Справа № 161/14624/24
Провадження № 2-а/161/206/24
27 вересня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Олексюка А.В.,
при секретарі судових засідань - Новак Л.В.,
за участю представника позивача - Любчича В.С.,
представника відповідача - Літвака О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом адвоката Любчича Василя Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування підстав позову позивач зазначає, що 24 липня 2024 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, а саме: у м. Луцьк, по вул. Конякіна, 39, о 06 год. 09 хв. водій, керуючи транспортним засобом Peugeot 307sw д.н.з. « НОМЕР_1 », керуючи таким транспортним засобом, порушив вимоги дорожнього знаку 5.16, чим порушила п. 8.4г ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Вказує, що працівники поліції не розібралися з ситуацією та належним чином не дослідили всіх обставин справи, у місці в'їзду (повороту) на паркову наявна дорожня розмітка 1.11, що дозволяє в'їзд на територію парковки. Місцю здійснення маневру ОСОБА_1 передує дорожній знак 5.16, однак він діє в межах перехрестя, а не з місця його розташування. Тому вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
12.08.2024 ухвалою Луцького міськрайонного суду позовну заяву прийнято судом та відкрито провадження у справі.
28.08.2024 до суду надійшов відзив представника відповідача, відповідно до змісту якого вказують, що в обов'язки водія не входить з'ясування законності встановлення дорожніх знаків та відповідність їх нормам ДСТУ. Згідно п. 1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Позивач мала змогу в повній мірі побачити встановлені дорожні знаки. У випадку, якщо вона їх не побачила, відповідно була не уважною та вчинила адміністративне правопорушення з необережності. Відповідно, можливо зробити висновок, що вказані дорожні знаки встановлені саме так, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники дорожнього руху, для яких вона призначена. Виходячи з вищевикладеного, поліцейський розглядаючи справу повно та всебічно, даючи оцінку всім обставинам справи законно виніс оскаржувану постанову із дотриманням визначеної законом процедури, що підтверджується відеозаписами з нагрудного відео реєстратора поліцейського. А тому просили відмовити в задоволені позову.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити, з підстав зазначених в позовні заві.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що у м. Луцьк, по вул. Конякіна, 39, о 06 год. 09 хв. водій, керуючи транспортним засобом Peugeot 307sw д.н.з. « НОМЕР_1 », керуючи таким транспортним засобом, порушив вимоги дорожнього знаку 5.16 «рух по смугах» та здійснила рух (поворот) ліворуч, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП (а.с.10).
Згідно частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до положень п. 1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно п. 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією (абз. 1 п. 8.2 ПДР України).
Відповідно до приписів п.п. г п. 8.4 ПДР України, дорожні знаки зокрема поділяються на інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Згідно положень розділу 33 ПДР України, (дорожні знаки) дорожній знак 5.18 «Напрямок руху по смузі», показує дозволений напрямок руху по смузі. Знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Відповідно до п.33.5 ПДР знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» застосовується для зазначення кількості смуг і дозволених напрямків руху по кожній з них з метою забезпечення ефективного використання транспортними засобами, що рухаються в різних напрямках, смуг проїжджої частини, виділених відповідними лініями дорожньої розмітки.
Дія знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», встановленого перед перехрестям, поширюється на перехрестя, якщо наступний дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах», встановлений на цьому перехресті, не дає інших вказівок.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, перехрестям є місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг.
ОСОБА_1 було роз'яснено права особи передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та надано можливість надавати пояснення. Водій скористалася передбаченими правами та надала пояснення щодо даної справи.
Згідно зі ст. 285 КУпАП, позивача було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови. Копію постанови позивач отримав на місці розгляду справи під підпис.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначені положення містяться і в п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності дії чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.03.2018 у справі №760/2846/17, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст. 71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно з постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 у справі № 537/2088/17 правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.
Отже, відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення адміністративного правопорушення та правомірність оскаржуваного рішення, а саме порушення вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» та відповідно вчинення позивачем адміністративне правопорушення за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 статті 122 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень відповідає вимогами чинного законодавства.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право прийняти одне з передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України рішення.
Враховуючи вищевикладене та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 5, 19,77, 205, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову адвоката Любчича Василя Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.09.2024.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк