79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.09.2024 Справа № 914/1849/24
За позовом: ІНФОРМАЦІЯ_1 (війська частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Собенка Назара Богдановича, м.Львів,
про: стягнення штрафних санкцій 2 893,80 грн.
Суддя І. КОЗАК
При секретарі Г.Гелеш
Без виклику представників сторін.
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (війська частина НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця Собенка Назара Богдановича про стягнення штрафних санкцій 2 893,80 грн.
Ухвалою суду від 29.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №796-23 від 06.10.2003 не поставив вчасно обумовлену договором продукцію (моркву) у строк, встановлений договором. На цій підставі позивач нарахував відповідачу 2896,80 грн штрафних санкцій (1205,75 грн пені та 1688,05 грн штрафу).
Попередній розрахунок судових витрат позивача:
· 2442,40 грн - сплачений судовий збір.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подавав. Надіслав через систему ЄСІТС повідомлення (вх.№20003/24 від 12.08.2024), в якому просив суд надіслати на його адресу позов з додатками, бо не одержав таких документів від позивача.
Суд звертає увагу відповідача на те, що до позову долучено докази надіслання позовної заяви з додатками позивачем відповідачу в електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Частиною 8 статті 6 ГПК України визначено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 24-27 Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі Положення) підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи. Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Пунктом 120 Положення передбачено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС особи, крім осіб, які зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, можуть подавати до суду документи в електронній формі з використанням адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає особам, окрім осіб, які зобов'язані зареєструвати свої Електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, документи у справах на адресу електронної пошти, з якої до суду надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.
Отже, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему "Електронний кабінет" (такі висновки були викладені Верховним Судом в ухвалі від 28.11.2023 року у справі №903/585/23).
При цьому, вимога про звернення з документами, які подаються в електронній формі, до суду через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС (вказаний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 20.11.2023 у справі №911/362/22).
Позивач та відповідач мають зареєстровані електронній кабінети в ЄСІТС. У матеріалах справи наявні докази надіслання позову з додатками відповідачу, Господарський процесуальний кодекс покладає обов'язок надсилання позову з додатками на сторону позивача, а не на суд. Крім того, у відповідача було достатньо часу для можливості особисто ознайомитися з матеріалами справи №914/1849/24 у суді.
Обставини справи.
Між ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Собенком Назаром Богдановичем (Постачальник) укладено договір №796-23 від 06.10.2023 на закупівлю моркви свіжої, першого товарного сорту, ДСТУ 7035 (Договір) в кількості 3 500 кг. на загальну суму - 24 115,00 грн.
Згідно з п. 1.1 укладеного Договору, Постачальник зобов'язується у власність Замовника моркву свіжу, першого товарного сорту, ДСТУ 7035, (код ДК 021:2015 - 03220000-9 «Овочі, фрукти та горіхи») у кількості в асортименті та цінами Специфікації (Додаток №1 до Договору), а Замовник - зобов'язується прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Договору, Постачальник повинен передати у власність Замовнику товари, передбачені цим договором, якість яких відповідати технічним вимогам (Додаток №2 до Договору) та підтверджуються відповідними товаросупровідними документами на кожну партію товару. Постачальник гарантує якість товару, яка повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в Україні.
Ціна на товар зазначається у Специфікації (Додаток №1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. (п.3.1 розділу 3 Договору).
Загальна сума договору складає 24 115,00 грн, без ПДВ (п.3.2 розділу 3 Договору).
Згідно з п. 4.2 розділу 4 Договору розрахунок за товар здійснюється лише після його фактичного отримання Замовником на підставі належним чином оформлених видаткових накладних Постачальника впродовж 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання товару після підписання Сторонами накладної, що є підставою для оплати.
Згідно з умовами Договору №796-23 від 06.10.2023, Постачальник зобов'язаний поставити товар у розпорядження Замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору протягом 5 днів з моменту направлення заявки Замовника та підтвердження її Постачальником.
Датою прийняття та передачі у власність товару, вважати дату вказану Замовником та представником Постачальника при отриманні товару у видатковій накладні. (п.5.7 розділу 5 Договору).
Відповідно до пп. 6.3.1 п. 6.3 розділу 6, Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, визначені п. 5.1. та згідно з заявками Замовника, які подаються відповідно до п. 5.1. Договору.
Договором та відповідно до законодавства України передбачено відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором.
На виконання умов Договору, Замовником направлено на електронну адресу Постачальника заявку на постачання продовольства від 13.10.2023 №701/13984-23-Вих.
Кінцевим терміном постачання товару відповідно до заявки є - 18.10.2023.
На виконання умов Договору №796-23 від 06.10.2023 та заявки на постачання продовольства від 13.10.2023 №701/13984-23-Вих, Постачальником було здійснено постачання товару 08.12.2023 відповідно до видаткової накладної №7843 в кількості 3 500 кг на суму - 24 115,00 грн.
Оцінка суду.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін у Договорі, з урахуванням заявки від 02.08.2023 року № 701/10590-23-Вих, а прострочення виконання цього зобов'язання склало 23 календарних дні.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки замовнику передбаченого укладеним між сторонами Договором від 06.10.2023 і заявкою від 13.10.2023 року позивач нарахував відповідачу 2896,80 грн штрафних санкцій (1205,75 грн пені та 1688,05 грн штрафу) за прострочення на 50 календарних днів.
За порушення Постачальником строків виконання зобов'язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф з Постачальника у розмірі 7 % вказаної вартості (п.7.2 договору).
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Розрахунок штрафних санкцій відповідає матеріалам справи.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов'язків за Договором, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комендатури підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Собенка Назара Богдановича (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (війська частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 1205,75 грн пені, 1688,05 грн штрафу, 2442,00 грн судового збору.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2024.
Суддя Козак І.Б.