Справа № 357/11164/24
3/357/5133/24
24.09.2024 м. Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали, які надійшли з Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 15.07.1996 МВ № 1 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 097418, 27.07.2024 об 11:30 год по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно своєї доньки ОСОБА_2 , а саме:словесно ображала та хапала за руки, чим посягнула на життя та здоров'я постраждалої особи. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адмінправопорушення не визнала та пояснила наступне. Вона проживає із дочкою ОСОБА_2 в одній квартирі, яка судом розділена між ними, у неї 1/3, а в дочки 2/3 частини. Вона вирішила подарувати свою частину синові і через це у них виникають конфлікти із дочкою. Вона заробила цю квартиру, працюючи на будівництві 15 років. Заробляла на квартиру для обох своїх дітей, але дочка не та, кому б вона хотіла її подарувати. 27.07.2024 близько 11:00 год вона вийшла на кухню поїсти. В цей час там вже була дочка і почала її зачіпати щодо розподілу і продажу квартири. У ванній кімнаті стояла її старенька пральна машинка. Дочка пішла у ванну кімнату і схватила машинку, почала її виносити у коридор, вона хотіла їй перешкодити, тому штовхнула, дочка почала її відштовхувати рукою, тому вона трішки її прикусила, але в неї немає зубів, вони вставні, тому вийшов не укус, а лише прижала. Дочка викинула машинку в коридор, швирнула так, що вона і на даний час не працює, а також повикидала її речі. Дочка має другу групу інвалідності, тому говорить, що буде робити, все, що хоче. Взагалі дочка її завжди ображає, тягає за коси, коли вип'є ображає нецензурною лайкою. Всі сварки за три метри, які їй приписали для зручності оплати за отоплення, хоча туалет, ванна, кухня, коридор це місця загального користування.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що у неї її мамою стався скандал, під час якого її мати кусала, щіпала, обрала, погрожувала, що перепише свою частину квартири на брата. З листопада 2023 року після розлучення з чоловіком вона з дітьми переїхали жити до матері. Старший син на війні, і за його відсутності мати подала на суд щодо розподілу квартири. Суд виніс рішення, що нею 2/3 частини квартири, а у матері 1/3. В них двокімнатна квартира. Вона з дітьми проживає у великій кімнаті з балконом, на який не пускає матір, адже вона самостійно оплачує свої 2/3 частини квартири, у них розділені рахунки. 27.07.2024 вона була на кухні, коли прийшла мати, поїхала і за собою помила посуд, почала капати на її пральну машинку. Потім почалася знову сварка, тому що мати сказати, що коли перепише свою частину на брата, то приїде сюди і тоді їй буде не солодко жити. Через це вона почала говорити, якщо все розділено, то і ванна кімната має бути розділена і речі мають бути в ній не лише матері, а й її. Пральну машинку вона не викидала, а винесла на пів метри в коридор від ванної кімнати.
Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, а саме: письмову заяву ОСОБА_2 від 27.07.2024; письмові пояснення ОСОБА_2 від 27.07.2024; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 від 24.09.2024, додані до протоколу про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП з огляду на наступне.
Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: відомості про особу, яка притягається до відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за чинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого повторно протягом року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння психологічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному та фізичному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень потерпілої ОСОБА_2 , відповідно до яких у них з її матір'ю ОСОБА_1 виникають конфлікти через користування квартирою, яка між ними розділена рішенням суду.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стосовно своєї доньки ОСОБА_2 , матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Таким чином, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та встановлених обставин справи має місце звичайна сімейна сварка, яка за своєю суттю не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за яке особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки самі по собі наявні у матеріалах справи письмові заява та письмові пояснення, надані в судовому засіданні пояснення потерпілої будь - яких інших належних і допустимих доказів, зокрема відеозапису самої події, не дають судді підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак вчинення психологічного та фізичного насильства в сім'ї.
При цьому, конфліктна ситуація між учасниками конфлікту за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди психологічному та фізичному здоров'ю не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов 'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Звідси, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме його об'єктивна сторона.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Тетяна КЛЕПА