Справа № 644/9242/21 Номер провадження 22-ц/814/1480/24Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
26 вересня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.В.,
представника відповідача - адвоката Фурман В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фурман Вікторії Олегівни на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою
УСТАНОВИB:
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , відповідно до уточнених позовних вимог прохав суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні, вихованні та побаченні з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити йому порядок спілкування з донькою та участі у її вихованні шляхом систематичних побачень за наступним графіком: кожну першу та третю суботу та неділю місяця з 9.00 до 20.00 годин без обмеження місця проведення зустрічей; 7 днів влітку та 7 днів взимку для спільного відпочинку та оздоровлення доньки з батьком на території України або за кордоном; в день народження доньки - ІНФОРМАЦІЯ_2 - рік з батьком - ОСОБА_2 , рік з матір'ю - ОСОБА_1 , розпочавши з 25.01.2022 з матір'ю - ОСОБА_1 ; новорічні свята (Новий рік, Різдво Христове) - рік з батьком - ОСОБА_2 , рік з матір'ю - ОСОБА_1 , розпочавши з 31.12.2021 з матір'ю - ОСОБА_1 ; по досягненню дитиною 5-річного віку кожну другу та четверту суботу та неділю місяця з 9.00 години суботи до 20.00 години неділі без обмеження місця проведення зустрічі; спілкування з дитиною мають проходити без присутності матері; у випадку, якщо побачення із дитиною не відбулось з поважної причини, то воно переноситься на найближчий день тижня, за погодженням із матір'ю дитини - ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після розлучення із ОСОБА_1 їх спільна дочка залишилась проживати разом із матір'ю. На початку серпня 2021 року відповідачка припинила його спілкування із дочкою, в телефонних розмовах повідомляючи про відсутність у неї можливості забезпечити їх побачення, а потім взагалі заблокувала його телефонний номер. Досягти домовленості щодо побачень із дитиною не вдається. В усному порядку він звертався до служби у справах дітей, де йому порекомендували звернутись до суду.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, - задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_2 спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час:
1. до настання дитині 5 років: перша, третя субота місяця з 16:00 до 20:00 год, друга, четверта неділя місяця з 10:00 до 20:00 год в присутності матері, ОСОБА_1 ;
2. після настання дитині 5 років: перша, третя субота місяця з 10:00 до 20:00 год; щороку 26 січня з 15:00 до 20:00 год.
Із вказаним рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку через свого представника - адвоката Фурман В.О.
Вважає, що суд першої інстанції в неповній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим прохала рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду суперечить інтересам дитини, враховуючи, що вона разом із дочкою з 18.07.2022, внаслідок введення в Україні воєнного стану та загрози життю і здоров'ю, евакуювалися до Республіки Польща. В країні тимчасового захисту вона забезпечила дитині належні та безпечні умови проживання; вони проживають з дочкою у АДРЕСА_1 ; дитина відвідує приватний дитячий садочок «Мухоморек». Суд не обґрунтував яким чином визначений графік побачень буде відповідати інтересам малолітньої дитини, враховуючи тривалість переїзду з міста Бидгош до міста Харкова.
Також, скаржник вказувала, що через зміну фактичних обставин (оголошення воєнного стану в Україні та евакуацію дитини до Польщі), обраний позивачем спосіб юридичного захисту втратив свою ефективність, що є самостійною підставою для відмови у позові; позивач не змінив предмет позову до початку розгляду справи по суті на встановлення побачень з дитиною в режимі відеоконференції. Рішення суду не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки суд не обґрунтував чи обрано позивачем ефективний спосіб юридичного захисту.
Вважає, що рішення суду не тільки не відновило порушеного права позивача, а й спричинило ще більше правової невизначеності між сторонами.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказував, що в судовому рішенні не визначено конкретного місця побачень із дитиною саме у місті Харкові, а такі побачення можуть відбуватись у найближчому до кордону України із Польщею місті за попередньою домовленістю із матір'ю. Вважає, що суд першої інстанції вірно врахував рівні права батьків щодо участі у вихованні дитини.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача вказувала, що позивач вимагає поставити життя і здоров'я дитини у небезпеку привозом дитини в країну, в якій відбуваються воєнні дії; є загроза та ймовірність потрапити під ракетний обстріл, що, на думку відповідачки, не відповідає належному виконанню батьківських обов'язків.
Місцевим судом установлено, що сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає тимчасово з матір'ю, ОСОБА_1 , за межами України у зв'язку із введенням на території України воєнного стану.
З висновку виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.06.2023 року, як органу опіки та піклування, вбачається за доцільне встановити батькові, ОСОБА_2 , дні спілкування з дитиною до настання дитині 5 років: перша, третя субота місяця з 16:00 до 20:00 год, друга, четверта неділя місяця з 10:00 до 20:00 год в присутності матері, ОСОБА_1 ; після настання дитині 5 років: перша, третя субота місяця з 10:00 до 20:00 год; щороку 26 січня з 15:00 до 20:00 год.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку, що такий порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, так і принципу рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні. Суд прийняв до уваги, що позивач не мешкає разом із донькою, вік дитини та ту обставину, що дитина проживає на даний час за межами України, а у разі зміни обставин, пов'язаних з віком дитини, станом її здоров'я, а також обставин в країні, жодна із сторін не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (стаття 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України)).
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. ч. 1-32 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Частиною другою вказаної статті СК України визначено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом з метою вирішення спору щодо його участі у вихованні спільної із відповідачкою малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 13)
В ході розгляду справи, у зв'язку із зміною обставин, а саме - введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022, відповідачка разом із дитиною з 18.07.2022 виїхала за межі України, що підтверджується відомостями з паспортного документу та довідки про місце проживання за кордоном. (а.с. 94, 104)
До виїзду за межі України дитина, ОСОБА_3 , навчалась в КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 268 Комбінованого типу Харківської міської ради», мати належно виконувала свої обов'язки щодо забезпечення навчання дитини. (а.с. 101)
Наразі малолітня дитина проживає разом із матір'ю у Республіці Польща у місці колективного проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 94), відвідує з 01.04.2023 Дитячий Садочок «МУХОМОРЕК» у м. Бидгощ. (а.с. 95)
Згідно з лікарською довідкою ТОВ «Центр здоров'я м. Блонє» від 27.03.2023 ОСОБА_3 характеризується відповідним психічним, емоційним і фізичним розвитком; здорова; відсутні хронічні захворювання; мати добре піклується про дитину та дбає щодо задоволення усіх необхідних потреб своєї дочки; дівчинка дуже сильно емоційно пов'язана із матір'ю, яка становить для неї весь світ. (а.с. 98)
Згідно з характеристикою за місцем роботи батько, ОСОБА_2 , працюючи в гаражно-будівельному кооперативі «Еріс» на посаді охоронця з 03.03.2018, характеризується позитивно. (а.с. 17, 74)
Згідно із Звітами державного виконавця Немишляського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Оринник О.С. періодично мав прострочену заборгованість зі сплати аліментів на утримання дочки, що стягуються з нього на підставі судового наказу № 644/3853/21, виданого 07.05.2021 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, однак, станом на 01.01.2023 заборгованість повністю погашена. (а.с. 96-97, 105-108)
Згідно з довідкою КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» № 359 від 28.03.2023 ОСОБА_2 на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває. (а.с. 72)
Згідно з довідкою КНП «Харківський психоневрологічний диспансер № 3» Харківської міської ради № 3011 від 27.03.2023 ОСОБА_2 впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою до КНП «МПНД № 3» ХМР не звертався, на обліку не перебуває. (а.с. 72)
Згідно з Актом обстеження умов проживання, складеним спеціалістами Служби у справах дітей Немишлянського району на підставі звернення ОСОБА_2 , за адресою проживання у АДРЕСА_4 : санітарний стан житла добрий, квартира повністю мебльована, в наявності побутова та відеотехніка, всі комунікації працюють, в холодильнику повноцінне харчування, квартира чиста і світла, для виховання та розвитку дитини створено належні умови, а саме: для дитини в окремій кімнаті виділено великий диван для сну, відпочинку, шафа для речей, ноутбук, місце для проведення дозвілля. За цією адресою проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_2 (батько, власник (за договором купівлі-продажу від 11.07.2020, а.с. 78), не зареєстрований, мешкає); ОСОБА_4 (дружина батька, не зареєстрована, мешкає); ОСОБА_5 (малолітній син дружини; не зареєстрований, мешкає); стосунки родинні, теплі. (а.с. 77)
З урахуванням вищевикладеного, апеляційним судом установлено, що сторони, як батьки малолітньої ОСОБА_3 , характеризуються позитивно, по відношенню до дитини кожен із них належним чином виконував свої батьківські обов'язки. Допущення батьком заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини ще не свідчить про те, що він ухилявся від їх сплати.
Сторони згоди щодо спільного виховання дитини у досудовому порядку дійти не змогли, хоча, незалежно від особистих відносин між собою, повинні діяти, перш за все, у якнайкращих інтересах дитини, щоб дитина мала рівні можливості отримувати як материнське, так і батьківське піклування.
Фактично участь батька у вихованні дитини ускладнилась фактом виїзду дитини за кордон у супроводі матері у безпекових цілях, оскільки в Україні був введений воєнний стан. В ході розгляду справи службою у справах дітей було надано Висновок № 224 від 14.06.2023 про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини. Службою у справах дітей враховано, що наразі малолітня дитина проживає із матір'ю за межами України, та запропоновано наступний графік побачень дитини із батьком: до настання дитині 5 років: перша, третя субота місяця з 16:00 до 20:00 год, друга, четверта неділя місяця з 10:00 до 20:00 год в присутності матері, ОСОБА_1 ; після настання дитині 5 років: перша, третя субота місяця з 10:00 до 20:00 год; щороку 26 січня з 15:00 до 20:00 год; у разі неможливості позивача особисто побачитись з дитиною, право спілкування за допомогою засобів відео та аудіозв'язку. (а.с. 183-184)
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Щодо ефективності обраного позивачем способу юридичного захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, серед іншого, ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Статтею 159 СК України передбачено спосіб захисту прав та інтересів того з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, - усунення цих перешкод шляхом визначення у судовому порядку певного способу участі одного з батьків у вихованні дитини: періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, встановлення місця та часу їхнього спілкування, тощо.
Обраний позивачем спосіб юридичного захисту (визначення графіку особистих побачень з дитиною) відповідає передбаченому законом (стаття 159 СК України) та є належним, оскільки у такий спосіб буде досягнута мета, для досягнення якої позивач звернувся до суду, - усунуті перешкоди з боку матері у спілкуванні батька з дитиною.
У даній справі відповідач вказувала на об'єктивну неможливість особистих побачень дитини і батька на території України через побоювання, що це ставить під загрозу життя та здоров'я дитини через триваючий воєнний стан в державі. Саме з метою забезпечення безпеки дитина і була вивезена нею за межі України.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що тимчасове перебування дитини із матір'ю за межами України на період воєнного стану в Україні не свідчить про те, що обраний позивачем спосіб юридичного захисту його інтересів, як батька, втратив свою ефективність, як безпідставно вважає відповідачка. Тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Однак, в силу об'єктивних причин реальні можливості між батьком і дитиною у таких умовах очевидно звужуються. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 696/299/23 (пункт 88).
Очевидно, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з дитиною, а мати не має права перешкоджати такому спілкуванню, за виключенням якщо таке спілкування має негативний вплив на нормальний розвиток дитини (що повинно бути доведено у передбаченому законом порядку).
Відновлення та сталість відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати бажання чи наміри інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком (пункт 84).
У постанові від 10.04.2024 у справі № 381/1881/21Верховний Суд зазначив (пункти 93, 95, 96), що тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Органи і служби у справах дітей і суди повинні вжити дієвих заходів з метою вирішенню проблеми у стосунках між заявником і його донькою, реалізації на практиці гарантій взаємного спілкування батька і дитини. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, а також застосувати спосіб захисту порушеного права, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Тимчасове перебування дитини за кордоном не перешкоджає встановленню певного графіку особистих побачень батька з дитиною. Місцевий суд дійшов вірного висновку, що визначений службою у справах дітей графік особистих побачень батька з дитиною у присутності матері, враховуючи вік дитини та їх емоційну прив'язаність, відповідатиме інтересам дитини та сприятиме зміцненню емоційного зв'язку дитини і батька, а також забезпечить рівність прав обох батьків у вихованні дитини.
Разом із тим, місцевий суд не врахував зміну фактичних обставин справи, що з об'єктивних причин реальна можливість особистих побачень батька з дитиною звужена через триваючий воєнний стан в Україні та перебування дитини в безпекових цілях за кордоном.
Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
З урахуванням зміни фактичних обставин обґрунтованим і доцільним є відстрочення порядку виконання визначеного у рішенні місцевого суду способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною на час воєнного стану в Україні та перебування дитини за кордоном.
Таке процесуальне рішення відповідатиме положенням ст. 267 ЦПК України і є доцільним задля убезпечення дитини від загрози її життю та здоров'ю, що є найголовнішою прерогативою при вирішення спорів щодо дітей.
Подібні висновки зроблені судами у справі № 569/14585/21, з висновками яких погодився Верховний Суд у своїй постанові від 07.12.2023.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи, - відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фурман Вікторії Олегівни - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2023 року - залишити без змін.
Порядок виконання визначеного у рішенні суду способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування дитини за кордоном.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 вересня 2024 року.
Головуючий суддя Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль