65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1165/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф» про ухвалення додаткового рішення суду від 12.09.2024р. вх. № ГСОО 2-1455/24 у справі №916/1165/24
За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 )
До відповідачів: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф» (65012, м.Одеса, вул. Морська, 8а; код ЄДРПОУ 43708503), Державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко А.А. (67452, Одеська обл., Роздільнянський район, смт. Лиманське, вул. Центральна, 79; код ЄДРПОУ 05384548)
про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Встановив: ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф», Державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко А.А., у якій просить суд: визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф» від 02.03.2024р. по всі питанням порядку денного та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф», а саме зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна установчих документів проведену 12.03.2024р. 13:46:01 державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко А.А., номер реєстраційної дії - 1005561070003074668.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.09.2024р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф, Державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко А.А. про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації відмовлено та вирішено питання щодо розподілу судового збору.
12.09.2024р. до господарського суду Одеської області від представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф» надійшла заява від вх. №ГСОО 2-1455/24 про ухвалення додаткового рішення по справі №916/1165/24.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2024р. заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф» про ухвалення додаткового рішення суду від 12.09.2024р. вх. № ГСОО 2-1455/24 у справі №916/1165/24 призначено до розгляду у судовому засіданні на "30" вересня 2024 р. о 12:50, із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка учасників справи у судове засідання є не обов'язковою).
13.09.2024р. до суду позивачем було надано заперечення на клопотання (заяву), відповідно до якої було зазначено суду, що 27 травня 2024 року адвокат Бороган В.В. подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 21052/24), проте в порушення вимог частини другої статті 124 ГПК України відповідачем не було подано попередній розрахунок суми судових витрат. Крім того, відповідачем не було надано до відзиву жодних доказів на підтвердження наявності та розміру витрат на правову допомогу.
Як було зазначено позивачем, докази на підтвердження розміру судових витрат подані відповідачем після ухвалення рішення суду, проте в порушення вимог частини 8 статті 129 ГПК України представник відповідача до закінчення судових дебатів не зробив відповідну заяву, а в заяві про ухвалення додаткового рішення не обґрунтовує поважність причин порушення порядку подання доказів.
В порушення вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України, відповідачем не надано детальний опис робіт. Ненадання детального опису відповідачем унеможливлює оцінити співмірність витрат на оплату адвоката з критеріями, встановленими ч. 4 ст. 126 ГПК України
Позивач вважає, що враховуючи, що ОСББ "ГРАФ", зробивши у відзиві на позов заяву посилання про відшкодування судових витрат, не дотрималося вимог ч.8 ст.129 ГПК щодо строку подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та не заявило клопотання про поновлення такого строку, суд має залишити заяву ОСББ "ГРАФ" без розгляду на підставі ст.118 та ч.8 ст.129 ГПК.
30.09.2024р. до суду відповідачем було надано заяву про розгляд справи без участі представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф».
У судовому засіданні 30.09.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення та повідомлено, що повне додаткове рішення буде складено 01.10.2024р.
Розглянувши заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф» про ухвалення додаткового рішення суду у справі №916/1165/24, суд дійшов таких висновків.
Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, відповідачем після ухвалення рішення суду протягом 5 днів було надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: Договір про надання правничої допомоги від 06.05.2024р., укладений між відповідачем та адвокатським бюро, за умовами п.4.1. якого визначено, що за надання правової допомоги, яка є предметом Договору, згідно п.2.1. Договору, адвокатському бюро клієнт сплачує грошову винагороду у розмірі 60000,00грн.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Матеріали справи містять акт приймання-передачі виконаної роботи від 09.09.2024р. по Договору про надання правничої допомоги від 06.05.2024р., за яким визначено, що у відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1. Договору про надання правничої допомоги від 06.05.2024р., адвокатським бюро виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: вивчення документів, формування правової позиції, пошук та аналіз інших аналогічних справ, підготовка відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях.
Отже, відповідачем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді у розмірі 60000,00 грн.
На спростування доводів позивача, суд зазначає, що відповідно до 4.1. Договору визначено, що за надання правової допомоги, яка є предметом Договору, згідно п. 2.1. Договору, адвокатському бюро клієнт сплачує грошову винагороду у розмірі 60000,00 грн.
Отже, у даному випадку, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу та судом з'ясовано, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката.
Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 126 ГПК України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним.
Схожий правовий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року по справі №640/18402/19.
Також, спростовуючи доводи позивача, суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як з'ясовано судом, до закінчення судових дебатів відповідачем було зазначено щодо орієнтованого розрахунку судових витрат у розмірі 60000,00 грн. у наданому відзиві, що в свою чергу є заявою по суті, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України.
Разом з цим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22))
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим, справедливим та співмірним часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи викладене та те, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 30000,00 грн., яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф» про ухвалення додаткового рішення суду від 12.09.2024р. вх. № ГСОО 2-1455/24 у справі №916/1165/24 - задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф» (65012, м.Одеса, вул. Морська, 8а; код ЄДРПОУ 43708503) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.
3.В іншій частині заяви - відмовити.
Повний текст додаткового рішення складено 01 жовтня 2024р.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко