Справа № 161/13539/24
Провадження № 2-о/161/470/24
25 вересня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Олексюка А.В.,
при секретарі - Новак Л.В.,
за участі представника заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
16.07.2024 ОСОБА_2 звернулась в суд вищевказаною заявою, в які просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності їй диплому з відзнакою серії НОМЕР_1 , виданого в м. Луцьку 29 червня 1987 року, реєстраційний № 5337 про закінчення Луцького культурно-освітнього училища на ім'я « ОСОБА_2 ».
Заявлену вимогу мотивувала тим, що у дипломі по батькові зазначено з помилкою - « ОСОБА_3 », натомість вірним є - « ОСОБА_4 ». Наслідком цього до стажу їй не зараховано термін навчання з 1984 - 29.06.1987 рік.
Просить суд встановити факт належності їй вищевказаного документа.
Ухвалою суду від 18.07.2024 відкрито окреме провадження у справі.
Представник заявниці адвокат Лялюга Л.В. заяву підтримала, просила задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до суду не з'явився, на адресу суду 30.07.2024 надійшли пояснення, згідно яких при розгляді заяви покладаються на погляд суду.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Судом встановлено, що згідно паспорта серії НОМЕР_2 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , копії трудової книжки серії НОМЕР_4 анкетні дані заявниці вказано як - « ОСОБА_2 » (а.с.6-10).
Однак, диплом з відзнакою серії НОМЕР_1 , виданий в м. Луцьку 29 червня 1987 року, реєстраційний № НОМЕР_5 , про закінчення Луцького культурно-освітнього училища видано на ім'я « ОСОБА_2 » (а.с.5).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона з ОСОБА_2 разом навчалися в Луцькому культурно-освітньому училищі. Вказала, що їй відомо за помилку в зазначенні по батькові ОСОБА_2 в дипломі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року роз'яснив, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що засвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Положеннями ст.ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, досліджені в ході розгляду докази, які були надані заявницею, у своїй сукупності, дають підстави для задоволення заяви, наявні розбіжності у написанні по батькові впливає на її пенсійні права, а тому суд приходить до висновку про те, що диплом з відзнакою серії НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_5 про закінчення Луцького культурно-освітнього училища на ім'я « ОСОБА_2 » належить - « ОСОБА_2 ».
Встановлення належності правовстановлюючого документу має для заявника юридичне значення та породжує юридичні наслідки.
Таким чином, суд вважає, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 247, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт, що диплом з відзнакою серії НОМЕР_1 , виданий в м. Луцьку 29 червня 1987 року, реєстраційний № 5337 про закінчення Луцького культурно-освітнього училища на ім'я « ОСОБА_2 » належить - « ОСОБА_2 ».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 30.09.2024.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк