20 вересня 2024 рокуСправа № 495/6284/24
Номер провадження 3/495/2496/2024
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І. розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадяна України, уродженця с. Червоноармійське, Болградського району, Одеської області, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , тимчасово безробітного,
за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
02.07.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №294422 від 29 червня 2024 року з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 29.06.2024 о 18:00 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М-16 (48км. 600м.) на відстані 3900 м. від лінії державного кордону виявлено гр. ОСОБА_1 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пункті пропуску через державний кордон, здійснив спробу незаконного поза пунктом пропуску перетину державного кордону з України в Республіку Молдова, який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію між Україною та Республікою Молдова, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялався заздалегідь належним чином, шляхом направлення смс-повістки за вказаним у протоколі номером телефону, причини неявку суду не відомі.
09.07.2024 на адресу суду від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Клименка С.Ю., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1379116 від 04.07.2024 надійшли заперечення, в яких він просить провадження закрити, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
В обґрунтування доводів зазначив, що в протоколі про адміністративне правопорушення працівників прикордонної служби про незаконний перетин державного кодону ОСОБА_1 є помилковим, не відповідає дійсності виходячи з наступного:
- в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено: «було виявлено гр. ОСОБА_1 » вказане не відповідає дійсності, оскільки військовослужбовці не виявляли як зазначено в адміністративному протоколі, а фактично ОСОБА_1 було зупинено на пункті пропуску «Маяки» по автодорозі «Одесса Рені» задля перевірки особистих документів:
- в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено: «який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пунктах перетину державного кордону з України в Республіку Молдови, який демаркований у відповідності п/зн 0608 на території Б-Дністровського р-ну, Одеської обл.» дані доводи не відповідають наявним обставинам, оскільки ОСОБА_1 задля перевірки надав оригінали документів, а саме паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 це основний документ, що посвідчує особу та громадянство ОСОБА_1 всередині країни та військово облікові документи. Усі зазначені документи були пред'явлені у їхніх оригінальних версіях.;
- ОСОБА_1 прямував до свого батька, який проживає в Одеській області, Болградський район, на автобусі, де останній народився та проживав. У зв'язку з введенням на території України військового стану, та забороною проїзду через знищення мосту у смт. Затока, дістатись до Болградського району можливо лише при перетині транзитної ділянки «Рені-Одеса». У вищезгаданому випадку детальний аналіз фактів дозволяє зробити висновок, що інформація, закладена в адміністративному протоколі, не відповідає реальному ходу подій. гр. ОСОБА_1 представив обгрунтовані доводи та документально підтвердив наявність підстави для відстрочки та на право перетину державного кордону.
Додатково слід відзначити, що військовослужбовці, не виконували свої службові обов'язки на належному рівні, що потребує уваги та негайних заходів для поліпшення професійної підготовки та виконання службових обов'язків. Зазначені обставини мають важливе значення при розгляді цієї справи та визначенні відповідних коректив у роботі військовослужбовців на пунктах пропуску для забезпечення належної охорони здоров'я та прав громадян.
Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає ні одного вищевказаного підпункту які начебто порушив ОСОБА_1 . Немає відображення всіх істотних ознак складу правопорушення, що порушує принцип правової визначеності та унеможливлює належну оцінку доказів з точки зору доведеності сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
До протоколу про адміністративне правопорушення додаються оригінали або належним чином засвідчені копії (фотокопії) документів, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Проте, факт намагання незаконно перетнути державного кордону України гр. ОСОБА_1 29.06.2024 року о 18 год. 00 хв. ні чим не підтверджується, окрім як рапортами ОСОБА_2 .
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення ПДРУ № 294422 від 29.06.2024 року за частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 є не законним, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення у такому вигляді, через істотні недоліки, не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обгрунтовані сумніви щодо обставин вчиненого правопорушення, які відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачиться на користь особи.
На пункті пропуску ОСОБА_1 не надавав свої письмові пояснення щодо мети перетину державного кордону. Останній не мав на меті перетнути державний кордон України незаконно поза пунктом пропуску без проходження прикордонного контролю. Мета полягала виключно в законному пересуванні по території України, без будь-яких намірів порушити прикордонне законодавство.
Ці пояснення були підписані під примусом робітників прикордонного контролю. Під час зупинки ОСОБА_1 змусили вийти з автобуса та відвели до приміщення прикордонного контролю. Там отстаннього утримували протягом кількох годин, не дозволяючи зв'язатися з адвокатом або будь-ким іншим для отримання правової допомоги. Протягом цього часу прикордонники застосовували до ОСОБА_1 психологічний тиск, зокрема, висловлювали погрози щодо можливих наслідків, якщо останній не підпише запропонований ними документ. Вони заявляли, що у разі відмови ОСОБА_1 може буги затриманий на тривалий термін, а також намагалися залякати його можливим фізичним насильством. Під цим тиском ОСОБА_1 змушений був підписати документ, що всупереч його волі визнавав провину.
Військовослужбовці зробили незаконний висновок щодо інкримінування ОСОБА_1 порушення норми ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки не врахували наданих ним письмових пояснень та повного переліку документів, які підтверджують його право на перетин державного кордону.
Водночас, в матеріалах справи є лише сумніви щодо наявності вини в діях ОСОБА_1 відтак згідно статті 62 Конституції України суд першої інстанції такі сумніви повинен трактувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи захисника викладені у письмових запереченнях, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.
Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.
Згідно статті 9 Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Статтею 12 вищевказаного закону визначається, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами направо в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Пропуск осіб, які незаконно перетинають державний кордон України з наміром бути визнаними біженцями чи особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, і у яких відсутні документи, що посвідчують особу, або якщо такі документи є фальшивими, здійснюється без таких документів.
Так з фабули протоколу про адміністративного правопорушення вбачається, що 29.06.2024 о 18:00 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М-16 (48км. 600м.) на відстані 3900м. від лінії державного кордону виявлено гр. ОСОБА_1 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пункті пропуску через державний кордон, здійснив спробу незаконного поза пунктом пропуску перетину державного кордону з України в Республіку Молдова, який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію між Україною та Республікою Молдова, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Захисник у своїх запереченнях посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим джерелом, у якому фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, не містить викладення об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого правопорушення, а тому не можу бути належним та допустимим доказом наявності у діях адміністративного правопорушення.
Положеннями статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на це, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення положеннями статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення покладено обов'язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.
Вимогами частини 1 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Диспозиція частини 1 статті 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП становлять такі альтернативні дії: 1) перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади; або 2) спроба такого перетинання.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.
Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується незаконний перетин державного кордону поза пунктом пропуску, перетину державного кордону з України в Республіку Молдова, не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Статтею 3 даного Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила).
Відповідно до п.2 вказаних Правил, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним із таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, в тому числі паспорт громадянина України.
Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України.
Згідно ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього закону, а саме: паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО України, відповідно до ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан. Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено загальну мобілізацію, який було затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX. Відповідно до положень Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Правил перетинання державного кордону України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57 (зі змінами та доповненнями), у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану обмежено виїзд з України окремою категорією громадян. Зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, за винятком осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. З 24.02.2022 року встановлено додаткові обмеження перетинання державного кордону України для окремих категорій осіб.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушення доведена, в його діях суд вбачає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Тапк, вина правопорушника підтверджується матеріалами справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №294422 від 29 червня 2024 року;
- рапортом про виявлення порушення складеного помічником старшого зміни прикордонних нарядів - старший прикордонного наряду «Контрольний пост» ст. лейтенант ОСОБА_3 від 29.06.2024;
- копією паспорта та - поясненнями особи, яка притягається до адміністративої відповідальності ОСОБА_1 від 29.06.2024, з яких вбачається, що останній мав на меті перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску без проходження прикорддонного контролюід 29.06.2024;
-схемою місця виявлення порушника державного кордону України 29.06.2024 на ділянці автодороги Одеса-Рені М-15 (48км. 600 м.);
- розпискою ОСОБА_1 про визнання вини.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 стороною захисту не надано.
Щодо твердження сторони захисту, що пояснення наявні в матеріалах справи були підписані під примусом робітників прикордонного контролю, під час зупинки ОСОБА_1 змусили вийти з автобуса та відвели до приміщення прикордонного контролю та утримували протягом кількох годин, не дозволяючи зв'язатися з адвокатом або з будь-ким іншим для отримання правової допомоги.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не встановлено будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а також підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.
Крім того, сторона захисту не надала доказів того, що відносно ОСОБА_1 був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонників, що призвело до підписання процесуальних документів.
Також твердження того, що насправді ОСОБА_1 насправді прямував прямував до свого батька, який проживає в Одеській області, Болградський район, то у матеріалах справі відсутні будь які докази на підтвердження такого.
Відповідно до санкції ч.1 ст. 204-1 КУпАП перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
У відповідності до статті 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи викладене вище, характер вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, суд приходить до висновку про необхідність застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 204-1КУпАП без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, оскільки такі відсутні, що відповідає меті його виправлення, є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Тобто, ОСОБА_1 необхідно притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.
Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп., які підлягають стягненню на користь держави.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 27, 33-35, 204-1, 221, 283, 284 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн (три тисячі чотириста грн).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Згідно із ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідно із ст. 308КУпАП - у разі не сплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.
Суддя Ірина БРАТКІВ