Київський районний суд м. Полтави
Справа № 644/9310/21
Провадження № 2/552/254/24
іменем україни
27.09.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Резніченко О.С.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 644/9310/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлення факту не проживання разом із спадкодавцем, -
Позивач ОСОБА_2 05.10.2021 звернувся в Орджонікідзевський районний суд м. Харкова з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлення факту не проживання разом із спадкодавцем.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є рідним онуком ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та станом на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
На день смерті ОСОБА_4 разом з нею проживали та були зареєстровані доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Вважає, що після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_6 , будучи особою, яка мала право на обов'язкову частку у спадщині, успадкувала 1/6 частину будинку з частиною надвірних споруд в АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_2 вказував, що є сином ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день її смерті постійно проживав з нею та прийняв спадщину.
Також позивач зазначав, що звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлої тітки ОСОБА_7 , але нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.
Вказував, що про смерть тітки стало відомо наприкінці 2020 року, причини пропуску звернення до нотаріальної контори вважає поважними.
Також позовна заява обґрунтована тим, що після померлої ОСОБА_4 в спірному домоволодінні постійно проживала ОСОБА_6 , більше десяти років користувалася домоволодінням, набула на нерухоме майно право власності за набувальною давністю.
Відповідач ОСОБА_3 , яка є сестрою позивача, на день смерті матері ОСОБА_6 , не проживала за адресою: АДРЕСА_2 , тому є такою, що спадщину після смерті матері не прийняла.
В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_2 просив визнати за ним, ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 на 1/6 та 1/6 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 . Просив визначити йому додатковий строк для подання зави про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 та визнати за ним, ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7 на 4/6 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 . Просив також встановити факт не проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 та визнати ОСОБА_3 такою, що не прийняла спадщину.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.12.2021 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Орджонікідзевського районного суду м. Харкова на Київський районний суд м. Полтави.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12.05.2023 справа прийнята до провадження суду, призначено підготовче судове засідання.
Відповідачі відзив на позовну заяву не подавали.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01.12.2023 закрито підготовче провадження в справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.
Відповідачі в судове засідання неодноразово не з'явилися.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_6 .
Також судом встановлено, що інформація про реєстрацію прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.
За інформацією Комунального підприємства «Харківське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради» житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності зареєстрований за ОСОБА_4 з розміром частки 4/6, за ОСОБА_8 з розміром частки 1/6 та за ОСОБА_9 з розміром частки 1/6.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис від 07.04.2008 № 5370.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис від 26.03.2019 № 471.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запит від 24.03.2016 № 238.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст.ст. 1222, 1223, 1261, 1262 ЦК України спадкоємці визначаються за законом і за заповітом, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом в першу чергу мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Судом встановлено, що до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 Четвертою Харківською міською нотаріальною конторою 28.05.2008 відкрита спадкова справа № 722/2008, з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_7 як спадкоємець за заповітом, інші заяви про прийняття чи про відмову від спадщини у встановлений законом строк не надходили.
За життя ОСОБА_4 на праві власності належала частка в розмірі 4/6 в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцем її майна за заповітом є ОСОБА_7 , яка у встановленому законом порядку прийнята спадщину, хоча і не отримала свідоцтво про право на спадщину.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 за життя набула право на відповідну частку в праві власності на спірний житловий будинок.
Твердження позивача про те, що ОСОБА_6 , будучи спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 за законом мала право на обов'язкову частку в спадщині після її смерті та фактично прийняла спадщину є безпідставними та не підтвердженні дослідженими в справі доказами.
Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що на день смерті, станом на 21.03.2019 ОСОБА_6 мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , будь-які підстави вважати, що ОСОБА_6 постійно проживала з ОСОБА_4 станом на час відкриття спадщини та прийняла спадщину після ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України, матеріали справи не містять.
Також встановлено, що за життя ОСОБА_6 не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності в порядку спадкування після матері ОСОБА_6 на 1/6 частину будинку, що успадкована ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_4 є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Твердження позивача про те, що після смерті ОСОБА_4 в спірному домоволодінні фактично проживала ОСОБА_6 та у зв'язку з цим на підставі ст. 344 ЦК набула на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 не ґрунтуються на нормах закону.
До майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 Четвертою харківською державною нотаріальною конторою 08.12.2020 відкрита спадкова справа № 1263/2020 за заявою ОСОБА_2 , інші заяви про прийняття чи про відмову від спадщини не надходили. Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 08.12.2020 відмовлено позивачу ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину з підставі пропуску встановленого строку для подання заяви про прийняття спадщини, відсутністю документів, що підтверджують родинні стосунки та відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Подана до суду позовна заява та досліджені судом у справі докази не містять жодних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску позивачем ОСОБА_2 строків для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_7 .
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 та про визнання за ним права власності на 4/6 частини спірного житлового будинку в порядку спадкування після її смерті є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.
До майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою 20.09.2019 відкрита спадкова справа № 749/2019 за заявою сина померлої ОСОБА_2 , як спадкоємця за законом.
Також судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею була зареєстрована ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину.
В цій частині позовних вимог обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів не відповідає спірним правовідносинам, що виникли між сторонами.
Зокрема, відповідно положень ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно до ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Спосіб захисту, який обрав позивач щодо встановлення факту непроживання особи за місцем відкриття спадщини не передбачений вимогами ст.16 ЦК України та Книгою шостою ЦК України «Спадкове право».
Вимога про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем не є належним способом судового захисту позивача у розумінні статті 16 ЦК України (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі справа № 592/7860/17, провадження № 61-43757св18).
Верховний Суд зазначає, що вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога.
Суд приходить до висновку про відмову позивачу ОСОБА_2 в задоволенні позовної вимоги про встановлення факту не проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини.
Судом встановлено, що постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 08.12.2021 відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідженими в справі доказами встановлено, що померлій ОСОБА_6 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 4-ою ХДНК 21.04.1973, р. № 1-1584, належана 1/6 частка в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Після смерті ОСОБА_6 до складу спадщини увійшла 1/6 частка в праві власності на спірне домоволодіння, спадкоємців є двоє, їх частки є рівними.
Тому суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 спадкує 1/2 частину від спадкового майна, що складає 1/6 частку в праві власності на будинок, тобто - 1/12 частку (1/6 /2=1/12).
Встановивши дані обставини, враховуючи, що позивач ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем майна померлої ОСОБА_6 , у встановленому законом порядку прийняв спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину за законом шляхом звернення до нотаріальної контори позбавлений можливості, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захистові.
Обираючи спосіб захисту порушеного права суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/12 частку житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за ним права власності на нерухоме майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/12 частку житлового будинку в АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
-позивач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
-відповідач Харківська міська рада, місцезнаходження 61003, м. Харків, пл. Конституції ,7, код ЄДРПОУ 04059243;
-відповідач ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 01.10.2024.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко