Справа № 202/5583/24
Провадження № 2/202/3580/2024
16 вересня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
представника позивачів - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Хлабистіна Д.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -
26 квітня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в особі представника через систему «Електронний суд» звернулися до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на другій колії зупиночної платформи «Олександрівка» в м. Дніпро потяг скоїв наїзд на гр. ОСОБА_5 , 1974 р.н., яка проходила по стежці під платформою і від отриманих травм померла. Внаслідок смерті ОСОБА_5 її чоловіку та сину було спричинено моральну шкоду.
При визначенні розміру моральної шкоди позивачі виходили з наступного: сам факт загибелі людини під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його рідних. ОСОБА_6 одружився з ОСОБА_7 в 1993 році і прожили у шлюбі більшу частину життя - 30 років, проживали разом, в шлюбі народили та виховали двох дітей. Наведене свідчить про стійкість життєвих зв'язків та про сталий життєвий устрій в родині. ОСОБА_8 ж мав сімейні відносини з мамою все своє життя до дня смерті матері. Отже, смертю ОСОБА_5 було зруйновано найважливіший життєвий зв'язок, який жодним чином замінений бути не може. Сталий життєвий устрій позивачів непоправно змінено з незалежних від них обставин. До смерті дружини та матері в позивачів було звичне життя, в якому дружина та мама займала важливе місце. Вони втратили можливість тривалого життєвого зв'язку з дружиною та матір'ю, а зв'язок з коханою людиною та з мамою є важливим для будь-якої людини, незалежно від віку. Смерть ОСОБА_5 спричиняє страждання для позивачів і, як і для будь якої людини, не може не спричиняти зміну в психоемоційному стані. Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану- попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Смертю матері та дружини було зруйновано звичне коло спілкування позивачів, коло близьких людей з якими можна розділити будь-які події в житті і які можуть надавати безумовну та безкорисну підтримку. В кожної людини є невелике коло найближчих людей, яке неможливо замінити і втрата людини з цього кола завдає непоправних втрат. Страждання, пов'язані зі смертю, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата є непоправною подією в житті позивачів і моральна шкода проявляється як в стражданнях від звістки про смерть рідної людини так і впродовж всього життя в необхідності жити без неї. Щодо характеру та обсягу страждань - емоції пов'язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Враховуючи те, що позивачів та загиблу об'єднували тісні стосунки, вони отримували підтримку і допомогу від загиблої, а також те, що її смерть повністю змінила життя позивачів у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв'язки, позивачі оцінюють розмір грошового відшкодування моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 300 000 гривень кожному. Такий розмір вважають є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації їх життя після тяжкої втрати.
Просили суд: стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_3 300 000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди; стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_4 300 000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2024 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю ОСОБА_9 , ухвалою якої від 06 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.
04.06.2024 року, документ сформований в системі «Електронний суд», від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вказав, що ознайомившись з доводами позивачів, викладеними у позовній заяві відповідач вважає їх безпідставними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав. В позовній заяві зазначено, що за фактом вказаного ДТП уповноваженими органами було внесено відомості до ЄРДР за № 12023043010000155 та розпочате досудове розслідування. Проте, з доказів які надані Позивачами на підтвердження позовних вимог не можливо встановити повну інформацію про обставини та причини смерті ОСОБА_5 .
Також позивачами не надано висновок судово-медичної експертизи щодо встановлення причин смерті. Довідка про причину смерті ОСОБА_5 , видана лікарем КЗ «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» Апостолівське районне відділення Чопенко О.М., не є висновком судово-медичної експертизи в розумінні вимог діючого законодавства і не є достатнім доказом для встановлення причин та обставин смерті ОСОБА_5 , у тому числі від залізничного транспорту, володільцем якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Тобто в даному випадку Позивачами не доведено факт наїзду рухомого складу залізничного транспорту.
Вказав, що позивачами не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами, що відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця» як володілець джерела підвищеної небезпеки повинен відшкодувати їм моральну шкоду в порядку ст.ст.1167, 1187, 1172 ЦК України.
Просили суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого - відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги з неведених в позові підстав та просив суд позов задовольнити. Просив суд стягнути з відповідачів на користь позивачів по 300 000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з наведених у відзиві підстав.
Суд, заслухавши представників, переглянувши відеозапис, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, та як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про укладання шлюбу Серія НОМЕР_1 (а.с.24), а позивач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043750326 від 23 лютого 2024 року (а.с.13-14).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 48 років, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 ( а.с.21).
Відповідно до Довідки про причину смерті №5110 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті відкрита черепно-мозкова травма внаслідок травмування при зіткненні з поїздом чи іншим залізничним транспортом (а.с.12).
Постановою старшого слідчого СВ ВП №12 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про закриття кримінального провадження від 29.08.2023 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023043010000155 від 13.07.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, закрите у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення ( а.с.35-36) .
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 29 серпня 2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_3, о 10.30 на 2 парній колії 191 км пікет №3 залізничної платформи «Олександрівка» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», вантажним потягом №3502 сполученням «Нижньодніпровськ - Вузол Самарівка» ( електровоз ВЛ-8-758 Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол, вага 2695 т, 148 вісі) під керуванням машиніста ОСОБА_10 під час руху по парній колії перегону по прямій ділянці смертельно травмовано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка в порушення «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті» опинилася в небезпечній зоні вантажного потягу з права за напрямком його руху.
У вказаній постанові, зокрема, зазначено: «Випадок травмування сторонньої особи кваліфіковано як аварія. Дії локомотивної бригади визнано вірними та оперативними. Кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.».
Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупу №5110 від 11.08.2023 - смерть ОСОБА_5 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переходом кісток склепіння та основи черепа, руйнування оболонки та речовини головного мозку, яка супроводжувалась грубим порушенням її анатомічної цілісності, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупу. При експертизі трупа виявлено рвано-забійну рану на лівій половині голови, починаючи від проекції зовнішнього потилочного бугра, яка розповсюджується на ліву тім'яно-скроневу ділянку, ліву щічну ділянку та сполучається з лівим кутом роту, з кишенподібним відшаруванням м'яких тканин та крововиливами у їх товщу, численна кількість уламків кісток склепіння та основи черепу, зруйновані оболонки мозку та її речовини, садно на підборідді ліворуч, також синець на тильній поверхні лівої кісті з розповсюдженням на ділянку нижньої третини передпліччя. Виявлені при експертизі трупа вищевказані тілесні ушкодження прижиттєві, причинені безпосередньо перед настанням смерті, від дії масивного тупого предмету (предметів), в ділянку голови, за механізмом розтягнення та стискання-тертя, вірогідно за умови залізничної травми, у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться у причинному зав'язку з настанням смерті потерпілої, що підтверджується їх морфологічним характером та локалізацією ( а.с.37-39) .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перш статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Положення статті 23 ЦК України передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.
Фізична особа має невід'ємне право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя (частини перша-друга статті 281 ЦК України).
Згідно частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Частиною першою статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.
Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до статті 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Отже, шкода, спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише щодо спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі №450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
У даній справі обставин непереборної сили або умислу потерпілої судом не встановлено та відповідачем не доведено, тому підстав для застосування частини п'ятої статті 1187 ЦК України немає.
Вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» (його працівника) відсутні, проте в силу закону відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, несе цивільно-правову відповідальність без вини.
Смерть ОСОБА_5 спричинена джерелом підвищеної небезпеки, власником якого є відповідач, який як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен відповідати за завдану шкоду; обставин, передбачених частиною п'ятою статті 1187 ЦК України не встановлено; відсутність вини машиніста потяга та закриття у зв'язку із цим кримінального провадження не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати позивачам моральну шкоду, оскільки відповідальність за завдання шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки наступає й за випадкове її завдання (без вини).
Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша-друга статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).
Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.
У той же час Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, пішоходам дозволено переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо); при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід (пункти, 2.1 - 2.3). Пішоходам заборонено ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п'яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м. (пункти, 2.5, 2.6).
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить із того, що моральна шкода позивачам завдана смертю їх дружини та матері, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя останнім душевні страждання. Відновити становище, яке існувало до смерті дружини та матері у їх житті, незалежно від їх віку, не можливо. Позивачі зазнали значних моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями та потрясіннями, викликаними втратою близької та рідної людини. Суд враховує характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, спричинених передчасною смертю їх матері, порушення укладу життя позивачів, істотність вимушених змін у життєвих стосунках.
Сам факт загибелі дружини та матері є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань чоловіка та сина, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суд враховує принципи розумності, виваженості, пропорційності, справедливості, співмірності та обґрунтованості і вважає, що в якості грошового відшкодування спричиненої позивачам моральної шкоди з відповідача слід стягнути на їх користь по 300000,00 грн. на кожного, що є ймовірною компенсацією втрат, з урахуванням наведених принципів.
Розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу та не бути джерелом збагачення за рахунок відповідача.
Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи по 300 000,00 грн, виходячи із встановлених фактичних обставин цієї справи, справедливих і розумних критеріїв такого розміру відповідальності.
Приймаючи рішення у справі суд врахував правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №243/6516/21, від 09 вересня 2022 року у справі №274/3974/21, від 30 червня 2023 року у справі №567/651/21, від 19 квітня 2023 року у справі №336/10216/21, від 29 грудня 2022 року у справі №642/4882/20, від 23 грудня 2022 року у справі №566/800/21, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц, від 14 червня 2023 року у справі №172/1026/21, від 22 травня 2023 року у справі №453/989/21, від 29 травня 2023 року у справі №283/2536/21, від 17 січня 2024 року у справі №175/623/23.
Окремо суд звертає увагу, що стягнуті за цим рішенням кошти не підлягають оподаткуванню, оскільки спір стосується відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (чоловіку та сину померлої) внаслідок смерті їх дружини та матері, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров'ю, тому не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхньої дружини та матері.
До таких висновків суд дійшов з урахуванням правових позицій викладених у постановах Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, від 19 квітня 2023 року у справі №336/10216/21, від 23 грудня 2022 року у справ №566/800/21, від 25 липня 2018 року справа №180/683/13-ц, від 17 січня 2024 року у справі №175/623/23.
За результатами розгляду касаційної скарги АТ «Українська залізниця» у справі №599/645/21 Верховний Суд зробив висновки про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю. Враховуючи те, що у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом, спір стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам) внаслідок смерті їхнього сина, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров'ю, тому Верховний Суд вказав, що зміни в податковому законодавстві не поширюються на оподаткування сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, законні та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 6000,00 грн.
Керуючись: ст. ст. 11, 23, 1167, 1168, 1172, 1187,1193 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 300 000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815» на користь ОСОБА_4 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 300 000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815» на користь держави судовий збір у розмірі 6000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26 вересня 2024 року.
Суддя Л.П. Слюсар