Провадження № 33/803/1691/24 Справа № 220/735/24 Суддя у 1-й інстанції - Якішина О. М. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.
23 вересня 2024 року м.Кривий Ріг
23.09.2024р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційног о суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг при секретарі судового засідання Бадалян Н.О. в режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника Верби А.І. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Великоновоселківського районного суду Донецької області від 24.05.2024р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів громадян, що складає 34 000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки
за участю захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_2
Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів громадян, що складає 34 000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником ОСОБА_3 , який в апеляційній скарзі та доповненнях до них:
- зазначає, що ОСОБА_1 не згодний із оскаржуваною постановою у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції з фактичними обставинами справи, оскільки ОСОБА_1 у день події не керував транспортним засобом;
- вказує, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_4 , з яким ОСОБА_1 разом працює на СТО, та помітивши, що за ними рухається патрульне авто, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 помінялися місцями, оскільки ОСОБА_4 напередодні ввечері вживав спиртне; працівники поліції не оглядали салон автомобіля, та не помітили ОСОБА_4 ;
- наголошує, що ОСОБА_1 вже був позбавлений права керування транспортними засобами, взагалі водійського посвідчення не має, тому рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на три роки суперечить п. 28 постанови ПВСУ № 14 від 23.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», коли суди не вправі застосувавати стягнення про позбавлення права керування транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права;
- зазначає, що працівниками поліції не були роз'яснені підстави зупинки ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», відеозапис не містить зупинки транспортного засобу під керуванням саме ОСОБА_1 ;
- зазначає, що ОСОБА_1 не було роз'яснено прав на правову допомогу адвоката, що призвело до порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення; ОСОБА_1 не було відсторонено від керування;
- наголошує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, навпаки на місці зупинки транспортного засобу виконав вимогу працівника поліції, витягнув руки вперед, заплющив очі, розставив пальці рук, він чітко відповів на питання, поведінка відповідала обстановці, мова була чітка, координація рухів не порушена;
- вважає, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений у порушення вимог п. 6 ч. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015р., а саме без залучення свідків, таки чином працівниками поліції порушені вимоги ст. 266 КУпАП, у зв'язку з чим огляд на стан сп'яніння є недійсним; ОСОБА_1 не вручалося направлення на огляд до медичної установи;
- вказує, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 самостійно відвідати медичну установу, та результати оглядку надати суду, при цьому не доставив ОСОБА_1 до медичної установи;
- прохає оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Про дату, час та місце судового розгляду ОСОБА_1 повідомлений належним чином, до судового засідання не прибув, його інтереси представляє захисник Верба А.І., та суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод для розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи захисника Верби А.І., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та доповнення до неї у повному обсязі та прохав її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги із доповненнями, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25.04.2024 р. о 07 год. 02 хв. на трасі Н15 153 км. - 800 м., Волноваського району, Донецької області керував транспортним засобом - автомобілем «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі м. Покровськ відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки повторно протягом року вчинив порушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції поклав:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №575426 від 25.04.2024р., в якому зафіксований факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;
- копію постанови від 25.04.2024р. про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн.;
- направлення ОСОБА_1 до Покровської міської лікарні Донецької області на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.04.2024р., згідно якого огляд ОСОБА_1 в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння не проводився, в зв'язку з його відмовою;
- довідку до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №575426 від 25.04.2024р., з якої вбачається, що за обліком Національної автоматизовано-інформаційної системи МВС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягувався до адміністративної відповідальності постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 21.03.2024 р. за ч.1 ст.130 КУпАП (справа №220/472/24);
- копію постанови Великоновосілківського районного суду Донецької області від 21.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, наявність якої перевірено у Єдиному державному реєстрі судових рішень;
- відеозапис, який міститься в матеріалах справи, на якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Суд першої інстанції також дослідив заперечення сторони захисту про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, та відсутність доказів про зупинення транспортного засобу, яким керував саме ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції вважав надані докази належними та допустимими, при цьому встановив, що відеозапис є безперервним, в достатній мірі відтворює обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КупАП. У суду першої інстанції не виникло сумніву щодо його достовірності та допустимості, відеозапис не містить ознак фальсифікації, обставини, які на ньому відображені, зафіксовані послідовно та узгоджуються з матеріалами справи.
Суд першої інстанції не прийняв доводи сторони захисту щодо відсутності доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , вважаючи їх спробами уникнення відповідальності, та відкинув доводи захисника щодо безпідставності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як необґрунтовані.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , погоджується із висновками суду першої інстанції про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд належним чином дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення забезпечив всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також повно та всебічно дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції встановив факт руху транспортного засобу, не мав сумніву щодо керуванням транспортним засобом саме ОСОБА_1 , що підтверджено, як відеозаписом, так і відсутністю заперечень з цього приводу самим ОСОБА_1 , встановив законність висловленої працівником поліції вимоги проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння - наявність ознак наркотичного сп'яніння, які виявлені при спілкуванні, та його відмову від такого огляду, дослідив відеозапис, на якому зафіксовані вказані події, тим самим суд першої інстанції дослідив та оцінив докази у справі, як окремо, так і у сукупності, та дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції із рішенням суду першої інстанції погоджується, та вважає, що доводи, наведені судом першої інстанції в обґрунтування своїх висновків, є правильними.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не згодний із оскаржуваною постановою у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції з фактичними обставинами справи, оскільки ОСОБА_1 у день події не керував транспортним засобом, є неспроможними, оскільки спростовуються сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів.
Доводи апеляційної скарги захисника, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_4 , з яким ОСОБА_1 разом працює на СТО, та помітивши, що за ними рухається патрульне авто, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 помінялися місцями, оскільки ОСОБА_4 напередодні ввечері вживав спиртне; працівники поліції не оглядали салон автомобіля, та не помітили ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції вважає надуманими за таких підстав.
Позиція сторони захисту щодо перебування за кермом ОСОБА_4 сформована лише на підставі наявності в матеріалах справи про адміністративне правопорушення технічного паспорту на автомобіль «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_4 , яким в день події керував ОСОБА_1 .
Захисник наголошує, що 23 секунд після зупинки автомобіля було достатньо для того, щоб ОСОБА_4 мав змогу пересісти на заднє сидіння, а ОСОБА_1 в свою чергу пересісти на місце водія. Тонування скла в автомобілі не дозволило працівникам поліції помітити ОСОБА_4 , що потягло до неправильного встановлення фактичних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції не може прийняти вказаний довод сторони захисту з наступних підстав.
По-перше, нібито перебування в автомобілі на задньому сидінні ОСОБА_4 не підтверджено жодним доказом, крім заяви сторони захисту.
По-друге, ОСОБА_1 вдруге протягом року притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП під час керування одним і тим же транспортним засобом - «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Великоновоселківського районного суду Донецької області від 21.03.2024р. щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 13) та її повний текст розміщений в ЄДРСР.
По-третє, відсутнє логічне пояснення, з яких причин ОСОБА_1 , який вже був позбавлений права керування транспортним засобом, та мав побоювання щодо можливого виявлення у нього ознак сп'яніння, погодився з пропозицією ОСОБА_4 , який нібито мав ознаки алкогольного сп'яніння, помінятися місцями, тим самим беззаперечно наразити себе на притягнення до адміністративної відповідальності, в першу чергу за повторне керування транспортним засобом без посвідчення водія, що тягне за собою більш суворе покарання.
По-четверте, також є незрозумілим, з яких причин ОСОБА_4 протягом часу, коли працівники поліції складали адміністративний матеріал щодо ОСОБА_1 , переховувався в автомобілі. На переконання суду апеляційної інстанції салон автомобіля не оглядався працівниками поліції з тих причин, що при спілкуванні з ОСОБА_1 вони добре бачили, що на задньому сидінні нікого немає. На думку суду апеляційної інстанції конструкція та невеликі габарити салону автомобіля «ЗАЗ 110307» не становили для цього перешкоди.
По-п'яте, суд апеляційної інстанції також з урахуванням габаритів салону автомобіля «ЗАЗ 110307» вважає сумнівним можливість вільного, а головне швидкого пересідання двох дорослих чоловіків у салоні автомобіля, як на тому наголошує захисник.
Доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_1 вже був позбавлений права керування транспортними засобами, взагалі водійського посвідчення не має, тому рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на три роки суперечить п. 28 постанови ПВСУ № 14 від 23.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», коли суди не вправі застосувати стягнення про позбавлення права керування транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права, є неспроможними, оскільки у висновку Об'єднаної палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі N 702/301/20 від 04.09.2023р. сформовано правову позицію, відповідно до якої суд може призначити покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами, тобто Верховний Суд від наведеної вище правової позиції відступив, сформувавши нову правову позицію.
Доводи апеляційної скарги захисника, що працівниками поліції не були роз'яснені підстави зупинки ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», відеозапис не містить зупинки транспортного засобу під керуванням саме ОСОБА_1 , також є неслушними за таких підстав.
Як було наголошено вище, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, вдруге протягом року керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_1 , та зокрема у даному випадку через місяць та два тижні від останнього правопорушення, яке мало місце 08.03.2024р. Тобто є очевидним, що працівники поліції були обізнані, про ймовірність перебування за кермом вказаного автомобіля водія, який позбавлений права керування транспортним засобом, тому, на думку суду апеляційної інстанції, при зупинці транспортного засобу жодних суперечностей вимогам ЗУ «Про національну поліцію» в діях працівників поліції не вбачається.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не було роз'яснено прав на правову допомогу адвоката, що призвело до порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування, є також неспроможними, оскільки права передбачені ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України ОСОБА_1 були роз'яснені, що підтверджується відеозаписом (файл 0015600_0000002240425064921 _0005 час 0:06:45). Щодо відсутності відомостей у матеріалах справи про відсторонення ОСОБА_1 від керування, то суд апеляційної інстанції не приймає їх до уваги, оскільки така процедура процесуально діючим КУпАП не визначена. Вимоги ст. 266 КУпАП передбачають відсторонення особи від керування, проте не визначають порядку такої дії. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не має сумніву щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Окремо слід звернути уваги, що після завершення складання працівником поліції матеріалів про адміністративне правопорушення, до ОСОБА_1 підходить невідомий чоловік, який у дружній манері питає «Що, зловили?». Можливо припустити, що саме вказаній особі автомобіль переданий для керування, оскільки на відеозапису з бодікамер зафіксовано, як ОСОБА_1 тривалий час спілкується телефоном, а також з іншим працівником поліції.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, навпаки на місці зупинки транспортного засобу виконав вимогу працівника поліції, витягнув руки вперед, заплющив очі, розставив пальці рук, він чітко відповів на питання, поведінка відповідала обстановці, мова була чітка, координація рухів не порушена, також є безпідставними, оскільки огляд на стан наркотичного сп'яніння, який вимагали пройти працівники поліції, має проводитись виключно у медичній установі. Працівником поліції при огляді ОСОБА_1 біли встановлені лише первинні ознаки наркотичного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений у порушення вимог п. 6 ч. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015р., а саме без залучення свідків, таким чином працівниками поліції порушені вимоги ст. 266 КУпАП, у зв'язку з чим огляд на стан сп'яніння є недійсним; ОСОБА_1 не вручалося направлення на огляд до медичної установи, на мають під собою підґрунтя, оскільки залучення свідків вимагається у разі відсутності можливості застосування відеозапису при огляді особи на стан сп'яніння відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, а письмове направлення ОСОБА_1 на медичний огляд до медичної установи долучено до матеріалів справи (а.с. 6). Більш того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП, особа яка підлягає огляду на стан сп'яніння у медичній установі прибуває до такої установи у супроводі працівника поліції.
З аналогічних підстав є неспроможними доводи апеляційної скарги, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 самостійно відвідати медичну установу, та результати оглядку надати суду, при цьому не доставив ОСОБА_1 до медичної установи.
При цьому відповідно до матеріалів відеозапису, працівник поліції не пропонував ОСОБА_1 самостійно проти огляд у мед установі, як наголосив захисник, а не забороняв ОСОБА_1 цього робити, проте наголошував, що огляд на стан сп'яніння має проводитись саме у присутності працівників поліції.
Враховуючи наведене вище доводи апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Верби Аркадія Івановича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Великоновоселківського районного суду Донецької області від 24.05.2024р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів громадян, що складає 34 000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки - залишити без задоволення.
Постанову Великоновоселківського районного суду Донецької області від 24.05.2024р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів громадян, що складає 34 000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.
Суддя