ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.09.2024Справа № 910/2379/22 (359/9062/21)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши заяву керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Ушача Ю.В. про розподіл судових витрат
за позовом ОСОБА_1
ОСОБА_2
до ОСОБА_3
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - керуючий реалізацією майна боржника арбітражний керуючий Ушач Ю.В.
про визнання права власності, визнання недійсним договору дарування і державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння
в межах справи № 910/2379/22
про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3
Представники учасників справи: не з'явилися
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2379/22 про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 звернулись до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , яким просили суд: 1) визнати недійсним договір дарування укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , який посвідчено 06 вересня 2008 року приватним нотаріусом Черних Н.В., номер у реєстрі 1605, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:012:0024 площею 0,1864 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, Гірської сільської ради; 2) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 679699 від 24 грудня 2008 року виданого на ім'я ОСОБА_3 ; 3) визнати за позивачами право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку; 4) витребувати у ОСОБА_3 на користь позивачів земельну ділянку з кадастровим номером 3220883201:01:012:0024.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2022, закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання недійсним договору дарування і державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння; зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 4890 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто) гривень 67 (шістдесят сім) копійок відповідно до заявок на переказ готівки за № 0.0.2268190724 та № 0.0.2268189703 від 16 вересня 2021 року та за № 0.0.2342331773.1 від 16 листопада 2021 року.
Матеріали цивільної справи за № 359/9062/21 (провадження № 2/359/764/2022) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання недійсним договору дарування і державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння направлено до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті в межах господарської справи за № 910/2379/22.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яковенко А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності, визнання недійсним договору дарування і державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без руху; зобов'язано ОСОБА_2 протягом семи робочих днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 8 013, 33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 матеріали справи № 910/2379/22 (359/9062/21) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності, визнання недійсним договору дарування і державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння передано для розгляду в межах справи № 910/2379/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, матеріали судової справи № 910/2379/22 (359/9062/21) передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності, визнання недійсним договору дарування і державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння до розгляду в межах справи № 910/2379/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 та відкрити провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 23.05.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, у судовому засіданні оголошено перерву до 11.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 задоволено клопотання керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Ушача Ю.В. про залучення до участі у справі. Залучено керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Ушача Ю.В. до участі у справі № 910/2379/22 (359/9062/21) в межах розгляду справи № 910/2379/22 про неплатоспроможність ОСОБА_3 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Ушача Ю.В. про визнання права власності, визнання недійсним договору дарування і державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння.
17.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Ушача Ю.В. про розподіл судових витрат, зокрема, стягнення солідарно з позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь арбітражного керуючого Ушача Ю.В. понесені у зв'язку із розглядом справи № 910/2379/22 (359/9062/21) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 розгляд заяви керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Ушача Ю.В. про розподіл судових витрат призначено на 05.09.2024.
У судове засідання 05.09.2024 представники учасників справи не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, про дату, місце та час судового засідання повідомлялися належним чином.
Так, у поданій заяві про розподіл судових витрат керуючий реалізацією майна боржника арбітражний керуючий Ушач Ю.В. просить стягнути солідарно з позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь арбітражного керуючого Ушача Ю.В. понесені у зв'язку із розглядом справи № 910/2379/22 (359/9062/21) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000, 00 грн.
Розглянувши заяву керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Ушача Ю.В. про розподіл судових витрат, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України та КУзПБ, суд вказує наступне.
Згідно частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 2 КУзПБ (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом наведеного норми ГПК України є загальними стосовно норм Закону про банкрутство (до 21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019), які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених Законом про банкрутство (до 21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019).
Водночас аналіз положень Закону про банкрутство (до 21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019) свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.
Тому з урахуванням наведеного для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).
Частинами першою, другою статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Правила розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України унормовано таким чином:
- судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша цієї статті);
- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина четверта цієї статті).
Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, чи заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК України).
Системний аналіз положень статей 126, 129 ГПК України свідчить, що витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких в тому числі віднесено витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (подібний висновок, викладений в додаткових ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 911/2902/19, від 02.06.2021 у справі № 906/977/19, ухвалі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.09.2021 у справі № 5017/2833/2012, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 925/1067/19, від 13.10.2020 у справі № 911/2115/19, від 14.07.2021 у справі № 904/1169/17).
Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Так, постановою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/2379/22 визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_3 , введено процедуру погашення боргів боржника та призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича.
Також, даною постановою встановлено керуючому реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_3 арбітражному керуючому Ушачу Юрію Володимировичу основну грошову винагороду у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожний місяць виконання ним повноважень.
Відповідно до ч. 4, 5 та 8 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією. Продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов та в порядку, визначених цим Кодексом для юридичних.
Згідно ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).
Стаття 43 ГПК "Неприпустимість зловживання процесуальними правами" передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до ч.3 ст. 43 ГПК якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. У ч. 4 цієї статті передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20.
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у ст. 2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
Відтак, доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки ззовні вони виглядають однаково.
Суд вказує, що арбітражний керуючий за виконання покладених на нього обов'язків у справі про неплатоспроможність боржника отримає грошову винагороду.
Звернення арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича до суду із заявою про залучення його до участі у справі № 910/2379/22 (359/9062/21), до того ж конкретно не визначившись в якому статусі не було спрямовано на відновлення порушеного права тієї чи іншої сторони у даній справі, а фактично мало на меті виконання покладених на арбітражного керуючого нормами Кодексу України з процедур банкрутства обов'язків щодо наповнення ліквідаційної маси у справі № 910/2379/22 про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
Таким чином, суд вказує, що звернення арбітражного керуючого Ушача Ю.В. із заявою про розподіл судових витрат, а саме, солідарне стягнення з позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь арбітражного керуючого Ушача Ю.В. понесених у зв'язку із розглядом справи № 910/2379/22 (359/9062/21) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000, 00 грн, на переконання суду є способом надмірного збагачення учасника справи в даному випадку арбітражного керуючого Ушача Ю.В та по суті становить додатковий спосіб отримання доходу, що на переконання суду є неприпустимим в контексті спірних правовідносин, що склалися у даній справі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
При цьому, суд звертає увагу на те, що приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Натомість, суд вказує, що подане 13.06.2024 керуючим реалізацією майна боржника арбітражним керуючим Ушачем Ю.В. клопотання не містять жодних застережень та повідомлень про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані пізніше, у порядку передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.
В порушення ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесення витрат на професійну правничу допомогу керуючим реалізацією майна боржника арбітражним керуючим Ушачем Ю.В. подані разом із заявою про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Керуючись ст. 123, 129, 221, 237 та 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Ушача Ю.В. про розподіл судових витрат, а саме, солідарному стягненні з позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича 35 000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи № 910/2379/22 (359/9062/21) місцевим господарським судом - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено після виходу з відпустки: 30.09.2024
Суддя Сергій СТАСЮК