Справа № 279/1427/24
Провадження 2/279/1644/24
30 вересня 2024 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді Коваленко В.П.,
секретаря Зубкової І.М. ,
розглянувши в м.Коростень цивільну справу №279/1427/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів ,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду через свого представника ОСОБА_3 із даним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 20000 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , починаючи стягнення з дня подачі позову 29.02.2024, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 11 липня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
15 липня 2024 року позивач через свого представника подала заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.1а.с.116) , в якому просила стягувати з відповідача щомісячно по 40000 гривень на кожну дитину , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
23 липня 2024 року (а.с.154т.1) представником відповідача адвокатом Халімончук Р.М. надано суду відзив на вказану позовну заяву, в якій він просить стягувати щомісячно аліменти в твердій грошовій сумі по 4000 гривень на кожну дитину, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів про можливість відповідача сплачувати аліменти саме в сумі 40 тисяч гривень щомісячно на кожну дитину.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 січня 2015 року , який було розірвано рішенням Коростенського міськрайонного суду від 04 грудня 2020 року (справа №279/3818)20 .
Сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі в даний час проживають з матір"ю та перебувають на її утриманні.
Згідно з частиною 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини,разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже у змагальному процесі саме на позивача лягає тягар доведення обґрунтованості його вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості його заперечень.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалась на те, що діти проживають з нею, а відповідач у свою чергу, проживає окремо та самоусунувся від виховання і утримання дітей.
Аргументів щодо визначеного розміру аліментів в сумі по 40000 гривень позивач в позовній заяві повністю не наводить. Доказів на підтвердження власних доходів позивачем суду не надано.
Судом встановлено, що з березня 2018 року відповідач ОСОБА_2 працював у Сполучених Штатах Америки , через деякий час туди переїхала вся сім"я . 12 липня 2020 року відповідач повернувся в Україну, а позивачка разом з малолітніми дітьми залишилася проживати в США.
Відповідач 18 червня 2010 року був зареєстрований як ФОП, діяльність припинена 30.06.2016 року. 14 липня 2020 року повторно зареєструвався як ФОП , основний вид діяльності - консультування з питань інформатизації, додаткові : надання комбінованих офісних адміністративних послуг; консультування з питань комерційної діяльності й керування; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і повязана з ними діяльність; інша діяльність у сфері інформативних технологій і комп"ютерних систем; комп"ютерне програмування.
Однак, у відповідача відсутні доходи за основним видом діяльності як ФОП, що підтверджується відомостями з Державного реєстру (т.1а.с.171).
Судом встановлено, що на даний час відповідач проживає в Республіка Польща, як іноземець у зв"язку з вторгненням росії на територію України , де має дві квартири : АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ( 33,5 кв.м.) та АДРЕСА_3 ( 31,5 кв.м.) .В одній із квартир відповідач проживає особисто, а інша перебуває в суборенді , що підтверджується відповідним договором.
Перед виїздом в Україну відповідач надав позивачці кошти в сумі 12000 доларів США, що стверджується відповідними доказами (т.1а.с. 178).
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає 3028,00 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2563,00 грн; дітей віком від 6 до 18 років 3196,00 грн.
Суд звертає увагу , що участь батьків в утриманні своїх дітей повинна бути рівнозначною, позивач є працездатною жінкою, відомостей про розмір її доходів матеріали справи не містять.
З огляду на зазначені обставини, та з урахуванням вимог ст. 182 СК України, принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей суд приходить до висновку ,що будуть достатніми для гармонійного фізичного і духовного розвитку дітей аліменти в розмірі по 6000,00 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.
Визначений розмір аліментів на переконання суду дозволить зберегти баланс між потребами дитини та потребами відповідача.
Такий розмір аліментів відповідатиме інтересам та потребам дітей, буде необхідним для вирішення побутових та соціальних потреб, які виникатимуть в процесі їх розвитку.
У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Позивач просила стягувати аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій сумі.
У відповідності до роз'яснень, наданих у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у частині першій статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, системний аналіз норм статей 181 - 184 СК України з врахуванням роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», дає підстави дійти висновку про те, що право на стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини має той з батьків, з ким проживає дитина, і право вибору способу виконання обов'язку щодо утримування дитини належить виключно останньому.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року №037-VIII було внесено ряд змін до Сімейного кодексу України, зокрема, надано право позивачу у справах про стягнення аліментів самостійно обирати спосіб їх стягнення у частці від доходу відповідача або у твердій грошовій сумі, а також змінювати спосіб стягнення аліментів, визначений попереднім рішенням суду, за окремим позовом, незалежного від наявності у платника аліментів офіційного працевлаштування та отримання регулярного чи мінливого заробітку (доходу).
Отже, діючим законодавством чітко визначено, що право вибору способу стягнення аліментів, у твердій сумі або в частині від заробітку (доходу) закріплено виключно за одержувачем аліментів, при цьому законом не встановлено підстав, за яких це право одержувача може бути обмежено.
Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 77,78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265,268 ЦПК України, ст.ст.183,182 СК України , суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_4 , РНКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 6000 (шість) тисяч гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , починаючи з 01 березня 2024 року до досягнення повноліття .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 гривень 60 копійок (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.П. Коваленко