65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"26" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3336/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бондар О.Р.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Тарасенко О.Ю.,
від відповідача: Новак Л.А.,
від третіх осіб: не з'явились,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання Споживчого товариства ,,СУЗІР'Я БУДОВА» (зареєстроване 02.09.2024 р. за вх. № 31729/24)
про закриття провадження по справі № 916/3336/24
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Споживчого товариства ,,СУЗІР'Я БУДОВА» (65012, м. Одеса, вул. Осипова, 25),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 18),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Споживче товариство ,,СУЗІР'Я ПЛЮС» (65048, місто Одеса, вулиця Осипова, будинок 25),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,УВГП-СИСТЕМА» (65012, місто Одеса, вулиця Осипова, будинок 25),
про визнання майнових прав на об'єкти нерухомості,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Споживчого товариства ,,СУЗІР'Я БУДОВА» (далі - СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА»), Споживчого товариства ,,СУЗІР'Я ПЛЮС»(далі - СТ ,,СУЗІР'Я ПЛЮС»), Товариства з обмеженою відповідальністю ,,УВГП-СИСТЕМА»(далі - ТОВ ,,УВГП-СИСТЕМА»), в якій просить визнати за нею спеціальне майнове право на:
- квартиру, будівельний номер 257, а саме двокімнатну квартиру проектною площею 69,7 кв.м, розташовану на вісімнадцятому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:44:001:0057;
- нежитлове приміщення, будівельний номер 18в, розташоване на вісімнадцятому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:44:001:0057.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є повноправним членом СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА», яке, як і інші відповідачі, не визнають наявність спеціальних майнових прав, набутих позивачем шляхом укладання договорів асоційованого членства в споживчому товаристві від 28.03.2018 р. № 4/257-КР та від 14.02.2022 р. № 4/18в-К, від виконання яких СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА» відмовляється.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 916/3336/24, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
30.08.2024 р. через систему ,,Електронний суд» СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА» подано клопотання (зареєстроване 02.09.2024 р. за вх. № 31729/24) про закриття провадження по справі № 916/3336/24, яке мотивовано тим, що:
- під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом яких особа звернулася до суду, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності;
- спір між сторонами у даній справі виник у зв'язку з неотриманням позивачем у власність квартири та нежитлового приміщення, тому підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, адже має приватноправовий характер і не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності кооперативу як юридичної особи;
- аналогічний висновок наведено у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 р. по справі № 916/1215/24 з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 10.04.2024 р. по справі № 750/319/18;
- ОСОБА_1 не знаходиться в жодних корпоративних відносинах з іншими відповідачами - СТ ,,Сузір'я Плюс» та ТОВ ,,УВГП-Система», в т.ч. не являється їх членом або учасником.
Позивач проти задоволення клопотання про закриття провадження по справі заперечив з огляду на наступне.
В ст.96-1 ЦК України надано визначення прав учасників юридичних осіб (корпоративні права), під якими слід розуміти сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Крім того, в названій нормі міститься перелік конкретних прав учасника (засновника, акціонера, пайовика) юридичної особи та зазначено, що цей перелік є невиключним, адже учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.
У п.п.3.1, 3.3 статуту СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА» передбачено, що споживче товариство за напрямом діяльності є житлово-будівельним, а метою його діяльності являється передача членам споживчого товариства створених об'єктів (квартир, нежитлових приміщень, паркових місць) відповідно до внесених ними паїв, забезпечення належної експлуатації житлових будинків, споруджених споживчим товариством.
В п.6.1 статуту СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА» закріплено, що його член має право, зокрема, на отримання житла - квартири (нежитлового, приміщення, паркового місця) від споживчого товариства відповідно до суми паю, внесеної цією особою.
ОСОБА_1 є пайовиком у СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА». Це вбачається з умов договорів асоційованого членства в споживчому товаристві від 28.03.2018 р. № 4/257-КР та від 14.02.2022 р. № 4/18в-К, за змістом п.1.2 яких пайовик зобов'язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки з метою забезпечення товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а товариство зобов'язується забезпечити будівництво будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовикові закріплену за ним квартиру/нежитлове приміщення.
Відповідно до п.4 ч.7 ст.21 Закону України ,,Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами.
Таким чином, з 10.10.2022 р. ОСОБА_1 є не асоційованим, а повноправним членом СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА».
Предметом позову є визнання за Позивачем спеціального майнового права на квартиру та нежитлове приміщення, збудовані на грошові кошти позивача, внесені нею у вигляді частки та паю до статутного фонду СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА».
Враховуючи викладене, доводи СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА», наведені у відзиві на позов, у якому відсутні заперечення з приводу відмови у виконанні перед позивачем зобов'язань, передбачених статутом СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА» та договорами асоційованого членства в споживчому товаристві від 28.03.2018 р. № 4/257-КР та від 14.02.2022 р. № 4/18в-К, яка (відмова) порушує права ОСОБА_1 на її пай, на думку останньої, зазначений спір на підставі п.3 ч.1 ст.20 ГПК України повинен розглядатися саме у господарському суді, т.я. виник з корпоративних відносин між членом споживчого товариства та споживчим товариством з приводу його діяльності.
Реагуючи на твердження СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА» в частині того, що ОСОБА_1 не знаходиться в жодних корпоративних відносинах з іншими відповідачами (СТ ,,Сузір'я Плюс» та ТОВ ,,УВГП-Система»), позивач заявила письмове клопотання про залишення позову без розгляду в частині цих відповідачів та залучення їх до участі у справі третіми особами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 р. за правилами ст.226 ГПК України залишено позов без розгляду в частині вимог до СТ ,,Сузір'я Плюс» та ТОВ ,,УВГП-Система».
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 р. на підставі ст.50 ГПК України залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ? ТОВ ,,УВГП-СИСТЕМА» та СТ ,,СУЗІР'Я ПЛЮС».
Треті особи, будучи повідомленими про підготовче засідання, призначене на 26.09.2024 р., шляхом направлення ухвал в електронні кабінети, явку своїх представників в засідання суду не забезпечили.
Дослідивши зміст позовної заяви, заперечень проти неї та приписи законодавства, врахувавши правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 р. по справі № 750/319/18, господарський суд зазначає, що провадження у даній справі слід закрити, адже спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, з урахуванням такого.
Частиною 1 ст.18 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В п.107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 р. у справі № 750/319/18 вказано, що критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:
а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб'єктивних цивільних прав, а цивільні - із захистом цивільного права;
б) суб'єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;
в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов'язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин.
Як вже вказано вище, ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом про визнання спеціальних майнових прав на квартиру та нежитлове приміщення на підставі п.3 ч.1 ст.20 ГПК України, вказуючи, що вона на теперішній час є повноправним членом відповідача, створеного у формі кооперативу для будівництва житлового будинку. При цьому позивач вважає, що невиконання СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА» взятих на себе зобов'язань за договорами асоційованого членства в споживчому товаристві від 28.03.2018 р. № 4/257-КР та від 14.02.2022 р. № 4/18в-К шляхом відмови в передачі нерухомого майна у власність позивачу та невизнання відповідачем наявності такого обов'язку свідчить про виникнення між сторонами (кооперативом та його членом) корпоративного спору, пов'язаного з діяльністю юридичної особи.
За змістом ст.10 Закону України ,,Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.
Закон України ,,Про кооперацію» визначає два види членства в кооперативі: дійсне і асоційоване.
15.08.2022 р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 2518-ІХ ,,Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», який набрав чинності 10.10.2022 р. та в п.4 ч.7 ст.21 якого вказано, що ,,з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами».
Враховуючи викладене, господарський суд погоджується з ОСОБА_1 в частині того, що внаслідок внесення змін до законодавства вона на теперішній час являється повноправним членом СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА», незважаючи на те, що договорами від 28.03.2018 р. № 4/257-КР та від 14.02.2022 р. № 4/18в-К передбачено її асоційоване членство в кооперативі.
Відтак, за суб'єктним складом правовідносин цей спір можна було б віднести до юрисдикції господарського суду, проте інші два критерії розмежування судової юрисдикції (предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин) свідчать про існування між сторонами не корпоративного, а приватноправового спору, з урахуванням такого.
Розглядаючи справу, суд має насамперед визначити зміст правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює, та правильно її застосувати.
В ст.1 Закону України ,,Про інвестиційну діяльність» передбачено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).
Відповідно до ст.2 цього Закону України інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Зокрема, інвестиційна діяльність провадиться на основі інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.
Як вбачається з п.1.2 договорів 28.03.2018 р. № 4/257-КР та від 14.02.2022 р. № 4/18в-К, невиконання яких стало підставою позову, ОСОБА_1 (Пайовик) зобов'язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань СТ ,,СУЗІР'Я БУДОВА» (Товариство) шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в Товариство, з метою забезпечення Товариством будівництва будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску частину витрат, пов'язаних з утриманням Товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а Товариство зобов'язується забезпечити будівництво будинку, і, після здачі Будинку в експлуатацію, передати Пайовикові закріплену за ним квартиру (нежитлове приміщення), за умови виконання Пайовиком зобов'язань за цим договором.
Проаналізувавши предмет названих договорів, господарський суд зазначає, що вони за своєю правовою природою являються інвестиційними угодами, і те, що інвестиції в договорах названо пайовими (цільовими) внесками, а договори - кооперативними, на інвестиційну природу правочинів не впливає.
Таким чином, позов подано в зв'язку з невиконанням зобов'язань за інвестиційним договором.
Важливим є й те, що нормативним обґрунтуванням заявлених вимог виступає ст.4 Закону України ,,Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», де передбачено, що:
1. Об'єктами спеціального майнового права є: 1) неподільні об'єкти незавершеного будівництва; 2) подільні об'єкти незавершеного будівництва; 3) майбутні об'єкти нерухомості.
2. На спеціальне майнове право поширюються гарантії щодо захисту права власності (у тому числі усунення перешкод у здійсненні спеціального майнового права; визнання спеціального майнового права у разі його невизнання, порушення, оспорювання; визнання права власності після прийняття в експлуатацію об'єкта).
Власник спеціального майнового права має право звертатися до суду щодо захисту свого права, у тому числі з вимогою щодо:
1) закінчення будівництва об'єкта (у тому числі об'єкта, складовою якого є майбутній об'єкт нерухомості) та прийняття його в експлуатацію. Не допускається прийняття судами рішень про добудову об'єкта, щодо якого відсутнє право на виконання будівельних робіт внаслідок його скасування чи анулювання, до відновлення такого права. У такому разі власник спеціального майнового права має право обрати інший спосіб захисту порушеного права;
2) визнання права власності на об'єкт, щодо якого зареєстровано спеціальне майнове право, після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
3. Спеціальне майнове право виникає з моменту його державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно...
Відтак, подаючи позов про визнання за нею спеціального майнового права на квартиру та нежитлове приміщення, ОСОБА_1 фактично здійснює захист права власності на нерухоме майно, яке має бути введене в експлуатацію в майбутньому.
Приймаючи до уваги наведене, те, що пред'явлення позову направлено на захист права власності у відносинах інвестування, господарський суд доходить висновку, що за характером та предметом спір, який є наслідком невиконання зобов'язань за договорами будівництва нерухомості за кошти замовника-фізичної особи, відноситься до приватноправових, у зв'язку з чим не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Отже, провадження у даній справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
Згідно ч.2 ст.231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Роз'ясняючи позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, господарський суд зазначає, що спір має бути вирішений в порядку цивільного судочинства.
Насамкінець слід вказати, що відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України ,,Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Питання щодо повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого за подачу позову, буде вирішено господарським судом у випадку надходження відповідного клопотання ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.231,233-235 ГПК України, постановив:
Провадження у справі № 916/3336/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 01 жовтня 2024 р.
Суддя Л.В. Лічман