 04.03.2024 (а.с.19) та у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3318 від 04.03.2024 (а.с.20).
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000812/2 від 02.12.2023.
Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/001500.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» суму сплаченого судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 40017905);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА