01 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/19574/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився
відповідача - Верещагіна А.О. (адвокат)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 1 482 946 грн 95 коп.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПАТ "СК "Провідна", позивач) у грудні 2023 звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго", відповідач) та просило суд стягнути з відповідача 1 482 946,95 грн безпідставно набутих грошових коштів.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором про закупівлю послуг добровільного медичного страхування від 23.01.2023 №03/0587745/9067/23/01-000053-23 позивач надав відповідачу видану Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", третя особа) банківську гарантію G0123/7810 на суму 1 485 946,95 грн. Після припинення дії договору страхування позивач просив відповідача повернути оригінал гарантії, однак відповідач звернувся до третьої особи з вимогою про сплату коштів за банківською гарантією, з посиланням на порушення позивачем умов договору страхування. Третя особа здійснила списання грошових коштів з рахунку позивача на користь відповідача, хоча позивачем умови договору страхування не порушувались, отже, на переконання позивача, відповідач набув спірні грошові кошти без належної правової підстави.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 (суддя Плотницька Н. Б.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 (колегія суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О., Агрикова О.В.) позов задоволено повністю.
2.2. Стягнуто з ПАТ "НЕК "Укренерго" на користь ПАТ "СК "Провідна" 1 485 946 (один мільйон чотириста вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн 95 коп безпідставно набутих коштів та 17 831(сімнадцять тисяч вісімсот тридцять одна тисяча) грн 36 коп витрат по сплаті судового збору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ПАТ "НЕК "Укренерго", з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга (з врахуванням заяви про усунення недоліків) подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування положень статті 1212, 1213 ЦК України та належного способу захисту порушеного права потерпілої особи у випадку набуття майна від банку гаранта, а не принципала.
4.3. Аргументами скаржника також є, зокрема, таке:
1) не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано належної оцінки неодноразовим порушенням позивачем умов договору;
2) визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені, і зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, зокрема:
про те, що "позивачем надані належні послуги, відповідно до визначених вимог, а відповідачем прийняті без зауважень та претензій"
про відсутність права відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією G0123/7810;
3) порушено норми процесуального права (частину першу статті 2, статтю 50, частину другу статті 80, статтю 86, частину другу, п'яту, восьму статті 91, статтю 236, 238 ГПК України), не забезпечено всебічне, повне, об'єктивне та безпосереднє дослідження наявних у справі доказів;
4) неправильно застосовано норми матеріального права (застосовано статтю 1212 ЦК України, що не підлягала застосуванню).
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "НЕК "Укренерго" та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.
6. Заяви/клопотання
6.1. До Верховного Суду від ПАТ "СК "Провідна" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, у зв'язку із тим, що представник позивача Дмітрієв Руслан Ігорович безперервно (цілодобово) в період з 26.09.2024 по 01.10.2024 включно буде виконувати завдання у складі мобільно-вогневої групи.
6.2. У судовому засіданні 01.10.2024 Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, з огляду на те, що: участь у судовому засіданні представників сторін не визнавалася Судом обов'язковою; Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні; Суд також врахував, що учасником справи є юридична особа, яка не була позбавлена права на забезпечення представництва як самопредставництва, так і кількості адвокатів або представників для забезпечення участі у судовому засіданні зі справи. При цьому, Суд також враховує межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України.
7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7.1. АТ КБ "Приватбанк" (банк-гарант за гарантією, третя особа у справі) видана гарантія виконання зобов'язань № G0123/7810 на суму 1 485 946 грн 95 коп., відповідно до умов якого АТ КБ "Приватбанк" безумовно, тобто за першою вимогою ПАТ "НЕК "Укренерго" (бенефіціар за гарантією, відповідач у справі) без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару протягом 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму 1 485 946, 95 грн у випадку порушення ПАТ "СК "Провідна" (принципал за гарантією) зобов'язань за договором про закупівлю послуг добровільного медичного страхування, укладеним згідно з тендерної документації по процедурі відкриті торги на закупівлю послуг за предметом закупівлі: 66510000-8 Страхові послуги Добровільне медичне страхування працівників НЕК "Укренерго" з додатками.
7.2. Гарантія набирає чинності з моменту її видачі і залишається дійсною до 02.03.2024 та будь-яка вимога стосовно неї повинна бути одержана гарантом у цей період. У разі припинення дії гарантії вона втрачає силу незалежно від того, буде вона повернена гарантові чи ні. У разі повернення бенефіціаром оригіналу гарантії до гаранта, дана гарантія буде анульована.
7.3. Між ПАТ "СК "Провідна" (страховик за договором) та ПАТ "НЕК "Укренерго" (страхувальник за договором) 23.01.2023 укладено договір про закупівлю послуг добровільного медичного страхування № 03/0587745/9067/23/01-000053-23, відповідно до умов якого страховик зобов'язується надати страхувальнику послуги добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) фізичних осіб, працівників страхувальника та членів їх сімей, згідно з Програми страхування (додаток № 1 і додаток № 1.1 до договору) (далі - страхові послуги), а страхувальник зобов'язується сплачувати платежі на умовах та в строки, визначені цим договором страхування, прийняти надані страхові послуги та виконувати інші умови цього договору страхування.
7.4. В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди, якими внесені відповідні зміни та доповнення до договору.
7.5. Відповідно до пункту 4.1 договору страхування загальна вартість послуг за цим договором відповідає загальному страховому платежу та становить 29 718 939 грн 00 коп. без ПДВ, відповідно до пп.196.1.3 ПКУ, і включає в себе всі витрати страховика, пов'язані з наданням послуг за цим договором.
Відповідно до пункту 5.3 договору надані послуги за цим договором приймаються на підставі акта про приймання-передавання наданих послуг, підписаного уповноваженими особами обох сторін.
7.6. На виконання зобов'язань за договором про закупівлю послуг добровільного медичного страхування від 23.01.2023 № 03/0587745/9067/23/01-000053-23, позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг від 23 лютого 2023 № 1 на суму 1 938 542 грн 27 коп., від 23 березня 2023 роу № 2 на суму 1 937 771 грн 18 коп., від 23 квітня 2023 № 3 на суму 1 939 441 грн 18 коп., від 23 травня 2023 № 4 на суму 1 931 603 грн 18 коп., від 23 червня 2023 № 5 на суму 1 913 356 грн 18 коп., від 23 липня 2023 № 6 на суму 1 903 076 грн 18 коп. та від 31 липня 2023 № 7 на суму 500 028 грн 91 коп.
7.7. Згідно з пунктом 21.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє в частині надання послуг протягом року з дати підписання договору, але не пізніше 31.01.2024 (в залежності від того, яка дата наступить раніше).
7.8. Відповідно до додаткової угоди від 31.07.2023 № 5 до договору про закупівлю послуг добровільного медичного страхування від 23.01.2023 № 03/0587745/9067/23/01-000053-23 сторони домовились за взаємною згодою сторін достроково припинити дію договору страхування з 00 год. 00 хв. 01.08.2023 ("дата припинення"). З дати припинення дія договору страхування (включно з усіма додатковими договорами, угодами до договору страхування) припиняється та вони втрачають чинність.
7.9. Пунктом 2 додаткової угоди № 5 до договору сторони погодили, що "з дати припинення, зобов'язання сторін, що виникли з договору страхування, припиняються і сторони не матимуть одна щодо одної взаємних прав та зобов'язань, що виникли із договору страхування, окрім обов'язку страховика не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, застрахованих осіб (крім випадків, встановлених законом), не передавати (не поширювати) та іншим чином не розголошувати медичну таємницю та інші персональні дані, а також конфіденційну інформацію".
7.10. У зв'язку з припиненням дії договору страхування, 23.08.2023 позивач звернувся до відповідача із листом про повернення оригіналу гарантії G0123/7810, який отриманий відповідачем 30.08.2023, що підтверджується трекінгом поштових відправлень № 0600041898248 з сайту АТ "Укрпошта".
7.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач 31.08.2023 звернувся до третьої особи із вимогою про сплату грошових коштів за банківською гарантією № G0123/7810 у зв'язку з порушенням принципалом умов договору про закупівлю послуг добровільного медичного страхування від 23.01.2023 № 03/0587745/9067/23/01-000053-23.
7.12. АТ КБ "Приватбанк", у зв'язку з прийняттям позитивного рішення щодо задоволення вимоги платежу по гарантії G0123/7810, 08.09.2023 здійснило списання з рахунку позивача суми гарантії у розмірі 1 485 946 грн 95 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 08.09.2023 № 111954914.
7.13. Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг добровільного медичного страхування від 23.01.2023 № 03/0587745/9067/23/01-000053-23 безпідставно отримано задоволення банківської гарантії на суму 1 485 946 грн 95 коп., у зв'язку з чим вказана сума підлягає поверненню позивачу.
8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9.2. Предметом касаційного оскарження є рішення місцевого господарського суду, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції.
9.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9.4. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
9.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
9.6. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
9.7. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
9.8. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи первісні позовні вимоги, виходили, зокрема з такого:
- пунктом 3.1 договору страхування встановлено, що страховик повинен надати страхувальнику (застрахованим особам) послуги якісно, своєчасно, у обсязі та на умовах, що визначені цим договором;
- згідно з пункту 3.2 договору страхування страховик для належного надання послуг за цим договором забезпечує наявність власного медичного асистансу (структурний підрозділ страховика), який повинен відповідати вимогам (по всім пунктам), які зазначені в цьому ж пункті 3.2;
- відповідно до пункту 3.5 договору страхування страховик щомісячно не пізніше 1-го числа місяця наступного за звітний місяцем (або в наступний робочий день) складає, підписує та надає на розгляд страхувальнику звіти за формами, встановленими у додатку 4 до цього договору. Звіти надсилаються засобами поштового зв'язку з попереднім направленням електронних копій звітів (в т.ч. файл(-и) у форматі Ехсеl) на адресу електронної пошти представнику cтрахувальника kucher.im@ua.energy (зазначена електронна адреса може змінюватись в робочому порядку страхувальником після повідомлення про таку зміну на електронну пошту страховика);
- страхувальник протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання звітів, аналізує отримані звіти, та за необхідності запитує пояснення, додаткову інформацію, матеріали від страховика/застрахованих осіб, проводить внутрішні експертизи/розслідування та у разі відсутності зауважень погоджує отримані звіти; або у разі виявлення невідповідностей, недостовірної інформації у наданих звітах, виявлення допущених порушень під час надання послуг протягом звітного періоду (порядок, якість, строки тощо), - письмово звертається до страховика із вимогою надати пояснення/усунути виявлені порушення та встановлює строки для надання таких пояснень/усунення порушень, які страховик повинен негайно виконати (пункт 3.6 договору);
- з наявних в матеріалах справи, підписаних між сторонами, звітів ключових показників ефективності страховика (КПЕ) за період з 24.01.2023 по 31.07.2023 вбачається, що позивачем надані належні послуги, відповідно до визначених вимог, а відповідачем прийняті без зауважень та претензій;
- надані відповідачем роздруківки листування електронною поштою працівників сторін та відповіді окремих медичних установ, не є належними доказами, які б підтверджували факт порушення позивачем умов договору, оскільки вказані докази не відповідають положенням пункту 3.6 договору;
- пунктом 2 додаткової угоди № 5 до договору сторони погодили, що з дати припинення зобов'язання сторін, що виникли з договору страхування, припиняються і сторони не матимуть одна щодо одної взаємних прав та зобов'язань, що виникли із договору страхування, окрім обов'язку страховика не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, застрахованих осіб (крім випадків, встановлених законом), не передавати (не поширювати) та іншим чином не розголошувати медичну таємницю та інші персональні дані, а також конфіденційну інформацію.
9.9. Приймаючи до уваги викладені вище обставини в їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем здійснено належне виконання зобов'язання за укладеним між сторонами договором, що виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією G0123/7810. Таким чином, бенефіціаром (відповідачем) в результаті здійснення платежу за банківською гарантією отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), тобто є такими, що набуті безпідставно.
9.10. Також за висновками судів попередніх інстанцій за встановлених ними обставин, позивач обґрунтовано посилається на статтю 1212 ЦК України як на матеріально-правову підставу позову.
9.11. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, таке.
9.12. З огляду на зміст статті 200 ГК України, статті 563 ЦК України гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
9.13. Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
9.14. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
9.15. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
9.16. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
9.17. Отже, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов'язання принципалом, у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, у такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих.
9.18. У разі ненастання гарантійного випадку через виконання принципалом основного зобов'язання (відсутності порушення), сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії, незважаючи на те, що сплачені у зв'язку із цими правочинами, та підлягають стягненню за статтею 1212 ЦК України, оскільки інших способів повернення цих коштів за таких обставин закон не передбачає (за умови, що договорами не встановлено інше).
9.19. Аналогічні висновки наведені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, в якій об'єднана палата виснувала, що кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
9.20. Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.
9.21. Призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.
9.22. Водночас поставлені скаржником перед Судом питання лежать виключно у площині суб'єктивної оцінки доказів, а також положень чинного законодавства без урахування фактичних встановлених обставин у цій справі.
9.23. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен обґрунтувати в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
9.24. Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку з питань, порушених скаржником, з огляду на те, що останній не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 1212 ЦК України, яка визначена підставою позовних вимог до спірних правовідносин та існування істотних обставин, які суди попередніх інстанцій не врахували під час розгляду справи та які могли стати підставою для ухвалення іншого судового рішення.
9.25. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій досліджували та оцінювали доводи учасників справи через призму предмету, підстав позову та кола доказування, які входять у такій категорії справ.
9.26. Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у подібних правовідносинах.
9.27. Як вже було зазначено вище, доводи скаржника в цій частині, фактично зводяться до необхідності та наявності правових підстав для формування такого висновку Верховного Суду через призму вільного бачення скаржником змісту спірних правовідносин та заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, і зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.
9.28. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.
9.29. Крім того, враховуючи висновки, які містяться у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 доводи скаржника щодо неналежного способу захисту прав позивача Судом відхиляються.
9.30. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.
9.31. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
9.32. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку доказам наданим сторонами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
9.33. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.
9.34. Доводи, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
9.35. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
9.36. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
11. Судові витрати
11.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/19574/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова