Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1144/24
Провадження № 2/376/688/2024
"30" вересня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.,
за участю секретаря Мандзюк М.С.
розглянувши в залі суду м. Сквири у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання, -
Позивач звернулася до Сквирського районного суду Київської області з вказаною позовною заявою. В обґрунтуванні позову зазначила, що є рідною донькою відповідача ОСОБА_2 .. На теперішній час навчається на першому курсі в Білоцерківському національному аграрному університеті на денному відділенні біолого-технологічного факультету за контрактом, термін навчання до 30.06.2027 р. Продовжуючи отримувати вищу освіту на денній формі навчання, позивач позбавлена можливості працювати та їй необхідна матеріальна допомога саме в зв'язку з навчанням. На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача на її користь, як таку, що продовжує навчання аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно.
Ухвалою суду від 24.06.2024 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17.07 2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому він просив залишити позовну заяву без розгляду оскільки позивач не додала належних доказів на підтвердження добровільної відмови від сплати аліментів на навчання. Окрім того зазначив, що на даний час на утриманні його доверителя перебувають ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (від попереднього шлюбу теперішньої дружини) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від шлюбу з ОСОБА_5 , також на його утриманні перебуває мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Зазначає, що на даний час ОСОБА_2 перебуває у лавах ЗСУ і має нестабільні грошові виплати, окрім того з початком війни його становище суттєво погіршилося тому виплачувати аліменти у розмірі заявленому позивачем не має можливості. Вважає, що він має сплачувати аліменти у розмірі 1/8 частки доходів. ОСОБА_2 вказує, що позивачем не долучені належні докази на підтвердження факту навчання. На підставі викладеного просив залишити позовну заяву без розгляду.
31.07.2024 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вона зазначила, що відповідно до Сімейного кодексу той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов?язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Вказує, що утримання ним дітей від попереднього шлюбу своєї дружини не позбавляє його обов?язку утримувати власну доньку. Зазначає, що відповідач не надає доказів на підтвердження факту утримання ним матері та нестабільної виплати заробітної плати. Просить ставитись до обставин та доводів відповідача, викладених ним у відзиві, критично та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з?явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Позивач у судових засіданнях просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав викладених нею у позові, окрім того просила приєднати до матеріалів справи додаткові докази, а саме: квитанції про оплату навчання та договір про надання платної освітньої послуги від 10.08.2023 року.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином, не з'явився, клопотання про розгляд справи у його відсутність до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог у частині стягнення аліментів у частці. Вказував, що на утриманні у відповідача перебуває його матір та він має ще одну доньку, яка також потребує його утримання. Зазначав, що відповідач до повноліття доньки добровільно сплачував аліменти на її утримання. На даний час мобілізований та служить у лавах ЗСУ, має нестабільний дохід. Окрім того вказує, що відповідач не відмовляється від утримання доньки, проте не має можливості сплачувати аліменти у розмірі заявленому позивачем.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є батьками повнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9)
Відповідно до виконавчого листа № 2-116/2011 від 04.03.2011 року з відповідача стягувались аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.02.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
10.08.2023 року укладено договір про надання платної освітньої послуги між замовником ОСОБА_8 для здобувача вищої освіти ОСОБА_1 та Білоцерківським національним аграрним університетом про навчання, згідно з яким вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 80 000 грн 00 коп., по 20 000 грн. 00 коп. за кожний рік.
З довідки Білоцерківського національного аграрного університету від 12.04.2024 р. № 1818 вбачається, що ОСОБА_1 є студентом денної форми контрактної форми здобуття освіти біолого-технологічного факультету Білоцерківського НАУ з 28.08.2023 по 30.06.2027 р. (а.с. 11).
Відповідно до квитанцій від 23.08.2023 року, 19.02.2024 року та 27.08.2024 року ОСОБА_8 здійснювала оплату за навчання ОСОБА_1 у розмірі 10 000 грн. за семестр.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються Главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).
Статтею 199 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до положень статті 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, в тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 Сімейного кодексу України).
Пунктом 20 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» надано наступні роз'яснення: обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч. 3 ст. 199 СК України).
Отже за змістом вищенаведених положень закону обов'язковими умовами стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є потреба повнолітньої дитини у матеріальній допомозі і спроможність батьків надавати утримання з урахуванням їх матеріального, сімейного становища, стану здоров'я тощо.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
В постанові Верховного Суду від 13.05.2021 р. у справі № 308/4214/18 зазначено, що сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Крім цього, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі №635/1139/17).
Відповідно до довідки від 31.05.2024 року № 1/14/7-1087 виданої начальником відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_9 сержант ОСОБА_2 призваний за призовом під час загальної мобілізації на підставі указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та перебуває на військової службі у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 з 24.04.2024 по теперішній час (а.с. 31).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, відповідач, є працездатною особою, перебуває у лавах ЗСУ, а відтак суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітню доньку.
Обов'язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов'язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Одночасно з цим, як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи відповідач перебуває в офіційному шлюбі, та має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 30).
У той же час суд критично ставиться до доводів відповідача та його представника про перебування на його утриманні матері, оскільки матеріали справи не місять належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту, окрім того долучена копія паспорту ОСОБА_6 з якої вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що і відповідач, не може бути підтвердженням того, що вона перебуває на його утриманні.
Враховуючи наведене, виходячи з рівності обов'язку батьків утримувати дитину, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, з урахуванням матеріального становища сторін, зокрема суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, потребу в матеріальній допомозі повнолітньої доньки, що продовжує навчання, суд вважає за необхідним, позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_1 , яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частки від всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до закінчення навчання, тобто з 17 квітня 2024 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років.
Вказане буде належним захистом прав повнолітньої та не ставить платника аліментів у скрутне для нього становище.
Посилання представника відповідача на можливість визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, суд до уваги не приймає, оскільки сторонами не надано відомостей про розмір одержаних відповідачем доходів.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Пунктом 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення аліментів в усіх судових інстанціях.
Таким чином, в силу вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст. 182, 191, 199, 200, СК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини заробітку (доходу) на період навчання, починаючи з 17.04.2023 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Г.Батовріна