30.09.2024 Справа №607/19922/24 Провадження №1-кп/607/1946/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12024216060000132, дані про яке 03.09.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тернопіль, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , розлученої, непрацюючої, яка має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
02.09.2024 близько 19 год. 00 хв. у ОСОБА_4 , яка перебувала поблизу будинку АДРЕСА_3 , виник умисел, спрямований на незаконне проникнення на територію домоволодіння, без згоди власника ОСОБА_5 на такі дії. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , 02.09.2024 близько 19 год. 00 хв., в порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує право на недоторканність житла чи іншого володіння особи, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, діючи умисно, свідомо порушуючи право ОСОБА_5 на недоторканість володіння особи, без відома останньої, незаконно проникла на територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де перебувала упродовж нетривалого періоду часу та в подальшому була виявлена власником даної земельної ділянки.
За таких обставин, ОСОБА_4 своїми діями, які виразились у незаконному проникненні до іншого володіння особи, вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин, визнала повністю та щиро розкаялася у вчиненому. Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України, на підставі ст. 45 КК України.
Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям та підтвердив, що обвинувачена ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення та щиро розкаялася у вчиненому.
Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду даного кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, а тому враховуючи думку учасників кримінального провадження та положення ст. 325 КПК України, судом визнано за можливе провести розгляд даного кримінального провадження у відсутності потерпілої ОСОБА_5 , що не перешкоджає з'ясуванню всіх обставин під час судового розгляду за її відсутності.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
За змістом ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Так, згідно з положеннями ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к, розкаяння не повинно носити формальний характер. Окрім визнання особою факту вчинення злочину, каяття передбачає, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 2, 3 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час судового розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України.
Санкцією ч. 1 ст. 162 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України класифікується як кримінальний проступок.
В судовому засіданні встановлено, що діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_4 дійсно мало місце, містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України і ОСОБА_4 винна в його вчиненні.
При цьому обвинуваченій ОСОБА_4 роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачена ОСОБА_4 зрозуміла наслідки закриття щодо неї кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, отже є особою, до якої можуть бути застосовані положення ст. 45 КК України.
З огляду на викладене та враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_4 вперше вчинила кримінальний проступок, який не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, а також беручи до уваги те, що шкода даним кримінальним правопорушенням не завдана, суд доходить переконання, що наявні всі обов'язкові підстави, передбачені ст. 45 КК України для звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв'язку з дійовим каяттям.
Також суд враховує дані про особу ОСОБА_4 , яка має на утриманні одну малолітню дитину, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
На підставі наведеного, клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про звільнення її від кримінальної відповідальності є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, тому суд вважає за можливе звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України на підставі ст. 45 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження відносно неї - закрити.
Судом також встановлено, що у даному кримінальному провадженні цивільний позов не пред'являвся, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, процесуальних витрат у тому числі на залучення експерта немає.
Керуючись ст. ст. 284-286, 372, 376 КПК України, ст. ст. 44, 45 КК України, суд
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.
ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, на підставі ст. 45 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям.
Кримінальне провадження №12024216060000132, дані про яке 03.09.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя ОСОБА_1